Активісти, котрі входили до атестаційних комісій працівників Генерального управління Національної поліції в Тернопільській області заявили, що відмовляються далі брати участь в атестації поліцейських.
Заява активістів ґрунтується на підставі того, що четверо поліцейських, яких вони яких вони рекомендували звільнити повернули на посади. Це заступники начальника ГУНП в Тернопільській області та керівники районних відділів.
Представники громадських організацій обурені цим, і 17 із 19 учасників атестаційної комісії виходять з її складу. Проте ВО «Автомайдан», Самооборона Майдану Тернопільщини, Вільні люди, МНК, Рада Бізнесу Тернопілля, представники ЗМІ продовжуватимуть боротьбу за очищення системи правоохоронних органів іншими методами.
Про це представникам ЗМІ повідомивкерівник ВО «Автомайдану» Ігор Василів на прес-конференції
– Причина проста: четверо із п’яти тих, кого ми вважали недостойними працювати у поліції Тернополя, за рішенням апеляційної комісії в Києві, повертаються на свої посади. Після цього сенсу своєї роботи, трати свого часу на це більше не бачимо .Один із представників громадськості проголосував за те, щоб всі повернулися на роботу. У нас інша думка, так як ми розуміємо, що апеляційна комісія сформована на всіх міліціонерів, і наступний рівень – це 1300 осіб, ми не готові більше працювати у цих комісіях. Ми більше не приймаємо в цьому участі і не хочемо, щоб атестація працівників поліції в області асоціювалася з нашими організаціями. Ми щиро хотіли, щоб все змінилося, щоб залишилися люди, які можуть працювати і щоб це була поліція, а не стара «мєнтовка». Ми чесно відпрацювали в комісіях, всі матеріали, які мали на них подавали у Міністерство. На жаль, апеляційна комісія не тільки не прислухалась до нас, а навіть не прочитала результати роботи детектора брехні, де було все чітко написано.
Громадські організації працюватимуть далі, але в іншому форматі. Так, вони домовилися про зустріч із Хатією Деканоїдзе і в п’ятницю особисто передадуть їй заяву щодо своєї роботи і своїх висновків.
– Наш найдієвіший метод – це палити шини і виламувати двері. І з сьогоднішнього дня ми оголошуємо їм справжню війну. ... Всім, хто пройшов і якимось «підкилимними» методами повернулися назад, хочемо сказати: «Ми вас бачимо дуже добре, тепер ви дійсно вороги громадськості Тернополя», зазначив на прес-конференції Ігор Василів.
Підготовлено за матеріалами видання:
http://nday.te.ua/na-hori-lysonya-rozpysaly-kaplytsyu-na-znak-pamyati-pro-bijtsiv-herojiv-foto/
Напередодні свята 25 років незалежності України з’явилася інформація, що Україна очолює рейтинг найменших зарплат у світі!
Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Встановлюється мінімальна заробітна плата, згідно Закону "Про держбюджет" на відповідний рік, за поданням Кабміну (Мінфіну).
Зазвичай мінімальну заробітну плату встановлюють таким чином, щоб вона не була меншою, ніж прожитковий мінімум, адже будь-яка людина будучи зайнятою працею має забезпечувати відновлення власних життєвих сил. На даний час мінімальна заробітна плата становить 1218 грн., а прожитковий мінімум - 1178 грн. Варто зазначити, що соціальні гарантії в цьому році залишилися на рівні 2014, адже мінімальна заробітна плата згідно Закону «Про бюджет на 2015 рік» залишилася незмінною. Наступне підвищення мінімальної заробітної плати відбудеться 1 грудня 2015 року, до 1378 та прожиткового мінімуму до 1330 грн.
Та винагорода, яку отримують працівники за свою працю вимірюється в коштах, на які з впливом інфляційних процесів дедалі менше можна придбати. Реальна мінімальна та номінальна заробітна плата суттєво відрізняються. Мінімальна заробітна плата – це сума грошей, яку одержує працівник за місяць. Реальна – це та кількість товарів і послуг, яку працівник може придбати на свою номінальну заробітну плату.
Вартість вітчизняної грошової одиниці (курсу гривні до долара) суттєво впливає на розмір реальної заробітної плати, адже ми використовуємо значну частку імпортних товарів.
До 2015 року в Україні, після економічної кризи 90-х, рівень мінімальної заробітної плати постійно зростав, і не тільки номінально, а й реально. Про це свідчить динаміка мінімальної заробітної плати відносно курсу долара. Винятком є лише 2009 рік, коли після економічної кризи осені 2008, курс долара додав 60% піднявшись з 5 до 8 грн.
