Спочатку, вирішили вкинути про мобілізацію жінок. Не зайшло.

Далі, через Міноборони, вкинули про зміни у мобілізаційному віці. Не зайшло.

Зразу після цього прийшла черга імітувати державниьку позицію шоумена. Тому були рішуче запроваджені санкції проти "Маши і ведмедя", але Зеленський забув запровадити санкції на своїх друзів з серіалу "Свати". Народ це йому швидко нагадав і це теж не зайшло.

Після цього була спроба дати доручення Кабміну та КМДА встановити памятник Івану Мазепі в Києві, але і тут шоумен і його команда вляпалися. Бо в них є право це зробити лише на землях держаної власності, а вони забули, що в Києві земля міської громади міста і Зе не цар, щоб його команди виконувала Київрада. Тому і тут попав впросак.

Була ще заява, що ЗСУ розпочали операцію на одній з ділянок фронту і результати Зе обіцяє вже до вересня, але і це не перебило скандал з Мудрою.

Тепер була імітація пресухи зі ЗМІ, куди ОПа запросила лише комфортні доя себе ЗМІ, з якими, схоже обговорили перелік питань, які не треба задавати. Жодного опозиційного ЗМІ не було. І тому болючий питань не задали. Все було так, як любить Вова. До речі, питання про Вову з Династії теж не було. Бо Вова не любить це питання, як і багато інших. Але тут було без здивувань. Все це остаточно нагадує "Лінію з Путіним", але навіть не на відео.

Цікаво, що буде наступним для того, щоб перебити скандал? Вкиди, що Росія готується використати ядерку? Лукашенко готується до вторгнення в Україну? Чи щось інше вигадають для цього? Може нрвий замах на Зеленського? І його врятує особисто Татаров?

Але поки все, що робить ОП, намагаючись демонструвати показову байдужість по відношенню до справи Мудрої не перебиває скандал і не знімає питання "хто такий Вова, для якого будують дім в Династії поряд з будинками Єрмака, Міндіча і Чернишова?", "хто ті невідомі особи з ОП, які давали Ірині Мудрій наказ незаконно внести заставу за Галущенка?", "ви в темі чи в долі і коли вам вистачить?" та "так за що саме проти Берези запровадили санкції і чому для цього було порушено норми Конституції?".

А всі чекають на підтвердження інформації, що Мудра поступила мудро і пішла на Угоду зі слідством. І окремо на це переклякано чекає Вова, для якого будують дім в Династії поряд з будинками Єрмака, Міндіча і Чернишова. Але хто цей Вова не знає навіть президент України. Так, Володимир Зеленський?

Про це він заявив в інтерв'ю "Радіо Свобода".

Резніков пояснив, що влада не могла публічно розповідати про всі підготовчі заходи через ризик паніки.

"Якби ми публічно сіяли паніку, у нас би всі дороги були забиті транспортом в одному напрямку, і ми не змогли б переміщувати війська", – сказав він.

За словами ексміністра, напередодні вторгнення він разом із тодішнім головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним підписав наказ про продовження навчань для українських військових.\

"Є речі, які навіть зараз не можна говорити, деякі вже в медіа потрапили, тому я можу сказати правду, що в цей час я особисто підписував міністерський наказ, брав на себе відповідальність разом з генералом Залужним, про продовження навчань для підрозділів ЗСУ. В такий спосіб ми вивели з пунктів постійної дислокації всі підрозділи ЗСУ. І коли росіяни завдавали по них удар, то там були пусті казарми. А вони всі були розосереджені по всій території України. І тому нам вдалося зберегти особовий склад, який потім чинив опір", – заявив ексміністр.

Резніков розповів, що український Генштаб вважав: Росія ще не сформувала необхідні ударні угруповання для масштабного наступу.

