Введення санкцій проти "громадянина Ізраїлю Тимура Міндіча" президентом України Володимиром Зеленським, вірогідно, є спробою ввести в оману суспільство та зарубіжних партнерів. Та унебезпечити друга, бізнес-партнера, поплічника та його активи від реальних санкцій . Та можливого арешту та конфіскації антикорупційними правоохоронними органами Украіїни.

Бо санкції проти ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ ТІМУРА МІНДІЧА (ім'я пишеться через "і"), яким цей кримінальник значиться у державних реєстрах України - НЕ ВВОДИЛИСЯ.

Нагадаємо: Щоб "намахати" українців: Зеленський запровадив санкції проти "громадян Ізраїлю" Міндіча та Цукермана: на 3 роки замість 10.

«Аргумент»

Коментуючи метафору командувача 3-го корпусу Андрія Гнатова (Гелевського) про "останній раунд", Бутусов наголошує: війна 2026 року - це фронт сенсорів та високоточної зброї. Переможе не той, у кого більше людей, а той, хто швидше замикає "петлю Бойда" (цикл прийняття рішень).

Жорстка вертикаль Офісу президента без відповідальності

Дивіться яка херня, малята.

З початку повномасштабного вторгнення ми дивились, як держава по шматках здає сама себе. Спочатку це виглядало нормально: треба швидко, треба жорстко, треба одна вертикаль. Ок, прийняли. Але далі цю вертикаль ніхто не відпустив.

Верховна Рада просто зникла як гравець. Вона є, вона голосує, але вона нічого не вирішує. Чотири роки  і нуль спроб повернути собі роль. При тому, що формально ми парламентсько-президентська країна.

Кабмін живе в режимі “сказали — зробили”. Ніякої політики, ніякої позиції. Просто виконання.

Комітети? Їх просто немає. Не тому що слабкі, а тому що вони нікому не потрібні в цій конструкції.

Правоохоронка повністю під контролем. Вся. Генпрокуратура, ДБР, СБУ, поліція - це одна кнопка.

Суди, як пощастить. Кому як треба, так і буде.

І от тут момент, який всі обходять. Коли вся країна фактично в руках 5–6 людей,  це означає, що вони відповідають за все. Без варіантів. За провали, за бардак, за будь-яку ситуацію, яка виходить з-під контролю. І за історії з автоматами посеред міста теж. Бо якщо ти все забрав під себе, значить це вже твоє.

І тепер ще одна штука, яку всі люблять розмивати.

Президент воюючої країни - це в першу чергу Верховний головнокомандувач. Не блогер, не кризовий комунікатор, не людина, яка всім має подобатись. Верховний головнокомандувач.

А це означає зовсім іншу логіку рішень і зовсім інший рівень відповідальності. І паралельно в нас росте ще одна проблема, яку вже не приховаєш.

Є люди, які п’ятий рік в полях. Вони вже інші.
І є люди, які досі живуть так, ніби війна десь окремо. Типу життя йде, іноді сирена, та обстріли і все.

Так не буде. Ці дві реальності роз’їжджаються все сильніше. І поки це ігнорують, воно тільки росте.
Тому правоохоронка має їхати в поля. Всі. Без виключень. Бо інакше ця різниця стане проблемою вже всередині країни.

І фінал простий. Коли ти намагаєшся подобатись усім ти втрачаєш контроль над всім. А це вже геть зовсім інша історія.

автор: Дана Ярова, громадський діяч, волонтер, голова ГО "Мрія дітей України"; сторінка авторки у Фейсбук

Минуло сім років від відомих дебатів на стадіоні. Під час тих дебатів Зеленський кривлявся, блазнював і всіляко намагався принизити президента Петра Порошенка. Зеленський тоді викотив питання Порошенкові - зібрав вершки всього того популізму який розносили Найєм і Лещенко у ЗМІ, а Лізьки Богуцікі - на мітингах.

