Здається, НАБУ та САП зараз розвалюють ще одну владну вертикаль, яку під себе вибудовував Зеленський - Генеральну прокуратуру України, що погоріла на системній корупції.

З плівок НАБУ ми дізнаємося, що генпрокурор Руслан Кравченко, його заступниця Марія Вдовиченко, до речі, її брат служить у Генпрокуратурі РФ, та начальник департаменту кібербезпеки Кропива будували "власну імперію". Тобто фактично створювали тіньову парадержаву на корупційній основі.

Це вже дуже мало відрізняється від принципів побудови мафії.

І президент про це теж не знав? Чи дозволяв їм вчиняти корупційні дії в обмін на лояльність?

"Імперія" генпрокурора захиталася і падає, бо навіть уявити не могла, що її може слухати НАБУ. Вони, схоже, відчували повну безкарність і вседозволеність, яку, ймовірно, сприймали як президентську гарантію.

Можливо, Зеленський обіцяв їм корупційний спокій. Але тепер від цієї вертикалі доведеться відмовлятися і відхрещуватися.

І тут найцікавіше: якщо Зеленський просто поставить на їхнє місце таких самих корупціонерів, отримає те саме - нові кримінальні провадження проти учасників корупційної системи й нові докази, які вестимуть знову до самого Зеленського.

Мушу визнати: Зеленський та Єрмак мали рацію, коли хотіли знищити НАБУ та САП. Вони, схоже, відчували, що ці органи рано чи пізно прийдуть не просто за окремими чиновниками, а за всією системою та за ними персонально.

І ось тепер ця система починає сипатися.

Аплодую НАБУ.

Тепер нехай усі прикоритні особи тремтять і рахують дні, коли НАБУ прийде вже по них.

А що там, до речі, інформаційна обслуга ОП? Мовчить?

Чи знову заявить про "потужне сприяння" Зеленського розслідуванням НАБУ?

Україні вже найближчим часом доведеться піти на жорстке скорочення видатків бюджету: за 8 місяців держбюджет недоотримав до плану 33,1 мільярда гривень, і при цьому парламент провалив голосування за закони-умови траншів макрофінансової допомоги.

Про це повідомила голова бюджетного комітету Верховної Ради Роксолана Підласа.

За оперативними даними, за 8 місяців 2026 року до доходів загального фонду держбюджету (БЕЗ грантів) зараховано 1,7 трлн грн, зазначила вона.

"Недоотримано до плану – 33,1 млрд грн, майже половина з яких (15,6 млрд грн) – не надійшла саме в серпні 2026 року", – повідомила голова парламентського комітету.

За її словами, джерела наповнення загального фонду бюджету традиційні. Так, імпортний ПДВ склав 433,8 млрд грн, податок на прибуток – 265,7 млрд грн.

ПДФО та військовий збір склав 245,9 млрд грн (військовий збір з липня 2026 зараховується до спецфонду і цільово спрямовується на грошове забезпечення військових ЗСУ).

ПДВ з вироблених в Україні товарів склав 218,3 млрд грн (вже за вирахунком відшкодованого ПДВ), кошти НБУ – 146,1 млрд грн, імпортний акциз – 119 млрд грн, внутрішній акциз – 88,1 млрд грн.

Дивіденди та частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій склали 56,2 млрд грн, ввізне мито – 42,5 млрд грн, рентна плата – 38,9 млрд грн.

"Справедливо відзначити, що є і перевиконання за доходами: від податку на прибуток підприємств (+29,2 млрд грн, або +12,4%), від ПДФО та військового збору (+8 млрд грн, +3,4%), від імпортного акцизу (+2,1 млрд грн, або +1,8%) та від рентної плати (+1,3 млрд грн, або +3,4%)", – зазначила Підласа.

Водночас не виконано план за основними бюджетоутворюючими податками і зборами на загальну суму майже 84 млрд грн, каже вона.