Як бачимо, найбільший стрибок заробітної плати відносно долара, відбувся у 2007 році, практично на 30%. Протягом 2005-2008 та 2010-2014 років долар тримався сталих відміток, і на початок 2014 року мінімальна зарплата досягла максимуму за всю історію України – 152.44$, з показником в 1218 грн. та офіційним курсом долара – 7.99.
Вже на початок 2015 року всі досягнення попередніх восьми років були знівельовані, причиною цього став незмінний рівень мінімальної заробітної плати у 2015 та зростання курсу долара практично вдвічі – 15.77 проти 7.99. Та ще гірша динаміка чекала на нас за перші 2 місяці 2015 року, коли гривня обвалилася практично вдвічі. Станом на 01 березня ми досягли дна за попередні 12 років за рівнем мінімальної заробітної плати – 43.87$
Серед країн світу мінімальна зарплата різниться відповідно до розвитку економіки. Найгірші соціальні гарантії в Уганді, Бурунді, Сьєрра-Леоне, М'янмі (Бірма) та Кубі, адже мінімальна зарплата в цих країнах менше 10$. Найкраще за гарантованою оплатою праці відчувають себе громадяни Ногрвегії, Австралії, Люксембургу, Монако, Сан-Маріно, Нової Зеландії та Бельгії, де мінімальна місячна оплата праці законодавчо закріплена на позначці не менше 2 тис.дол.
До знецінення гривні мінімальна зарплата українців була на рівні 150 $ (70 позиція з низу рейтингу), практично такий самий розмір оплати в працівників колишніх азіатських пострадянських держав – Туркменістану чи Азербайджану. Та після різкого падіння гривні мінімальна зарплата в Україні встановилася на рівні 43$ (19 позиція з низу рейтингу), а сусідами за показниками в нас стали африканські Ліберія, Ботсвана та Демократична республіка Конго. Немає даних по 88 країнах світ, включаючи карликові острівні.
В Молдові, яку зазвичай вважають найслабшою економікою серед країн Європи, мінімальна заробітна плата – 79.42$, що практично вдвічі вище ніж в Україні.
В усіх європейських країнах протягом останнього десятиліття суттєво зросла мінімальна заробітна плата. Найбільшого відносного росту вдалося досягти Румунії, де її показники з 2004 по 2015 рік зросли більш ніж втричі, 68.3$ проти 217.5$. За абсолютним показником найбільшого зростання вдалося досягти Ірландії – 388.7$, у 2004 році мінімальна зарплата становила – 1073.15$, а в 2015 – 1461.85$.
Для порівняння наводимо графік динаміки заробітних плат серед європейських країн.
Динаміка мінімальних заробітних плат серед європейських країн.
Як бачимо, наші сусіди Польща та Словаччина за останнє десятиліття зробили суттєвий стрибок мінімальної заробітної плати, підвищивши її більш ніж вдвічі. Ще більшого успіху вдалося досягти прибалтійським країнам, наприклад Латвія підняла мінімальну заробітну плату починаючи з 2004 більш ніж втричі, з 118.96$ у 2004 до 360$ у 2015.
Усі країни, що досягли значного економічного зростання за попереднє десятиліття здійснили суттєві економічні реформи та вступили до ЄС.
На жаль Україні не вдається провести економічні реформи та налагодити суттєвий товарообіг з країнами ЄС. Корупція, окупація частини території та військові дії, валютні спекуляції, бездіяльність НБУ, неналежна увага влади до міцності національної грошової одиниці вкрай негативно впливають на економічні показники, звідси й на курс гривні та розмір мінімальної заробітної плати в доларах США.
Державна фініспекція в Тернопільськуій області під час перевірки ряду управлінь Тернопільської міської ради виявила низку порушень, що становлять більше мільона гривень.
Так, за результатами перевірки, найбільше перевищило свої повноваження управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології під проводом Миколи Лесіва.Тут фінінспектори знайшли порушення на суму 1 016 000 гривень внаслідок завищеної оплати на вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт із капітального та поточного ремонтів та надання послуг із утримання шляхово-мостового господарства міста та санітарної обробки Тернополя. Щоправда, з цієї суми 403 тис. грн. відшкодовано.
Крім того, фінінспекцією під час ревізії зя’совано, що за сорока п’ятьма договорами до місцевого бюджету не надійшла орендна сума у кількості 151,5 тис. грнза оренду нежитлових приміщень, якими опікувався очільник управління обліку та контролю за використанням комунального майна Володимир Мединський. Застосованими в ході ревізії заходами забезпечено поступлення орендної плати в сумі 120,7 тис. грн.