Щойно побачив в мережі набір питаннь до самого Зеленського за результатами семи років. Як на мене - питання дуже слушні. Трохи перефразував на свій лад.

Відповіді насправді очевидні. Але поставити треба. Хоча б для того, аби виборці Зеленського замислилися. Я знаю - замислюються.

автор: Дмитро Вовнянко, журналіст, військовий; сторінка автора у Фейсбук

Найцікавіше, що описаний сценарій насправді не вигадка. Це буквальний переказ біографії нинішньої першої віцепрем'єрки-міністерки економіки. Про урядовий злет Юлії Свириденко УП писала детальний текст, коли Юлії Анатоліївні пророкували крісло прем'єра.

А от про свої академічні досягнення віцепрем'єрка повідомила сама в рамках цьогорічної хвилі декларування. 

Виявилось, що 2024 року за шість місяців викладання в Київській школі економіки (КШЕ) Свириденко отримала три мільйони сто дві тисячі п'ятсот шість гривень. 

Але, на відміну від красивого роману, замість того, щоб надихнутись, читачі реальної декларації Свириденко в Україні обурились. 

Можливо, тому, що місячна оплата праці міністерки в рази перевищує зарплати професорів у топових державних вузах. Можливо, хтось побачив у таких великих гонорарах спробу легалізувати доходи…

Злі язики з медійної обойми п'ятого президента навіть почали стверджувати, що оплата Свириденко – це свого роду "національний кешбек" від президента КШЕ Тимофія Милованова за просування його в наглядові ради держпідприємств. А також мільйони доларів грантів від міжнародних партнерів, на які Мінекономіки закуповує аналітику і послуги в "Інституту КШЕ".

"Українська правда" далека від такої манери безпідставних звинувачень, хоч би й з поваги до високого професійного рівня аналітичного підрозділу Київської школи економіки. 

Тому ми звернулись по коментарі безпосередньо до учасників історії, розіслали відповідні запити, проаналізували документи і пропонуємо читачам та Національному агентству з питань запобігання корупції (НАЗК) спокійно в усьому розібратись.

                         Викладачка на мільйони.

Почнімо з фактів. 22 березня Юлія Свириденко подала щорічну податкову декларацію за 2024 рік. 

Судячи з неї, життя віцепрем'єрки за рік мало в чому змінилось: та ж маленька квартира у власності і більша, орендована, в Києві, ті ж дві квартири в Чернігові, та ж уживана BMW Х3 у користуванні.

Єдине, що змінилось відчутно з 2023-го – це гонорари за викладання.

Якщо два роки тому за свої послуги КШЕ Свириденко отримала трохи менше ніж 852 тисячі гривень, то в 2024-му сума гонорарів зросла більш як у три з половиною рази – до згаданих 3,1 мільйона гривень.

Постає логічне запитання: чи це багато для викладача? Подібних приватних вузів, які б активно залучали викладати урядовців, в Україні, по суті, немає.

Якщо ж порівнювати з державними, то гонорари Свириденко здаватимуться захмарними навіть у зіставленні із найкращими українськими вузами.

Наприклад, Анатолій Мазаракі, ректор Державного торговельно-економічного університету, який колись із відзнакою закінчила нинішня міністерка економіки, отримав за рік повної зайнятості "погодинку" і гонорари 1 мільйон 23 тисячі гривень. 

У Києво-Могилянській академії, яку мріє купити Тимофій Милованов, президент Сергій Квіт отримав за рік роботи трохи менше ніж 907 тисяч гривень. 

Ректор головного економічного університету країни КНЕУ імені Вадима Гетьмана Дмитро Лук'яненко мав річної зарплати 868 тисяч гривень.

Тобто усі троє разом вони отримали за рік роботи менше ніж Юлія Свириденко за 7 місяців. 

