Прагнення України до прискореного вступу в Європейський Союз стало наріжним каменем стратегії президента Володимира Зеленського у контексті завершення війни. 

Офіційний Київ розглядає 2027 рік як цільову дату повноправного членства, сподіваючись, що це стане не лише політичним якорем, а й фундаментом для довгострокової безпеки та економічного процвітання.

У кулуарах Брюсселя президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн намагається знайти вихід із глухого кута, пропонуючи радикальний перегляд процедур. Ідея полягає у так званому «зворотному розширенні», коли країна може приєднатися до блоку після виконання лише мінімальних базових вимог.

У такому сценарії новий член мав би обмежений доступ до фондів ЄС та права голосу в інституціях до моменту повного виконання всіх бенчмарків. Це могло б відкрити двері не лише для України, а й для Молдови, Чорногорії та Албанії, проте реалістичність такого підходу викликає великі сумніви.

Аналітики та дипломати в один голос стверджують, що концепція «зворотного розширення» фактично мертвонароджена. Європейські уряди діють обережно через зростаючу популярність популістських та антиіммігрантських партій у своїх країнах.

Між МВФ та «Мідасом»: чому Захід більше не вірить у антикорупційні запевнення Банкової 

Ситуація навколо операції «Мідас» та системного опору антикорупційним органам набула міжнародного масштабу, перетворившись із внутрішнього скандалу на головну перешкоду для виживання країни. Західні партнери, зокрема МВФ, змінили тональність спілкування з Києвом на безпрецедентно жорстку. У меморандумі від 27 лютого 2026 року українська влада вперше офіційно визнала «постійну вразливість до корупції на високому рівні».

Це визнання стало ціною за нову програму фінансування, оскільки імідж Володимира Зеленського як лідера, що потурає корупції, остаточно закріпився у західних столицях після спроб ліквідувати незалежність НАБУ і САП минулого літа.

Попри публічні заяви президента в інтерв'ю BBC та ARD про те, що корупція в Україні — це «абсолютна брехня», реальні справи свідчать про зворотне. Слова про зміцнення антикорупційної структури виглядають порожніми на тлі того, як державні інституції використовуються для блокування розслідувань. Захід бачить, що Зеленський, маючи можливість очистити оточення після відставки Андрія Єрмака, натомість продовжує захищати систему, яка систематично вставляє палиці в колеса детективам НАБУ. Це створює ситуацію, де допомога та євроінтеграція опиняються під постійним ризиком зриву через невідповідність слів діям.

Одним із найбільш кричущих фактів, оприлюднених на засіданні антикорупційного комітету Верховної Ради, стало масове шпигунство правоохоронців за детективами, що ведуть справу «Мідас». З’ясувалося, що понад 10 тисяч посадовців мають доступ до закритої частини судового реєстру, і представники СБУ, ДБР та Нацполіції активно використовували це, щоб моніторити кроки НАБУ. Ба більше, через систему «Безпечне місто» силовики відстежували пересування оперативних автівок детективів, а звіти про ці переміщення знаходили безпосередньо в офісах фігурантів корупційних схем. Це пряме свідчення того, що державний апарат працює на службі у злочинних угруповань.

Особливого цинізму додає історія з «прослушкою» та тиском на детективів. У лютому 2026 року в кабінеті керівника підрозділу НАБУ, що розслідує махінації з БПЛА та входить до групи «Мідас», виявили пристрої для прихованого зняття інформації.

Це відбувалося паралельно з тим, як колишній міністр енергетики Герман Галущенко, пересівши у крісло міністра юстиції, особисто погоджував умови катування для затриманого детектива Руслана Магамедрасулова. Листування, де заступник міністра Пікалов пропонує «безкоштовну камеру з неприємними сусідами» за вказівкою СБУ, стало символом того, як влада мститься тим, хто наважився розслідувати її гріхи.

Поки керівники НАБУ Семен Кривонос та САП Олександр Клименко попереджають про нові хвилі атак, політичне керівництво країни демонструє свою реальну позицію через систему заохочень. Замість покарання за перешкоджання слідству, виконавці політичних замовлень отримують підвищення.

(S) tybreno «Аргумент» За матеріалами  Reuters  та DSNews

Екскерівник Офісу Президента Андрій Єрмак має бути притягнутий до відповідальності, а не отримувати посади при Національній асоціації адвокатів України.

Про це пише у фейсбуку ветеран Олег Симороз.

Він нагадав, що Єрмак отримав нову посаду - тепер він керівник одного з комітетів при Національній асоціації адвокатів України. Комітет, який очолив Єрмак, опікуватиметься питаннями захисту постраждалих від збройної агресії проти України, а також правовим забезпеченням євроінтеграційних процесів і відновлення держави.

"Рішення про призначення ухвалила очільниця асоціації Лідія Ізовітова, яка також очолює Раду адвокатів України і є соратницею кума путіна - Віктора Медвечука. Попри те, що термін її перебування на посаді закінчився ще у 2022 році, вона досі є головою асоціації. НАБУ та САП досі не повідомили Єрмаку про підозру у схемах, повязаних з розкраданнями на енергетиці та оборонці. Єдина посада, яку він мав би отримати, це старший по прибиранню в камері", - пише Симороз.