Так, від ПДВ з вироблених в Україні товарів – на 35,6 млрд грн (або на 14%), імпортного ПДВ – на 23,8 млрд грн (або на 5,2%), внутрішнього акцизу – на 12,1 млрд грн (або на 12%), дивідендів та частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій – на 11,6 млрд грн (або на 17,1%) та ввізного мита – на 573,8 млн грн (або на 1,3%).

"Це тільки найбільш суттєві недовиконання", – зауважила Підласа.

У січні-серпні цього року на проведення витрат за загальним фондом держбюджету використано $20 млрд міжнародної допомоги.

Від розміщення ОВДП на фінансування загального фонду держбюджету за 8 місяців 2026 року спрямовано 317 млрд грн. За серпень приріст – майже 18 млрд грн.

Найбільші категорії витрат бюджету з початку 2026 року: оборона (1,8 трлн грн, або 62% усіх видатків загального фонду). Погашення боргу (внутрішнього і зовнішнього) – 377,3 млрд грн, соціальний захист і підтримка ветеранів (без публічних інвестиційних проектів) – 306,8 млрд грн, обслуговування боргу (зовнішнього і внутрішнього) – 249,4 млрд грн.

Програма медичних гарантій і скринінг здоров'я – 127,6 млрд грн, зарплата вчителів в школах (освітня субвенція та доплати вчителям) – 102,3 млрд грн, базова і додаткові дотації – 43,6 млрд грн.

"На фоні цього парламент сьогодні провалив голосування за закони-умови траншів макрофінансової допомоги (загальна сума траншу $4,26 млрд) і МВФ (загальна сума - $1,66 млрд). В таких умовах нас чекає жорстке скорочення видатків бюджету вже найближчим часом", – зазначила Підласа.

Нагадаємо: прем'єр-міністр Сергій Корецький сьогодні анонсував, що уряд запроваджує жорсткий режим економії бюджетних коштів, які не закріплені за потребами оборони.

Україна може недоотримати значну частину з 29,5 мільярда доларів від міжнародних партнерів: потрібно ухвалити 44 рішення уряду та 26 законів, які вже внесені у Раду, ще 17 законопроєктів слід внести якнайшвидше.

Те, як у нас управляють державою, все більше нагадує мені старий анекдот.

У матеріалах клопотання про застосування запобіжного заходу для ексзаступниці голови Офісу президента Ірини Мудрої у справі "Форест Гамп" фігурує, крім неї, ще один чиновник ОП. Цій службовій особі слідство відводить роль організатора — у зафіксованих розмовах його найчастіше називають "Кирилом" та "Кирилом Олексійовичем".

Про це повідомляє hromadske. 

У розпорядженні видання опинилися матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу одному з фігурантів справи щодо легалізації коштів на заставу для Германа Галущенка.

Згідно з матеріалами, ця людина мала отримувати під контроль готівку від Тимура Міндіча та учасників його угруповання, організовувати її зберігання й механізм передачі, а також забезпечувати фінансову винагороду причетним. За даними hromadske, йдеться, ймовірно, про керівника Офісу президента Кирила Буданова — його прізвище, за словами журналістів, також фігурує безпосередньо в матеріалах клопотання.

Бізнесмен Тімур Міндіч, якого підозрюють у створенні злочинної організації та масштабній корупції в енергетиці, у листопаді 2025 року виїхав з України напередодні обшуків у справі "Мідас". У лютому 2026 року в межах тієї ж справи НАБУ затримало ексміністра енергетики Германа Галущенка під час спроби перетнути кордон — 16 лютого йому повідомили про підозру, після чого він перебував у СІЗО з можливістю внесення застави у розмірі 200 мільйонів гривень.

За даними видання, 9 червня 2026 року Мудра та Микитась обговорювали прохання Міндіча до згаданого посадовця ОП "Кирила" — узяти під контроль "Сенс Банк" та фінансові потоки, пов'язані з установою, аби після звільнення Галущенка він знову міг отримувати з них прибуток.

