хочу сюди!
 

Лия

44 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 40-50 років

Замітки з міткою «бредбері»

...а вони все пишуть і пишуть...

Ви знаєте, Народ, мешканці Файного міста надзвичайно талановиті: все пишуть і пишуть, і задється - майже усі - і лікарі, і кухарі, і викладачі, і вчителі, і пересічні громадяни... якесь нашестя з тих літераторів... 
напевно, кожному з них так приємно тримати в руках щойно надрукований примірник і читати-читати, захоплюватися своїми рядками, милуватися ними...
якось читала фб-пост однієї відомої у вузьких літературних тернопільських колах "письменниці", в якому вона писала, що Бредбері і Лем - це фентезі, і що вони розрекламовані видавцем, і зовсім не класики літератури, і головне, що ніхто їх не знає, а ото вона сидить на Форумі видавців і ніхто не купує її книги, бо дорогі. Як жаль, що "письменниця" не читала Бредбері та Лема, особливо "Кульбабове вино" (я впевнена, що жіночці сподобалося б). Думаю, що "Солярис" би вона не зрозуміла, та й "Марсіанські хроніки також, а от "Кульбабове вино" прийшлося б їй до душі. І Головне, що в коментарах ніхто не підказав їй цього зробити, люди соромляться казати правду в очі, а я не соромлюсь, кажу. Тому мене "письменник"и не надто люблять, думають, що я заздрю їхній такій великій славі... Деякі з них не вітаються при зустрічі... мабуть, думають, що я заздрю... най думають... мені від того ні холодно, ні жарко...  хоча зараз надзвичайно похолодало надворі, і ось-ось розпочнеться опалювальний сезон, тож знову розпочалися повальні презентації нових книг у Тернополі... Пишуть літератори Тернопілля і перші книги і останні, щоб взимку кожному можна було прочитати новий роман, залізши під ковдру на канапі...

Кульбабове вино

Рецепт кульбабового вина яскраво описав Рей Бредбері у однойменному творі.

І от буквально зараз я його куштую (вино, звичайно, а не Бредбері).

(Моя подруга - Аня О.- не полінувалась влітку, назбирала жовтих квітів і зробила вино....)

І це (певним чином) поєднує нас сьогодні з Реєм Дуґласом Бредбері, твори  котрого ми обожнюємо.


Це другий епізод мого життя, коли, описані Бредбері у "Кульбабовому вині", речі стають для мене реальністю.

Перший раз - це було лимонове з ваніллю.

 (Пам’ятаєте, Бредбері описує романтчну зустріч  Гелен Луміс і Вільяма Форрестера, яка  починається з лимонового морозива з ваніллю?..)


Так от. На площі Маяковського в Москві за часів перестройки з’явилось кафе "Пінгвін", у якому продавалося морозиво з різними наповнювачами. (Ми тоді навіть не знали, що таке буває).

І от одна моя подруга (зараз відома російська письменниця Вікторія П.) завела мене в Пінгвін і замовила лимонове з ванільним...

Чесно кажучи, зараз я не пам’ятаю того особливого смаку....

Але враження не забуду ніколи...

Це було  цілковите відчуття того, що ти на смак відчув прозу Бредбері, відчув смак "Кульбабового вина"....

Адже відчуття  не забуваються ніколи....

"Візьмеш літо в руку, націдиш літа в келишок (звісна річ, у манюсінький, у найменший, який є, щоб тільки крапелиночка вмістилася), а тоді піднесеш до рота, скуштуєш - і воно враз розтопить зимовий холод у твоїх жилах..."

 http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=6044&page=1#text_top