Насамперед, дивує поведінка чиновників, які б мали контролювати і поповнювати бюджет міста, а не працювати на його розтринькування.
2–4 вересня 2016 року в Бережанах відзначили100-річчя героїчних боїв Українських січових стрільців на горі Лисоні.
Ціною великих втрат легіону Українських січових стрільців вдалося зупинити прорив російської армії до Бережан. Більше половини особового складу легіону заплатили найвищу ціну за цю перемогу: 81 вояк убитий, 293 — поранені, 285 — потрапили у полон.
Це була важлива перемога, що дозволила затримати агресора, завдавши йому великих втрат. Ця перемога показала усьому світові звитяжний український дух.
До 100-річного ювілею цієї знаменної події було повністю оновлено пам’ятний меморіал та каплицю на горі Лисоня. Для реставрації комплексу із місцевих бюджетів Тернопільщини виділено понад 705 тис. грн.
Над реставрацією працювали відомі митці. Зокрема, заслужений художник України Богдан Ткачик, Богдан Бринський, Михайло Дирбавка, Микола Шевчук, Олег Шупляк, Віталій Шуляк.
На фресках каплиці на горі Лисоні малярі зобразили історію українських бойових перемог – від Козаччини і до сучасних подій на Сході України. Адже історична пам’ять має зберігати ім’я кожного захисника української землі. Тому що саме від пам’яті залежить виховання наступних поколінь, які будуть брати приклад з подвигів своїх попередників і віддано служитимуть своїй державі.
У Тернополі на фасаді кінотеатру «Палац кіно» урочисто відкрили меморіальну дошку польському режисеру Єжи Гоффману!
Городяни вшанували Єжи Гофмана, тому що відомий кінематографіст перед ІІ Світовою війною жив у нашому місті. Його родина, тікаючи від нацистів, навесні 1938 року приїхала в Тернопіль. Але вже 1940 року, коли Єжи було 8 років, радянська влада вивезла сім’ю до Новосибірської області в табір «спецпереселенців». Там померли дід, бабуся, сестра бабусі та дядько Єжи Гоффмана, так і не дочекавшись амністії.
Під час відкриття барельєфу Єжи Гоффману були присутні представники Тернопільської міської ради, консул Республіки Польща в Луцьку Кшиштоф Савіцкі, голова Федерації польських організацій в Україні Емілія Хмельова, голова Польського культурно-освітнього товариства в Тернопільській області Петро Фриз та мешканці міста.
Барельєф створив тернопільський скульптор Дмитро Пилип’як, увіковічнивши образ відомого митця. Знаково і сучасно звучить і напис на пам’ятному знаку «Наші історії переплелися назавжди, як у крові, так і в радості» українською і польською мовами. Фінансували меморіальний знак Тернопільська міська влада та польська сторона.
Єжи Гофман – відомий польський режисер, автор багатьох творів. Здобув популярність завдяки екранізації класичних літературних творів, таких як «Потоп», «Пан Володийовський», «Вогнем і мечем» Генріка Сенкевича. Впродовж творчого шляху знімав мелодрами – «Прокажена», «Знахар», кримінальні комедії – «Ганстери і філантропи», документальні фільми – «Дорогами Вірменії», «Увага – пустуни», «Гавана 61» та інші.
У 2008 році Єжи Гоффман зняв документальний цикл про Україну «Україна. Становлення нації», в якій розповідається про нашу державу від Хрещення Русі до сьогодення. Цикл складається із чотирьох 50-ти хвилинних фільмів: «Від Русі до України», «Україна чи Малоросія», «Разом назавжди», «Незалежність».
Після прем’єри фільму в Одесі завідувач кафедри історії та етнографії Одеського політехнічного університету професор Григорій Гончарук сказав, що за такий блискучий фільм про Україну Єжи Гоффман заслуговує на звання Героя України і Почесного громадянина Одеси.
В Україні Єжи Гофффман нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеню.
Під час російської інтервенції в Україну в березні 2014 рок Єжи Гоффман разом з іншими відомими діячами польського театру та кіно Євою Шикульською, Барбарою Брильською, Анджеєм Вайдою, Кшиштофом Зануссі, Яцеком Блавутом, Яном Новіцким – виступив на підтримку українського народу.
В Тернополі, до речі, на великому екрані не можна подивитися жодного фільму Єжи Гоффмана. Навіть в кінотеатрі «Палац кіно», на фасаді якого встановили пам’ятну дошку Єжи Гоффмана! Напевно, тернополянам важливіше відкрити митцю меморіальну плиту при житті, ніж знати твори цього митця!