Наступного дня, 10 червня, за версією слідства, Мудра разом із неназваною службовою особою ОП зустрілися з головою правління "Сенс Банку" Олегом Ступаком та головою наглядової ради Михайлом Гладишенком.

Слідство стверджує, що за результатами зустрічі керівники банку погодилися працювати під їхнім неформальним контролем — до цього таким "куратором" банку, за даними НАБУ, був сам Міндіч, який на той момент уже перебував у розшуку. Того ж вечора Мудра, за даними слідства, повідомила Микитасю, що вони разом із посадовцем отримали неформальний контроль над банком, інфраструктуру якого планували використати для легалізації готівки на заставу за Галущенка.

Фрагменти розмов

Мудра: "А звонит, говорит мне беженец наш израильский. Ну, типа, Тимур. Звонит Кириллу и говорит: "Слушайте, Кирилл, возьми, пожалуйста, Sense Bank"… Ну, а этим проходимцам нельзя доверять банк, а там потоки. Говорит, ну серьёзные потоки… Возьми банк, — говорит, — под себя… А Тимур говорит: "Слушай, ну там потоки, там серьёзные деньги". Говорит: "Возьми куда-то". Ну они общаются с Кириллом. А эти прихлебатели уже хотели, знаешь, присосаться… Ну видишь, как быстро переориентировался Миндич. Он сидел на всех потоках".

"Они всё готовы. То есть, куда скажет Кирилл, они будут носить… Они всё будут делать"

Мудра:"К Кириллу обратился Миндич. Взять под контроль… подожди, там нормальные потоки идут… Их некому сейчас брать. Понимаешь? А сейчас Геру выпустят, он опять присядет на эти потоки. Поэтому надо до этого момента себе что-то выторговать".

Як передавали гроші на заставу

За даними слідства, 17 червня 2026 року Микитась в телефонній розмові розповів, що Міндіч особисто передав готівку для внесення застави неназваному посадовцеві Офісу президента, якого називає "Кириллом Алексеевичем". Супроводжувати кошти мав особистий охоронець посадовця.

"А если вот сейчас мы все красиво сделаем, ты не представляешь, и мы сделаем на рубль. Он на миллион отвечает. Я имею в виду про Кирилла Алексеевича… Он сейчас огромную услугу делает Миндичу. И деньги он привёз, кстати. Миндич ему привез в руках".

22 червня Валентин Єлізаров повідомив Микитасю про доставку 50 мільйонів гривень, упакованих у чотири мішки — частину суми домовилися перевезти за адресою, вказаною бізнесменом Василем Астіоном, чия компанія в схемі виконувала роль третьої ланки конвертації.

За версією слідства, 22-24 червня учасники схеми перемістили 150 мільйонів гривень готівкою. Понад 131 мільйон гривень із цієї суми вдалося перевести в безготівкову форму через рахунки кількох компаній у різних банках — "Сенс Банку", ПУМБ та "Глобус Банку". Станом на 29 червня 2026 року вся застава за Галущенка була внесена: 

Компенсація витрат і подяка

Того ж дня, 29 червня, Мудра зателефонувала Микитасю та підключила до розмови посадовця ОП, якого назвала "Кирилл Алексеевич" та який подякував за виконану роботу. Микитась попросив компенсувати витрати на організацію схеми — йшлося про 7,5 мільйона гривень, які, за домовленістю, мали переказати наступного ранку.

Разом з тим, у самих протоколах, які містяться в матеріалах клопотання, зазначено напряму, що "участь в розмові бере Буданов К.О.".

За даними матеріалів клопотання, в одній із розмов Мудра переказувала слова свого співрозмовника з ОП про те, що "коррупцию нужно систематизировать и контролировать" — і "терміново очолити" цей процес. Крім того, за даними слідства, Мудра неодноразово повідомляла Микитасю, що систематично отримувала неофіційно 20-30 тисяч доларів від людини на ім'я "Кирило".