Не меншу "фору" Свириденко-викладачка могла б дати і Свириденко-другій людині в уряді. Перша віцепрем'єрка отримала в Кабміні річний дохід більш як удвічі менший за викладацький гонорар: 1 мільйон 205 тисяч гривень.

Тут варто сказати, що навіть деякі заступники міністерки економіки отримують більше за неї. Наприклад, Віталій Кіндратів мав за рік зарплати майже 1,6 мільйона, Тарас Качка – 1,53 мільйона, Ігор Безкаравайний – 1,22 мільйона, а перший заступник міністра Олексій Соболев – 1,57 мільйона гривень.

До речі, Соболев теж викладає в Київській школі економіки. Але якщо в уряді він заробляє більше, ніж Свириденко, то в КШЕ його дохід за 2024-й рік удвічі менший – 1,5 мільйона гривень.

УП звернулась по коментар до очільниці Мінекономіки, щоб вона пояснила природу таких високих гонорарів.

Для максимальної коректності наводимо відповідь Свириденко з мінімальними скороченнями:

"Я викладаю в Приватній установі "Університет "Київська школа економіки" з 2023 року в якості запрошеного викладача (professor of practice)... 

Під кожен із напрямків освітньо-наукових програм укладається окремий договір. У моєму випадку це "публічне адміністрування", "економіка" і "менеджмент" (у декларації справді вказані три окремі угоди – УП).

У рамках цих напрямків я викладаю різноманітні теми на курсах "Стратегічний менеджмент", "Економіка повоєнної відбудови", "Макроекономіка", "Дослідницький семінар". Теми лекцій стосуються глобальних шоків у світовій економіці, особливостей економіки воєнного стану, управління відбудовою в Україні тощо. Лекції проводяться у позаробочий час (пізно ввечері або на вихідних), щоб не зашкодити виконанню моїх обов'язків за основним місцем роботи в Кабінеті Міністрів України.

Окрім лекційного навантаження, я консультую здобувачів щодо написання дипломних робіт, а також веду дослідження і готую матеріали для вдосконалення навчальних програм. Наприклад, я залучена до підготовки курсу зі стратегічного менеджменту, готую до запуску програму з лідерства в стратегічних інноваціях".

Тобто, якщо резюмувати, то пані міністерка читає лекції на кількох програмах, консультує студентів і готує до запуску нову навчальну програму. І, що важливо, усе це в позаробочий час. Таке собі академічне хобі в умовах війни, коли у міністра економіки, здавалось би, не може бути зайвого часу...

"Я сам офігів трохи, коли дізнався, скільки ми платимо Юлії Анатоліївні. Ну там 100 тисяч в місяць – я розумію. Але такого я сам не чекав", – зізнається в розмові з УП президент КШЕ Тимофій Милованов.

"Але ми – приватна структура з бюджетом десь в районі 50 мільйонів доларів на рік. Якщо керівництво уіверситету вирішило, що треба стільки платити Свириденко, то, мабуть, так і є. Хоча ми зараз проведемо внутрішнє розслідування, чи це було коректне рішення. У нас є внутрішній документ, яким визначається рівень оплати викладачам, і там, як виявилось, діючим міністрам і справді можна платити такі гроші. Їх прирівняли до рівня Нобелівських лауреатів і інших супервідомих людей", – пояснює Милованов.

«Аргумент»

У влади є постійне бажання втрутитися в роботу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Про це в коментарі журналістам сказав керівник САП Олександр Клименко.

"Постійно є бажання втрутитися в нашу роботу зі сторони влади… Лідером є Служба безпеки - взагалі непідконтрольний нікому орган, який займається тим, чим не має займатися. Чому їм цікаво моніторити наших експертів? Чому вони моніторять рішення суду в наших справах? Що таке відбувається? Для чого це їм? Вони так виконують якісь свої обовязки?", - зазначив він.

За словами Клименка, роботу САП постійно моніторять.