1 вересня шкільний дзвінок покликав учнів на навчання. Діти сядуть за парти й урочисто почнуть новий учбовий рік! 2016 рік надзвичайно знаковий як для школярів, так і для учителів. Цьогоріч Міністерство освіти і науки України розпочало підготовку до кардинальних змін у сфері освіти. Нова шкільна реформа націлена на формування різнобічної особистості, українця, патріота, фахівця. Концепція сучасної школи покликана насамперед навчити дитину жити, мислити, творити!
МОН розробило і представило широкому загалу Концепцію нової школи, яка запрацює 2018 року. Почнуться реформи з початкової школи, надалі зміни торкнуться середньої школи, а потім і старшої.
Концепція нової школи націлена на формування особистості, розкриття вроджених талантів, розвиток навичок і вмінь кожної дитини.
Уже з 1 вересня першачкам дозволять писати простими олівцями, щоб виправляти помилки, не перевірятимуть на швидкість читання, не оцінюватимуть каліграфію, не змушуватимуть завчати напам’ять табличку множення, на уроках фізкультури не буде команд «Рівняйся!», «Струнко!». З програми літературного читання вилучать 49 авторів радянської доби. Їх замінять творами сучасних письменників. Домашні завдання не задаватимуть на вихідні, свята та канікули. Вчителі не будуть правити червоним чорнилом, щоб не травмувати дітей. Не оголошуватимуть на батьківських зборах успішність учнів.
А от вчителям дозволять більшу самостійність. Кожен педагог зможе визначати, які теми і коли мають вивчати учні, кількість годин на засвоєння навчального матеріалу. Звичайно, нововведення вчителів не мають відступати від основної програми, що має гриф Міністерства освіти і науки України.
Важливий аспект Концепції нової школи – створення опорних шкіл. Це зумовлено критичною демографічною ситуацією в Україні, в селах мало дітей. Є такі школи, у яких навчаються по 8–12 дітей. Чи потрібно утримувати такі заклади, у яких вчителів більше, ніж учнів, і якість освіти не надто висока. Тому ініціюється створення опорних шкіл.
Опорною повинна стати найкраща школа з хорошою матеріальною базою, гідними педагогічними кадрами, щоб забезпечити сільським дітям якісну освіту.
Школи, в яких навчаються менше ніж 25 учнів, припиняють фінансувати з державної бюджетної субвенції. Якщо територіальна громада наполягатимеє на подальшій роботі малокомплектних шкіл, то органи місцевого самоврядування зобов’язані взяти її на своє утримання. Адже, згідно освітньої реформи, рішення про самоорганізацію опорних шкіл приймають органи місцевого самоврядування – міськради, райради чи об’єднані територіальні громади.
З часом утримання шкіл буде повністю фінансуватися з міських, районних бюджетів чи бюджетів об’єднаних територіальних громад. Тому кожен громадянин територіальної громади повинен навчитися рахувати гроші й задуматися про доцільність неукомплектованих шкіл. Ці школи поглинають гроші громади і програють у якості освіти та матеріальному забезпеченні.
В Україні вже створено 120 опорних шкіл. На Тернопільщині їх вісім. П’ять з них знаходяться у Бережанському, Заліщицькому, Лановецькому, Монастириському, Гусятинському районах, а три в об’єднаних Микулинецькій, Козлівській і Скалатській територіальних громадах.
Концепція нової школи відкрита для широкого обговорення на сайтах Міністерства освіти та науки й Тернопільського обласного управління освіти. Кожен може внести свої пропозиції. Адже реформа вводиться поетапно і запрацює з 2018 року.
За 25 років незалежності України Навчальні програми змінювалися багато разів. Кожен раз анонсувалися радикальні зміни в системі освіти. Але досвід показує, що знання молодих українців у сучасній школі не поглиблюються і не стають якіснишимими. Чи зможе чергова Концепція нової школи виплекати гармонійну особистість, чи покращить якість та ґрунтовність учнівських знань покаже час.
Вітаю усіх із Днем Прапора України!
Бажаю кожному українцю добробуту, натхнення і злагоди!
Нехай наша країна міцніє, процвітає й шанує свої святині та символи!
На загальнодержавному рівні це свято Державного Прапора України впроваджено указом Президента України Леоніда Кучми у 2004 р.
Основою для святкування стало багаторічне вшанування українського прапора у столиці нашої держави – Києві. Cаме 23 серпня 1991 року синьо-жовтий стяг вперше замайорів над Київською мерією. Наступного дня, 24 серпня, Україна проголосила незалежність.