Гарні справи для держави під час війни – це не індульгенція на корупцію для топчиновників.

Справа НАБУ і САП щодо Ірини Мудрої для мене особисто дуже болюча.

Попри треш навколо, я завжди вірю в людей. У те, що їхня краща сторона переможе принадливі деструктивні спокуси.

Ірина Мудра ще на посаді в Мін'юсті справді зробила багато для санкційного механізму проти російських активів в Україні, а згодом і для конфіскації російських грошей за кордоном.

Частина нашої команди, яка займається міжнародною адвокацією, всіляко підтримувала діяльність Ірини Мудрої, її людей в цьому напрямку та була вдячна їй за роботу. Конфіскація російських активів стала одним з пріоритетних завдань ЦПК після повномасштабного вторгнення. І серед усього державного апарату саме Ірина Мудра мала достатньо глибини в цьому питанні, штовхаючи на своєму рівні правильні речі та отримуючи непоганий результат для держави.

Тому викриття НАБУ і САП щодо можливої легалізації Мудрою застави від Міндіча для Галущенка, а також згідно з версією слідства її тісна взаємодія з Микитасем щодо спроби рейдерського захоплення нерухомості в центрі Києва, для мене були гірким розчаруванням. Не в НАБУ і САП, а в Ірині Мудрій.

Справа Мудрої викликає в мене дуже схожі відчуття, як справа Ольги Стефанішиної. Обидві розумні жінки, на топ посадах, які зробили чимало корисного для держави в уряді Зеленського. Але обидві, напевно, вирішили, що вони заслужили своїми добрими справами трохи скористатися державною посадою, щоб набути більше статків, ніж зароблено офіційно. Бо таке ж середовище навколо. Усі в оточенні Зеленського крадуть. Причому, навіть добрих справ не роблячи. Крадуть в рази більше. Чому би і собі трішки не покращити рівень життя?

Це страшна згубна етика.

Державна служба – це, в першу чергу, служба народові України. В умовах війни важливість державної служби зростає в рази. Потреба достойної грошової винагороди за якісну та ефективну державну службу, то окрема розмова.

Але не можна однією рукою робити для народу добрі справи, а іншою – цей же стікаючий кров'ю народ оббирати. Навіть якщо шеф зверху "тупотить ніжками" і всі навколо показують поганий приклад. Ну ліві гроші ж не беруться "нізвідки".

Добрі результати на державній службі не мають бути дозволом порушувати закон і ставати частиною корупційної системи.

Попри такі гнітючі події, я і далі вірю, що в нас лишаються на державній службі віддані народові України посадовці, які не йдуть на компроміси з совістю та законом. Більше того, я вірю, що такі люди є і в багатьох правоохоронних органах – не тільки в НАБУ і САП. Напевно, їх меншість, але вони точно є. Хоча більшість таких людей Зеленський та його свита витісняє та викидає з системи. А на топпосадах переважно опиняються персонажі за принципом негативного відбору.

Але люди на нижчих посадах мають, нарешті, засвоїти урок: прийде час розплати. І коли він настане, шеф, який "тупотить ніжками", дає злочинні вказівки та показує поганий приклад, від вас відцурається, як від ганчірки, якою витерли ноги.

А нести відповідальність за злочинні дії будете ви.

Приклад Ірини Мудрої, від якої публічно відцурався Володимир Зеленський, має стати важливим застереженням: не варто служити одночасно і Богові, і мамоні.

Про це він заявив в інтерв'ю "Радіо Свобода".

Резніков пояснив, що влада не могла публічно розповідати про всі підготовчі заходи через ризик паніки.

"Якби ми публічно сіяли паніку, у нас би всі дороги були забиті транспортом в одному напрямку, і ми не змогли б переміщувати війська", – сказав він.