"Вони кажуть (Генштаб – ред.), за російською академічною військовою школою, в тому числі їхнього Герасимова, вони не йдуть в наступ, не сформувавши ударні угруповання. Питання: чи ми побачимо, що вони сформовані? Так. Скільки їм треба часу мінімум? Мінімум хоча б, щоб завершити формування. Мінімум місяць. Тобто навіть якщо це вторгнення підготовлене мало би бути, воно мало би бути в кінці березня. Росіяни пішли в цей наступ раніше, ніж вони самі могли піти", – сказав Резніков.

За словами Резнікова, навіть західні партнери не були впевнені, що Росія розпочне повномасштабний наступ саме 24 лютого.

Як приклад він навів запланований на цей день спільний візит до Краматорська з міністрами трьох країн НАТО, які прибули до Києва 23 лютого.

"Це означає, що вони точно були впевнені, що ніякого вторгнення 24-го не буде", – сказав він.

Ексміністр зазначив, що напередодні 24 лютого не евакуював із Києва свою родину.

За його словами, дружина, діти та онуки залишалися в столиці, оскільки він вважав, що Україна зможе вистояти.

"Мої діти, мої онуки були в Києві, моя дружина була в Києві 24 числа. Якби я вважав, що небезпека страшенна, напевно, я би їх евакуював. Але я цього не зробив, тому що я вірив, що ми будем стояти тут і будем битися до останнього. Але я вважав, що негативний сценарій, якщо можливий, він може бути відтягнутий. І у нас є час підготуватися", – сказав він.

Фото пристосуванця з відкритих джерел

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду надала дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно трьох осіб, яким інкримінують зловживання на "зеленому" тарифі.

Відбувся якийсь злам в системі, на мій погляд. 16 липня я сказала, дехто чув, що запущений принцип доміно. Хоча вже до цього були ж страшні масовані обстріли, але все виглядало не так песимістично, як зараз, все одно. А зараз ну куди не глянь, все непевно, сумно, настрої суспільні погані, і немає відповідей на багато актуальних запитаннь.

Подивилася початкову промову президента Зеленського на засіданні РНБО. Скорочення поставок нам ракет для ППО з Заходу (ну це ж не новина). Побудова нашого власного антибалістичного захисту (хтось щось чув конкретне?)... Завдання на посилення ураженнь пускових установок ворога (це нове, але чи є в нас чим вражати?)... Стан підготовки до зими: енергетика, бомбосховища... Все це наче правильно, але все наче на вчора...

Укриття - йшов п'ятий рік війни, ми лише починаємо фактично майже з нуля, скажемо чесно... ППО, наша балістика - ставка, схоже, робилася з 22-го року саме і майже лише на поставки, і Близький Схід не прогнозувався... Знову та сама ситуація, коли всі сили йшли на просити в інших, а не запускати власне? Зима - я просто мовчу, бо не почула ще жодної притомної відповіді на те, як пережити її, наприклад, з маленькими дітьми. Або людям похилого віку...Ні, може, вони, ці відповіді, ще і народжується десь у владних кабінетах, але тривогу це не знімає. Тепло? Вода? Каналізація? В якому стані захист? Нічого не відомо. Обговорюють на РНБО проценти виконання... Цікаво було б ці проценти почути та навіть побачити на власні очі...

Zoya Kazanzhy написала ,процитую: "Як так сталось, що росія, Іран та Північна Корея, перебуваючи під санкціями, продовжують випускати ракети, що дурні? А ми, маючи у союзниках досить сильні країни Європи (про США навіть не будемо, новини читаємо ж), не випускаємо не те, що достатню кількість, а навіть хоч якусь...

З одного боку, за чотири роки війни Україна зробила величезний крок по захисту своїх громадян...

З іншого боку, кількість та масштабність російських ударів зростають швидше, ніж ми встигаємо щось будувати".