Постановою Верховної Ради України від 28 січня 1992 року затверджено, що національний прапор України складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору. За словами, Леоніда Кравчука, тодішнього очільника України, народні обранці перш за все керувалися думкою, щоб український прапор не нагадував знамено Української Центральної Ради, яке було жовто-блакитним. Крім того, визвольний національний рух ОУН-УПА під проводом Степана Бандери боровся вже під синьо-жовтими стягами. Тож, 1991 року депутати ВРУ затвердили синьо-жовтий прапор.
Однак, щодо розташування кольорів на українському прапорі ведуться суперечки і до нині. Досліджуючи порядок кольорів на прапорі України, провідні науковці весь час вказують на неправильну їхню послідовність. Адже кольори українського прапора здавна символізують дві головні стихії природи — вогонь (жовтий колір) і вода (синій). Тому поєднання жовтого кольору згори, а синього — знизу відбивають довічну божественну гармонію та симетрію світобудови. Крім того, з сакральної точки зору, жовтий колір означає активний, творчий, сонячно-вогняний, духовно-божественний первень, а блакитний несе пасивне, вологе, консервативне начало, що вимагає активізації й одухотворення. Тож синя смуга, що знаходиться на прапорі вище за жовту, свідчить, що нація визнає панування пасивної складової над активною, консервативної над творчою, матеріальної над божественною. Цей світогляд суперечить природній рівновазі Всесвіту і є руйнівним.
Під синьо-жовтим прапором держава запрограмована на занепад, а не на розвиток. Власне, і за православними канонами іконопису, що прийшли до нас із Візантії, – золоте та жовте символізують Бога, або Вищу Духовність, синє — усе земне.
До речі, за правилами геральдики, прапори зазвичай створюють на основі гербів. Тому колір верхньої смуги полотнища має бути таким, як колір герба, а нижньої — таким самим, як гербове поле. Тому якщо герб України — це жовтий тризуб на синьому тлі, то і прапор має бути жовто-синім, а не навпаки.
Критикуючи Л. Кравчука і народних депутатів Верховної Ради 90-х років ХХ сторіччя, дослідники жартують, що поети-нардепи переконали і президента, і народних обранців, що синьо-жовтий прапор символізує мирне небо і золоту українську пшеницю. А що Україна – держава хліборобів, тож є логічним такий висновок. Жаль лише, що поети не знали, або не хотіли знати, що українська революція 1917-го року відбувалися під жовто-блакитними, а не синьо-жовтими прапорами. Саме під жовто-синім прапором йшли у бій українські студенти під Крутами. Згадуючи ці події, Володимир Винниченко писав: «Ми рішуче нічого не міняли в суті тої державності, що була за часів Тимчасового уряду. Ми тільки міняли національну форму її — замість біло-синьо-червоного прапора ми вішали жовто-блакитний».
До слова, саме жовто-блакитний прапор запропонував основним символом УНР голова Центральної ради Михайло Грушевський. Однак невдовзі гетьман Скоропадський і головний отаман Петлюра під час змагань Громадянської війни в Україні перевернули прапор. Досі достеменно не з’ясовано, чому саме. Можливо, Павло Скоропадський, скинувши Центральну раду, просто перевернув прапор, щоб символічно ознаменувати переворот. Як би те не було, але на селянському з’їзді гетьман задекларував синьо-жовтий прапор і пояснив, що синє — то небо, а жовте — поля пшениці. Таке пояснення щодо послідовності кольорів українського прапора панує і нині.
Перший президент України Л. Кравчук ділився спогадами, що на початку 1992 року китайська художниця Мао Мао підійшла до нього на одному мистецькому заході й попросила зробити все можливе, щоб змінити розташування кольорів на державному прапорі України. Адже синє згори і жовте знизу на прапорі, за словами художниці, утворюють гексаграму «Пі», — одне з чотирьох найгірших комбінацій. Тоді як розміщення кольорів в послідовності жовто-блакитне на стязі утворює позитивну гексаграму «Тай», що означає: «Розквіт. Щастя. Розвиток». Якщо прапор і далі залишатиметься синьо-жовтим, то тоді країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і крах.
Леонід Кравчук тоді віджартувався від надокучливої китаянки, але, судячи з її пророцтв, за 25 років існування нашої держави, жінка не була далекою від істини. Можливо, якщо Україна змінить синьо-жовтий прапор на жовто-синій, то наша держава буде розвиватися, зміцніє та розквітне!