За словами ексміністра, напередодні вторгнення він разом із тодішнім головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним підписав наказ про продовження навчань для українських військових.\

"Є речі, які навіть зараз не можна говорити, деякі вже в медіа потрапили, тому я можу сказати правду, що в цей час я особисто підписував міністерський наказ, брав на себе відповідальність разом з генералом Залужним, про продовження навчань для підрозділів ЗСУ. В такий спосіб ми вивели з пунктів постійної дислокації всі підрозділи ЗСУ. І коли росіяни завдавали по них удар, то там були пусті казарми. А вони всі були розосереджені по всій території України. І тому нам вдалося зберегти особовий склад, який потім чинив опір", – заявив ексміністр.

Резніков розповів, що український Генштаб вважав: Росія ще не сформувала необхідні ударні угруповання для масштабного наступу.

"Вони кажуть (Генштаб – ред.), за російською академічною військовою школою, в тому числі їхнього Герасимова, вони не йдуть в наступ, не сформувавши ударні угруповання. Питання: чи ми побачимо, що вони сформовані? Так. Скільки їм треба часу мінімум? Мінімум хоча б, щоб завершити формування. Мінімум місяць. Тобто навіть якщо це вторгнення підготовлене мало би бути, воно мало би бути в кінці березня. Росіяни пішли в цей наступ раніше, ніж вони самі могли піти", – сказав Резніков.

За словами Резнікова, навіть західні партнери не були впевнені, що Росія розпочне повномасштабний наступ саме 24 лютого.

Як приклад він навів запланований на цей день спільний візит до Краматорська з міністрами трьох країн НАТО, які прибули до Києва 23 лютого.

"Це означає, що вони точно були впевнені, що ніякого вторгнення 24-го не буде", – сказав він.

Ексміністр зазначив, що напередодні 24 лютого не евакуював із Києва свою родину.

За його словами, дружина, діти та онуки залишалися в столиці, оскільки він вважав, що Україна зможе вистояти.

"Мої діти, мої онуки були в Києві, моя дружина була в Києві 24 числа. Якби я вважав, що небезпека страшенна, напевно, я би їх евакуював. Але я цього не зробив, тому що я вірив, що ми будем стояти тут і будем битися до останнього. Але я вважав, що негативний сценарій, якщо можливий, він може бути відтягнутий. І у нас є час підготуватися", – сказав він.

Фото пристосуванця з відкритих джерел

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду надала дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно трьох осіб, яким інкримінують зловживання на "зеленому" тарифі.

Відбувся якийсь злам в системі, на мій погляд. 16 липня я сказала, дехто чув, що запущений принцип доміно. Хоча вже до цього були ж страшні масовані обстріли, але все виглядало не так песимістично, як зараз, все одно. А зараз ну куди не глянь, все непевно, сумно, настрої суспільні погані, і немає відповідей на багато актуальних запитаннь.

Подивилася початкову промову президента Зеленського на засіданні РНБО. Скорочення поставок нам ракет для ППО з Заходу (ну це ж не новина). Побудова нашого власного антибалістичного захисту (хтось щось чув конкретне?)... Завдання на посилення ураженнь пускових установок ворога (це нове, але чи є в нас чим вражати?)... Стан підготовки до зими: енергетика, бомбосховища... Все це наче правильно, але все наче на вчора...

Укриття - йшов п'ятий рік війни, ми лише починаємо фактично майже з нуля, скажемо чесно... ППО, наша балістика - ставка, схоже, робилася з 22-го року саме і майже лише на поставки, і Близький Схід не прогнозувався... Знову та сама ситуація, коли всі сили йшли на просити в інших, а не запускати власне? Зима - я просто мовчу, бо не почула ще жодної притомної відповіді на те, як пережити її, наприклад, з маленькими дітьми. Або людям похилого віку...Ні, може, вони, ці відповіді, ще і народжується десь у владних кабінетах, але тривогу це не знімає. Тепло? Вода? Каналізація? В якому стані захист? Нічого не відомо. Обговорюють на РНБО проценти виконання... Цікаво було б ці проценти почути та навіть побачити на власні очі...