Як повідомлялося, колишній глава Офісу Президента Андрій Єрмак став головою одного з комітетів при Національній асоціації адвокатів України - Люди Медведчука знайшли роботу для Єрмака. Очікувано

(S) tybreno «Аргумент»

Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос заявила, що проблеми з довірою з боку Євросоюзу до України через атаку на НАБУ та САП влітку 2025 року все ще існують.

Про це вона сказала в інтерв'ю "Європейській правді".

Згадуючи події липня 2025 року, Кос розповіла, що не могла зрозуміти, "навіщо Україна це робить", оскільки позбавлення незалежності НАБУ і САП означало б закриття шляху до членства в ЄС.

На запитання, чи можна говорити про відновлення довіри до України з боку ЄС після скасування скандальних законів, єврокомісарка відповіла: "Ні, зовсім ні. Це лишиться назавжди".

"Бо ухвалювати, скасовувати закони можна скільки завгодно, але просто так повернути довіру – не вийде... Коли довіра вже не є повною – тоді, що б не робив твій партнер, ти все одно ставиш маленький знак питання: а чи правильно він робить? Яка тепер мета?" - пояснила Кос.

Водночас вона додала, що відновлювати цю довіру їй допомагає українське суспільство.

Нагадаємо: 22 липня Верховна Рада ухвалила законопроєкт 12414, який ліквідує незалежність НАБУ та САП.

Ввечері його терміново підписав президент Зеленський.

Директор НАБУ Семен Кривонос закликав президента не підписувати цей законопроєкт, оскільки це переведе НАБУ та САП в залежний режим.

У Дніпрі люди вийшли на акцію проти ухвалення Верховною Радою законопроєкту №12414, що фактично означає ліквідацію незалежності НАБУ та САП. Також у Києві розпочалась акція протесту.

У відеозверненні Зеленський згодом заявив, що антикорупційна інфраструктура в Україні працюватиме. 23 липня Закон про обмеження повноважень НАБУ та САП набув чинності.

Згодом президент України Володимир Зеленський повідомив, що 23 липня зібрав усіх керівників правоохоронних та антикорупційних органів та домовився з ними про конструктивну роботу. Також Зеленський заявив, що внесе до Верховної Ради законопроєкт, який "забезпечить силу системі правопорядку".

24 липня у Раді було зареєстровано законопроєкт №13531, який скасує ліквідацію незалежності НАБУ та САП.

Згодом президент Володимир Зеленський погодив законопроєкт, який гарантує незалежність антикорупційних органів.

31 липня 2025 року Верховна Рада підтримала президентський законопроєкт про відновлення незалежності НАБУ та САП.

Згодом його підписав президент.

(S) tybreno в «Аргумент»

Є дві новини: хороша — реформа на митниці не от-от почнеться, а давно триває. Погана — це точно не та реформа, про яку ви подумали. Стараннями Банкової Україна опинилася в заручниках у контрабандистів і навряд чи швидко вибереться, навіть якщо ми приймемо сто законів про підвищення зарплат і оснащення митних постів. А все тому, що дехто, Володимире Олександровичу, дуже жадібний і не дуже розумний, зазначає виання ZN.ua.

Потреби здебільшого не виникло, наприклад, цьогоріч з указу №169 санкції подовжили лише двом особам, решта ж одинадцять осіб автоматично з-під санкції вийшли.

Журналісти ZN.ua направили офіційні запити до офісу президента, Ради нацбезпеки і оборони та Служби безпеки України з проханням пояснити, які ж зміни відбулися в житті та діяльності цих одинадцяти панів, що санкціонувати їх уже немає потреби.

РНБО прикинулася управлінням із діловодства і відповіла, що її справа маленька, — що їй поважні органи подають, те вона і приймає.

Офіс Президента хитро перекинув запит на діловодів із РНБО, і вони чемно надіслали другу копію відписки.

ось СБУ не схибила (або схибила, тут як подивитися) і офіційно відповіла, що впродовж трьох років з моменту накладання санкцій «уповноважені державні органи відповідно до їх компетенцій здійснювали моніторинг ефективності санкцій.

У квітні 2024-го дія санкцій була пролонгована стосовно окремих осіб, які продовжують створювати реальні та/або потенційні загрози національним інтересам...». Читай — ті, хто не потрапив до списків 2024-го, таких загроз не створюють. Щоб зафіксувати чи то провал, чи то перемогу, в СБУ уточнили: «Служба безпеки України і надалі здійснює необхідні контррозвідувальні заходи та в разі виникнення нових загроз державній безпеці ініціюватиме запровадження обмежувальних заходів». Читай — «одинадцять друзів контрабанди» на олівці, ми пильнуємо...

Юлiя Самаєва, повна версія у виданні ZN.UA

В нещодавньому інтерв'ю виданню РБК-Україна голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев постає у звичному образі суворого державника: він розповідає про дірку в бюджеті на 10 мільярдів доларів, критикує уряд за «роздачу грошей, яких нема» і закликає до тотальної детінізації, аби наповнити казну.