"Це може бути перешкоджання в експертизах, тиск на експертів невідомими людьми, плюс моніторинг результатів нашої роботи - збирають довідки про експертів, погрожують їм та їхнім родичам, наприклад, мобілізацією. Після цього ці експерти відмовляються проводити експертизи. Ми здійснюємо пошук інших… Це величезна проблема. Саме тому ми артикулюємо, що нам потрібна незалежна експертна установа - і від нас також. Тобто загалом незалежна від усіх органів", - пояснив керівник САП.

Говорячи про тиск на прокурорів САП, він зауважив: "Особливо це стосується тих прокурорів, які задіяні у найбільш сенситивних провадженнях, наприклад, справи Чернишова та інших гучних справах. Спостерігаються постійні спроби зламу аккаунтів, пошти тощо".

Фото САП

«Аргумент»

Ця щаслива цифра різко контрастує з реаліями країни, якою керують ці чиновники: від 25% до 33% українських домогосподарств НЕ МАЮТЬ власного житла (або винаймають чуже, або змушені жити з батьками).

Соціяльно-майновий розрив між владою й народом – навіть не кричущий, а фатальний. По суті, вся еліта є власниками всієї нерухомості, й саме ця еліта надійно убезпечена від участі в війні. Тому що війна – це справа населення, третина якого взагалі не має що втрачати, але полягти мусить.

Рівно 7 років тому відбувся перший тур президентський виборів.

Тоді ще можна було самим обирати собі лідерів, прикинь?
Слов’янськ та Краматорськ були глибоко тиловими містами.
Київ, Одесу, Харків та Львів не бомбили, тепло під час морозів - не вимикали, а слова “блекаут” – навіть ще не знали.
Тоді, у 2019-му, навіть ще літаки літали, уявляєте? Можна було потрапити до будь-якої країни Європи за 2-4 години – а не доби.

А чоловікам для виїзду за кордон не потрібно було височайшого дозволу влади.
Важко у це повірити, але потрапити до теплого моря можна було у будь-який момент, і навіть у будь-який день – аби гроші були.
Та навіть по місту можна було вільно ходити вночі. Було таке, правда, я пам’ятаю.
А ще нікого не змушували розлучатися з родиною та близькими - на роки.
Багато що змінилося за ці 7 років.

Тепер права обирати собі керівників український народ не має. І ще довго не матиме.
Бо ж поки триває війна – не буде виборності влади. А тимчасові царьки “воєнного часу” дуже бояться виборів, тому всіляко війну затягують.

Багаторічний двіж “за гендерні права” - валяється забутий у кутку, оскільки права та свободи відміряються громадянам виключно за гендерною ознакою.

Той, хто тоді, у 2019, всіляко ухилявся від служби в армії і навіть насміхався над цим – тепер Верховний Головнокомандувач. І несамовито “бореться з ухилянтами”.
Та навіть корупціонери тоді були якісь миршаві – у порівнянні з теперішніми монструозними “друзями президента”. 

На жаль далеко не всі усвідомлюють, що всі ці зміни стали наслідком саме того, як більшість українців проголосувало у 2019-го. Які повірили у “мір в глазах путєна”. У “сойдьомся пасєрєдінє”.  
Хто розчулювався від таких милих обіцянок “Якщо я порушу закон – піду з посади”.  
А оце прекрасне “Хуже нє будет”?

Ну і як, гірше не стало? Привіт вам, громадянами 2019-го з року 2026-го. 
13-го року війни, 5-го року повномасштабного вторгнення злочинної федерації.
Після вбивств сотень тисяч українців, фактичної ліквідації демократії, свободи слова, свободи пересування, розгулу нечуваної корупції на крові.
Та нарешті вже “долару по 45”.

Вітаю всіх із 7-ю річницею початку безкінечного правління банди вузьколобих мародерів.
Ви зробили нас разом, це правда.
І навіть себе.