Zoya Kazanzhy написала ,процитую: "Як так сталось, що росія, Іран та Північна Корея, перебуваючи під санкціями, продовжують випускати ракети, що дурні? А ми, маючи у союзниках досить сильні країни Європи (про США навіть не будемо, новини читаємо ж), не випускаємо не те, що достатню кількість, а навіть хоч якусь...

З одного боку, за чотири роки війни Україна зробила величезний крок по захисту своїх громадян...

З іншого боку, кількість та масштабність російських ударів зростають швидше, ніж ми встигаємо щось будувати".

Все булькає в якомусь котлі: Федоров, масовані удари, розбиті склади, ще от Стефанішина - через день після відставки почалося те, про що казали ще до 16 липня, про підозри НАБУ та САП... Хтось навіть з цим пов'язував тоді відставку уряду (думаю, через пропозицію президента Юлії Свириденко поїхати послом в США). Але ж до цього її призначили послом, хоча про справи щодо неї було відомо і до призначення, а працювала в США, кажуть, ефективно... Зараз запустили нову підозру одразу після звільнення, при цьому на фоні "міндічгейту" всі ці підозри щодо квартир зараз виглядають просто смішними... Вплив на конкурси? Серйозно? Тобто це не повсякчасно і не всюди в нас відбувається? У нас всі кандидати на посади в міністерствах проходять співбесіди в ОП.. То щоби що, зі Стефанішиною саме зараз? І якщо чесно, якось дуже незатишно стає жити в країні, де всі справи резонасні народжуються через прослуховування, доступ до листувань...

Якось все більше нагадує "большого брата"... Оруела...

І ще конспірологія з Залужним, якого не було на зустрічі з міністром оборони Британії...

Коротше, відчуття хаосу зростає. І якось немає на що спертися...

З позитиву - лише новини про повернення Драпатим до строю бойових генералів, як от Собко...

Наталія Лігачова, шеф-редактор групи видань "Детектор медіа", голова ГО "Детектор медіа" у Детектор медіа; сторінка авторки у фейсбук

Фото з відкритих джерел

Рейтинг довіри до політичних лідерів очолив ексголовком ЗСУ Валерій Залужний, за ним колишній міністр оборони Михайло Федоров та командувач Сил безпілотних систем Роберт "Мадяр" Бровді. Президент України Володимир Зеленський у цьому рейтингу шостий.

Джерело: результати соціологічного опитування проведеного 28 липня – 2 серпня Центром соціальних досліджень "Социс"

Деталі: Згідно з даними опитування, Залужному повністю довіряють 27,8% опитаних, 37,1% скоріше довіряє, 11,6 скоріше не довіряє і 18,1% взагалі не довіряє.

Федорову повністю довіряють 26,8%, скоріше довіряють 37,8, скоріше не довіряють 8,5% і зовсім не довіряють 16,4%.

Третє місце у рейтингу займає Бровді: йому довіряють 25,4% опитаних, 25,8% скоріше не довіряють, 7,4% скоріше не довіряють і 17,7% зовсім не довіряють.

Четверте й п'яте місце за рівнем довіри отримали головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий (24%) та керівник Офісу президента Кирило Буданов (23,8%).

Другим за значущістю негативним фактором українці назвали обстріли (63%), причому серед жінок цей показник значно вищий, ніж серед чоловіків — 69% проти 56%.

Далі в переліку проблем ідуть мобілізація (52%) та бідність (48%).

Ще 14% опитаних вказали на інші причини.

Майже чверть українців (24%) вважають курс країни правильним, тоді як майже половина (47%) висловлюють протилежну думку.

Найменше вважають, що ситуація розвивається в правильному напрямку, респонденти у віці 25-34 роки (16%), що в неправильному – у віці 18-24 роки (36%) та 55-64 роки (39%).

(s)tybreno