Все булькає в якомусь котлі: Федоров, масовані удари, розбиті склади, ще от Стефанішина - через день після відставки почалося те, про що казали ще до 16 липня, про підозри НАБУ та САП... Хтось навіть з цим пов'язував тоді відставку уряду (думаю, через пропозицію президента Юлії Свириденко поїхати послом в США). Але ж до цього її призначили послом, хоча про справи щодо неї було відомо і до призначення, а працювала в США, кажуть, ефективно... Зараз запустили нову підозру одразу після звільнення, при цьому на фоні "міндічгейту" всі ці підозри щодо квартир зараз виглядають просто смішними... Вплив на конкурси? Серйозно? Тобто це не повсякчасно і не всюди в нас відбувається? У нас всі кандидати на посади в міністерствах проходять співбесіди в ОП.. То щоби що, зі Стефанішиною саме зараз? І якщо чесно, якось дуже незатишно стає жити в країні, де всі справи резонасні народжуються через прослуховування, доступ до листувань...

Якось все більше нагадує "большого брата"... Оруела...

І ще конспірологія з Залужним, якого не було на зустрічі з міністром оборони Британії...

Коротше, відчуття хаосу зростає. І якось немає на що спертися...

З позитиву - лише новини про повернення Драпатим до строю бойових генералів, як от Собко...

Наталія Лігачова, шеф-редактор групи видань "Детектор медіа", голова ГО "Детектор медіа" у Детектор медіа; сторінка авторки у фейсбук

Фото з відкритих джерел

Рейтинг довіри до політичних лідерів очолив ексголовком ЗСУ Валерій Залужний, за ним колишній міністр оборони Михайло Федоров та командувач Сил безпілотних систем Роберт "Мадяр" Бровді. Президент України Володимир Зеленський у цьому рейтингу шостий.

Джерело: результати соціологічного опитування проведеного 28 липня – 2 серпня Центром соціальних досліджень "Социс"

Деталі: Згідно з даними опитування, Залужному повністю довіряють 27,8% опитаних, 37,1% скоріше довіряє, 11,6 скоріше не довіряє і 18,1% взагалі не довіряє.

Федорову повністю довіряють 26,8%, скоріше довіряють 37,8, скоріше не довіряють 8,5% і зовсім не довіряють 16,4%.

Третє місце у рейтингу займає Бровді: йому довіряють 25,4% опитаних, 25,8% скоріше не довіряють, 7,4% скоріше не довіряють і 17,7% зовсім не довіряють.

Четверте й п'яте місце за рівнем довіри отримали головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий (24%) та керівник Офісу президента Кирило Буданов (23,8%).

Другим за значущістю негативним фактором українці назвали обстріли (63%), причому серед жінок цей показник значно вищий, ніж серед чоловіків — 69% проти 56%.

Далі в переліку проблем ідуть мобілізація (52%) та бідність (48%).

Ще 14% опитаних вказали на інші причини.

Майже чверть українців (24%) вважають курс країни правильним, тоді як майже половина (47%) висловлюють протилежну думку.

Найменше вважають, що ситуація розвивається в правильному напрямку, респонденти у віці 25-34 роки (16%), що в неправильному – у віці 18-24 роки (36%) та 55-64 роки (39%).

(s)tybreno

Звільнення президентом Михайла Федорова з посади міністра оборони без жодних пояснень для суспільства - черговий приклад безвідповідального управління державою.

Таких прикладів на жаль вже було багато. Абсолютна і безлімітна влада не призвела і не призведе до самовдосконалення тих, хто ще донедавна будував династію в усіх сенсах цього слова.

Незрозумілі рішення Банкової раніше можна було пояснити Веронікою фен-шуй але не зараз.

Третій рік спостерігати за тим як на чужих похоронах хтось думає як переобиратиметься президентом - абсурд. Будь які рішення мають прийматися для Перемоги країни, а не перемоги однієї людини. Перемоги у реальній війні, а не на уявних виборах.

Ми бачили вже багато помилок на межі злочину. Ми розуміємо, що багато хто нагорі продовжує красти навіть після Міндічгейту.

