Порада кадировцям

Ходять кадировці,
Ходять, шукають.
Бандеру якогось,
Який він? Не знають.
Не знають же навіть
Який в нього вік,
Мов кістка у горлі
Став їм чоловік.
Чи він ворожбит?
Чи карпатський мольфар?
Що грізно тримає
Рашистський удар.
Людей дуже швидко
Зумів згуртувати,
Що Київ-столицю
Невзмозі, бач, взяти.
Гроші готові тому заплатить,
Хто видасть Бандеру,
Щоби його вбить.
Бо їхні невдачі,
Гадають, від нього,
Адже перемоги
Були лиш до цього.
А українці їм
Опір вчинили,
Банкою жінка
Дрон навіть он збила.
Ні, це чаклунсиво!!! -
Кадиров вважає,
Тому його зброд
І Бандеру шукає.
А я їм пораджу,
Час не втрачати,
Скоріше в домівки
Свої повертати.
Бо як відправлять
Вас в інші світи,
То може Бандера
До вас підійти,
Відчуєте руку
Його на плечі,
І він вам помститься,
За нас, палачі!
Подумайте, варто
Ось так воювати,
Щоб після смерті
Спокою немати?

Останні статті

Коментарі

Полина_Я

127.03.22, 23:41

Після закінчення війни... серед населення Ічкерії шириться пам'ятка, що Українці то богообоаний народ, який звільнив чеченський народ від москальського рабства... у кожного колишнього кадирівця для покаяння на чільному місці має висіти портрет Бандери у рушниках, а поряд шматочок сала освяченого а Київській Лавр, до якої необхідно здійснювати хадж з самого Кавказу на колінах. Амінь.і

Полина_Я

227.03.22, 23:43

Бандера то бог
Український месія,
Що віру до правди
У серце посіяв.
Кадиріівці вівці
Заблудші в іслам
Кидайте ви дружно
Той нафіг коран
Вступайте затято
В бандерівську віру
Усі до останнього
Нахєр кафіра.
Ставайте нарешті
Тварюки людьми
А не скотиняками
Або свиньми
Бо ми вас у шкуру
Свинячу одінем
Алах вас такими
До себе не прийме