В Україні з 15 серпня розпочала роботу система електронного декларування.

Як зазначає Національне агенство запобігання корупції, електронні декларації, насамперед, задекларують посадовці, що займають відповідальні та особливо відповідальні посади. До цього їх зобов’язує ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції».

Так, 50 тисяч чиновників, починаючи  з керівників департаментів виконавчої влади і закінчуючи Главою уряду і Президентом України, мають чесно та відкрито оприлюднити свої доходи! На подачу електронних декларацій можновладцям відводиться 60 днів з дня запуску Системи. Інші співробітники владних структур почнуть заповнювати декларації з 1 січня 2017 року.

Хоча 12 серпня надійшла інформація, що Державна служба спеціального захисту інформації відмовила у сертифікації комплексу збору і обробки електронних декларацій, та НАПК все таки запустила Систему вчасно. Крім того, Президент П. Порошенко  заявив, що недосконалість Закону чи програмного забезпечення не можуть бути підставою для перенесення початку декларування.

Однак у пересічних громадян закрадається резонне питання відповідно недосконалості «Закону та програмного забезпечення»: а чи не стане дана «недосконала» Система електронного декларування черговою лазівкою для чиновників, щоб приховати свої реальні доходи від українського суспільства? Що й підтверджується це сьогодні – недбалий чиновник ніяк не може завантажити свою Декларацію, а тому, хто завантажив, електронна система не опублікувала Документа, одна біда і годі з тими чиновниками.

Що ж, українцям знову доводиться сподіватися на чесність «слуг народу»! 

Про доступ до публічної інформації

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 32, ст. 314)

Цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Стаття 1. 2. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 2.1. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Стаття 3.1. Право на доступ до публічної інформації гарантується:

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Стаття 4.1. Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону.

Стаття 14.1. Розпорядники інформації зобов'язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.

Стаття 19.2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Стаття 20.1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

2. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Стаття 21.1. Інформація на запит надається безкоштовно.

Стаття 24.1. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання відповіді на запит;

2) ненадання інформації на запит.

2. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

                                         З А К О Н  У К Р А Ї Н И

               Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні

         Стаття 25. Журналіст  редакції  друкованого  засобу  масової інформації

   Журналістом  редакції  друкованого  засобу масової інформації

відповідно  до  цього  Закону є творчий працівник, який професійно

збирає,  одержує,  створює і займається підготовкою інформації для

друкованого  засобу масової інформації та діє на підставі трудових

чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою

діяльністю  за  її  уповноваженням, що підтверджується редакційним

посвідченням  чи  іншим  документом,  виданим йому редакцією цього

друкованого засобу масової інформації.

     Професійна   належність   журналіста   може  підтверджуватися

документом, виданим професійним об’єднанням журналістів.

     На   особу,  якій  видано  редакційне  посвідчення  чи  інший

документ,   що   підтверджує  повноваження,  надані  їй  редакцією

друкованого   засобу   масової   інформації,   або  її  професійну

належність,  поширюються  права і обов’язки, зазначені у статті 26

цього Закону.

{  Текст  статті  25  в редакції Закону N 1170-VII ( 1170-18 ) від

27.03.2014 }

        Стаття 26. Права та обов'язки журналіста  редакції

     Здійснюючи  свою   діяльність    на    засадах    професійної

самостійності, журналіст використовує права та виконує  обов'язки,

передбачені Законом України "Про інформацію" ( 2657-12  )  та  цим

Законом.

     Журналіст має право:

     1)  на вільне одержання, використання, поширення (публікацію)

та зберігання інформації;

{ Пункт 1 частини другої статті 26 із змінами, внесеними згідно із

Законами  N  1703-IV  (  1703-15  )  від  11.05.2004,  N  1170-VII

( 1170-18 ) від 27.03.2014 }

     2)    відвідувати    державні    органи,   органи   місцевого

самоврядування,  а  також  підприємства, установи і організації та

бути прийнятим їх посадовими особами;

{ Підпункт 2 частини другої статті 26 із змінами, внесеними згідно

із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }

     3) відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням

будь-яких технічних засобів, за  винятком  випадків,  передбачених

законом;

     4)  на  вільний  доступ  до  статистичних  даних,   архівних,

бібліотечних  і  музейних  фондів;   обмеження    цього    доступу

зумовлюються лише специфікою цінностей та  особливими  умовами  їх

схоронності, що визначаються чинним законодавством України;

     {  Пункт  5  частини  другої  статті 26 виключено на підставі

Закону N 1170-VII ( 1170-18 ) від 27.03.2014 }

     {  Пункт  6  частини  другої  статті 26 виключено на підставі

Закону N 1170-VII ( 1170-18 ) від 27.03.2014 }

     7)  по  пред'явленні  редакційного  посвідчення  чи    іншого

документа,   що   підтверджує   його   професійну  належність  або

повноваження,   надані   редакцією   друкованого   засобу  масової

інформації,  перебувати  в  районі  стихійного  лиха, катастроф, в

місцях  аварій,  масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях,

на територіях, де оголошено надзвичайний стан;

{ Пункт 7 частини другої статті 26 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 1170-VII ( 1170-18 ) від 27.03.2014 }

     8)  звертатися  до  спеціалістів  при  перевірці    одержаних

інформаційних матеріалів;

      9) поширювати підготовлені ним повідомлення  і  матеріали  за

власним підписом, під умовним ім'ям (псевдонімом) або без  підпису

(анонімно);

     10)  відмовлятися  від  публікації  матеріалу   за    власним

підписом, якщо його  зміст  після  редакційної  правки  суперечить

особистим переконанням автора;

     11) на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за

винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.