Зворушлива турбота про країну, якби не одна деталь: паралельно з публічною діяльністю розгортається інша, менш освітлена історія. Це історія про особливі податкові режими для «рідного» лотерейного бізнесу та елітну нерухомість у Франції, придбану родиною під час повномасштабного вторгнення.

Запасний аеродром у Франції

Данило Гетьманцев

Поки пан Гетманцев з трибуни Верховної Ради переживає за армію та соціальні виплати, його родина, схоже, подбала про власну безпеку. У 2022 році, коли мільйони українців тікали від війни, його дружина та сини отримали тимчасове місце проживання у квартирі площею 143 квадратних метри у Франції.

Нерухомість, як з'ясувалося, належить французькій фірмі матері нардепа, Олени Гетманцевої. Задекларована вартість — майже 10 мільйонів гривень. Журналісти та блогери одразу поставили логічні запитання.

По-перше, звідки взялися ці гроші

Адже, за підрахунками, це зарплата народного депутата за 12 років роботи, а значних офіційних заощаджень у деклараціях не видно.

По-друге, чи не є ціна у 200 тисяч євро за величезний будинок у Франції «явно заниженою», можливо, для уникнення зайвої уваги з боку місцевих податкових органів

Ця картина виглядає особливо цинічно на тлі слів людей з фронту, які не розуміють, як військовим прожити в тилу на 20 тисяч гривень грошового забезпечення. Виходить, що сил підняти «ганебні 20к» бійцям немає, а на квартиру у Франції — є.

Щоб зрозуміти джерела можливого добробуту, варто згадати про «професійну колиску» пана Гетманцева — лотерейну компанію МСЛ, до якої він, за його ж словами, має певний конфлікт інтересів. Він стверджує, що продав свою частку у 53% «партнеру та родичу» — як з'ясували журналісти, цим родичем, ймовірно, є його мати.

Зв'язки з МСЛ залишилися надзвичайно тісними: юридична фірма Гетманцева «Юрімекс» продовжує захищати компанію, а бізнес-партнери його родини тісно переплетені з власниками лотереї.

І ось, дивовижний збіг: пан Гетманцев стає ініціатором законопроєкту №10101, який, на думку експертів, створює для операторів «державних лотерей» (яких в Україні всього дві — УНЛ та МСЛ ) справжній податковий рай.

Якщо закон ухвалять, лотерейники зможуть займатися букмекерською діяльністю та відкривати зали гральних автоматів, сплачуючи за ліцензію майже вдесятеро менше, ніж звичайні оператори грального ринку. На них не будуть поширюватися жорсткі обмеження на рекламу, вони зможуть працювати без РРО, і їх майже не будуть перевіряти, на відміну від решти гемблінгового бізнесу.

Але навіщо лотереям гральні автомати? Відповідь проста: вони вже давно працюють як казино, просто називаючи це інакше. Антикорупційна експертна група «Плей Сіті» зафіксувала, що на сайтах МСЛ та УНЛ є TV-ігри, «рулетки», миттєві ставки та інші розваги, які мають усі ознаки гемблінгу. Це є прямим порушенням закону «Про державні лотереї», який забороняє імітувати азартні ігри.

Лотереї перетворяться на казино? Чому Гетьманцев лобіює 10-кратне здешевлення ліцензій для них

Така мімікрія дозволяє не лише уникати жорстких рекламних обмежень, які діють для казино, але й користуватися значно вигіднішим оподаткуванням. Наприклад, податок з виграшу гравця у лотерею сплачується лише з суми, що перевищує 64 000 грн, тоді як у казино — з будь-якої суми виграшу. Сам ринок при цьому є закритою монополією: нові ліцензії не видаються з 2014 року, а старі просто продовжуються.

"Все, що виглядає як гемблінг, пахне як гемблінг, але називається “лотереєю” — має регулюватися як гемблінг або "вичищатися". А ринок, де немає доступу для нових учасників, — це не ринок, а закрита монополія з законодавчим прикриттям." - резюмували в Антикорупційній Експертній Групі •playcity•

Отже, складається цікава картина. З одного боку, Данило Гетманцев — безкомпромісний борець за наповнення бюджету, який закручує гайки підприємцям і критикує уряд за «сумнівні» витрати. Він справедливо обурюється, що через зволікання чиновників досі не запущена система онлайн-моніторингу грального бізнесу, через що бюджет недоотримує 20 мільярдів гривень на рік.

А з іншого боку, його законодавчі ініціативи ризикують легалізувати «сіру зону», в якій його «професійна колиска» МСЛ почувається досить комфортно, а його родина в розпал війни знаходить мільйони на елітну нерухомість у Франції.

Тому, коли пан Гетманцев говорить про боротьбу з «тіньовою економікою» на трильйон гривень, виникає логічне запитання: він має на увазі всю «тінь» чи лише ту її частину, в якій у нього та його оточення немає власного інтересу?

* Публікується зі збереженням стилю автора

автор: Костянтин Іванченко