Автор: Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA. Колишній директор та співзасновник української кібер-компанії; сторінка автора у Фейсбук

Директор НАБУ Семен Кривонос розповів, що операція "Мідас", у межах якої НАБУ та САП викрили масштабну корупційну схему розкрадання коштів у сфері енергетики й оприлюднили аудіозаписи переговорів фігурантів, розпочалася з того, що понад два роки тому детективи почали відстежувати діяльність так званих "бек-офісів" – місць, де поза офіційними структурами обговорювали контракти, вплив на посадовців і розподіл хабарів.

Про це Кривонос розповів в ефірі програми УП.Чат: "Це організовані приміщення, де обговорюють вплив на державні установи, укладають угоди, а потім приносять частину хабарів для подальшого розподілу та легалізації".

Він навів приклад операції "Чисте місто", під час якої особи, не пов'язані з Київрадою, фактично вирішували долю комунального майна столиці, впливаючи на депутатів.

За словами Кривоноса, за схожим принципом діяла й організація, що стала об'єктом розслідування НАБУ.

Правоохоронці отримали оперативну інформацію про "бек-офіс" на Софійській площі, де збиралися особи, імена яких директор не розголосив через вимоги закону. Саме там, за даними бюро, відбувалася легалізація коштів, отриманих із державних підприємств і бюджетних програм.

За словами директора НАБУ, після отримання цієї інформації правоохоронці розпочали оперативно-розшукову справу під кодовою назвою "Мідас". Операція тривала 15 місяців і охоплювала низку об'єктів, де проводилися конспіративні зустрічі учасників угруповання.

"Фактично в результаті цієї операції за 15 місяців з'ясувалося, що це був не один офіс, а базовий серед багатьох приміщень, де проводилися конспіративні зустрічі учасників цього угруповання. Усі записи, які ви зараз чуєте під час судового засідання, здобуті в різних місцях.

Фігуранти вживали надзвичайних заходів конспірації та контрспостереження. Тобто вони могли фіксувати наших співробітників. Про це, зокрема, повідомляло й ваше видання ("Українська правда"), і відповідні матеріали, наскільки мені відомо, додані до судових документів", – розповів Кривонос.

Він зазначив, що учасники угруповання використовували систему "Безпечне місто", щоб незаконно відстежувати пересування службових автомобілів НАБУ.

Пряма мова: "Я сподіваюся, що ці дані у системі "Безпечне місто" не "зачищаються". Я думаю, що ми точно встановимо, хто дивився, хто відстежував наші транспортні засоби. За нашою інформацією, ця група – і це ще буде перевірено слідством – користувалася певною підтримкою або послугами окремих представників правоохоронних органів".

Кривонос зазначив, що учасники групи активно перешкоджали спробам детективів їх викрити — змінювали телефони, локації та способи комунікації, аби уникнути спостереження.

"Не хочу детально розповідати, щоб не давати поради іншим виконавцям, як протидіяти слідству", – підсумував очільник НАБУ.

Відповідаючи на уточнююче запитання про те, як у справі з'явився будинок на Грушевського, 9а, директор НАБУ пояснив, що слідчі з'ясували: "бек-офіс" на Софійській площі діяв під контролем одного зі співорганізаторів злочинної організації, який мешкав саме у цьому будинку.

За його словами, після цього детективи провели масштабну роботу. Зокрема, у цій частині операції важливу роль відіграв детектив НАБУ Руслан Магамедрасулов. Кривонос наголосив, що всі дії проводилися виключно на законних підставах і за рішеннями суду.

"Ми встановили, що ключові рішення в угрупованні погоджувалися з людиною, яка проживала на Грушевського. Звучали фрази: "потрібно погодити з ним", "він телефонував, дав вказівку". Ми розуміли, що ці учасники не діяли самостійно", – зазначив директор НАБУ.

Детектив пояснив, що слідству потрібно було з'ясувати, звідки надходять великі суми грошей, яким чином вони потрапляють у офіси й куди рухаються далі. Саме для цього НАБУ і прокурори САП розпочали спільну роботу. За його словами, ефективність розслідування значною мірою стала можливою завдяки тісній співпраці обох органів.

Нагадаємо: вранці 10 листопада стало відомо про те, що НАБУ проводить обшуки у бізнесмена Тимура Міндіча та у міністра юстиції Германа Галущенка (станом на 12 листопада Галущенка відсторонили від посади). Тоді ж джерела УП повідомили, що Міндіч втік за кордон за кілька годин до обшуків.

Того ж дня Національне антикорупційне бюро України повідомило, що викрило масштабну корупційну схему розкрадання коштів у сфері енергетики, а також оприлюднило аудіозаписи переговорів фігурантів у цій справі.

Також нагадаємо: Руслан Магамедрасулов – керівник одного із міжрегіональних управлінь детективів НАБУ, який у Дніпрі координує діяльність Бюро в прифронтових Дніпропетровській та Запорізькій областях.

У СБУ стверджують, що посадовець нібито "має контакти з представниками країни-агресора та допомагає своєму батьку-підприємцю вести незаконну торгівлю з РФ".

Печерський районний суд Києва обрав керівнику підрозділу НАБУ, якого підозрюють у пособництві державі-агресору, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи внесення застави. Термін тримання під вартою – до 16 вересня 2025 року.

Затриманий і арештований посадовець Національного антикорупційного бюро розслідувань Руслан Магамедрасулов був одним із ключових співробітників, що займалися документуванням діяльності бізнесмена Тимура Міндіча, співвласника студії "Квартал-95".

За інформацією ЗМІ, співробітникам Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури "вдалося задокументувати Міндіча у квартирі за тією саме адресою, де 5 років тому і відбулося святкування дня народження президента".

ЗОБРАЖЕННЯ ВГОРІ: ДИРЕКТОР НАБУ СЕМЕН КРИВОНОС І КЕРІВНИК САП ОЛЕКСАНДР КЛИМЕНКО, ФОТО: УП

Якщо громадяни не будуть критично мислити і будуть мовчазно погоджуватися навіть на те, що виймають гроші з їх власної кишені – то така країна навряд чи буде мати економічний розвиток і зможе наздогнати лідерів Європи.

Подивиться на цей кешбек з пальним. В народі його вже окрестили: "Є-Бачок" чи "Є-Бак".

Я би сказав, що це програма: "Є-Лох".

Чому? Бо ви заплатите тричі!

Перший раз у підвищену ціну включать безвідсотковий кредит від вас продавцю пального (вибору - не буде) для того, щоб за ваші гроші (а не, скажімо гроші банку) закупити наступну партію.

Другий раз ви заплатите податками в бюджет, з якого комусь віддадуть кешбек.

І третій раз ви заплатите, бо віддасте наперед свої гроші в умовах інфляції і девальвації гривні. Тобто сто гривень зараз і через місяць - це різні за купівельною спроможністю сто гривень.

Крім того, вас ще заганяють в "цифрове стойло", не даючи жодного вибору.

І в підсумку, ви ще раз заплатите … заплатите найбільшу ціну: вашу долю вирішать за вас на виборах ідеологи та "схематозники" кешбеку, а не ті, хто, буде готовий поставити на розвиток економічно незалежного від влади середнього класу.

Відчуйте майстерність владних політтехнологів: береш в цьому участь - ти учасник програми "Є-Лох". Не береш кешбек - ти просто лох.

А щоб так не було, треба в Верховній Раді уточнити, звідки гроші з державного бюджету на це все?!

Може все ж таки направимо додаткові ресурси (бачимо, що вони є) на потреби Збройних Сил України, а не на ці "лохівські програми"?

автор: Валерій Чалий, екс-посол України в США; сторінка автора у Фейсбук