Ми навряд хочемо жити в парадигмі, коли хтось, відтерміновуючи кінець свого правління - найближає кінець для країни. Будуючи своє комфортне сьогодення - забирає майбутнє у десятків мільйонів. Одноосібне прийняття неправильних рішень вже заводило нас всіх у ситуації, з яких немає виходу. Зараз вихід є.

Люди, які кожен день збераються біля театру Франка - це не черга за квитками на Макбет.- це суспільство.

До звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони може бути причетний голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія. Зокрема, його усунення з відомства, ймовірно, повязане із запровадженими змінами у сфері оборонних закупівель.

Про це повідомила «Українська правда» з посиланням на власні джерела. Джерела видання вважають, що конфлікт з Олександром Сирським не є причиною звільнення Михайла Федорова.

Джерела «Української правди» у політичних колах розповіли, що Михайло Федоров ще на посаді міністра цифрової трансформації допоміг не допустити позбавлення незалежності НАБУ та САП, що суперечило інтересам тодішнього голови Офісу президента Андрія Єрмака. Зрештою антикорупційним органам повернули повноваження, після чого Єрмак отримав підозру у легалізації понад 460 млн грн.

Після звільнення Єрмака президент розглядав кандидатуру Михайла Федорова на посаду керівника Офісу президента. Водночас, за даними «Української правди», проти призначення Федорова виступали і Андрій Єрмак, і Давид Арахамія. Однією з ключових причин, за даними джерел видання, були побоювання, що Михайло Федоров матиме значний вплив усередині президентської команди та згодом може захотіти балотуватися на посаду президента.

У лютому 2026 року Володимир Зеленський призначив Михайла Федорова на посаду міністра оборони. УП зауважує, що після цього призначення Федоров дав низку інтервю, а також публічно обговорював проблеми з корупцією в міністерстві та шляхи її подолання. Зростання особистого рейтингу Михайла Федорова викликало занепокоєння у представників політичної верхівки.

«На той момент, як стверджує член команди Федорова, міністра вже декілька разів просили підтвердити, що він не збирається у президенти», – зауважує УП.

Іншим фактором, за інформацією видання, стали зміни у сфері оборонних закупівель. Михайло Федоров перевів закупівлі на прозорі тендери, через що частина виробників зброї та пов'язаних із ними впливових політиків втратила значні контракти. Йдеться, зокрема, про оборонну компанію Fire Point, яку повязують із другом та бізнес-партнером президента Тимуром Міндічем. За даними джерел УП, компанія розраховувала отримати 80% замовлень на безпілотники дальністю понад 250 км, але отримала лише 25%.

«Виробники зброї втрачали десятки, іноді сотні мільйонів доларів. Ви, якщо дізнаєтесь, хто стоїть за найбільшими виробниками... Там немає випадкових людей. Всі майже пов'язані з політикою», – цитує УП представника Міноборони.

При цьому видання зазначає, що одним із найбільших покровителів виробників зброї у команді Федорова вважають Давида Арахамію, який після змін в оборонних закупівлях «почав просити за "зброярів"». За даними УП, Арахамія мав конфлікт із Михайлом Федоровим ще під час його роботи на посаді міністра цифрової трансформації, який загострився після переходу Федорова до Міноборони.

Співрозмовники УП серед політиків також розповіли, що Андрій Єрмак і Давид Арахамія зустрічалися напередодні звільнення Федорова. За словами джерел видання, після кадрових змін обидва вихвалялися своєю причетністю до його відставки.

Крім того, Давид Арахамія після початку протестів проти відставки Федорова проводив зустрічі з представниками громадянського суспільства, заявляючи, що «Міша планував стати президентом. Розгорнув штаби. Мітинги проплачені». Разом з тим, за даними «Української правди», у політичних колах ширяться чутки, що НАБУ та САП намагаються встановити звязок Давида Арахамії зі справою про зарплати депутатів у конвертах.

«Хоча як причину звільнення Федорова з посади міністра оборони президент щосили намагається видати його конфлікт з головкомом Сирським (якого вже нема на посаді головкома, а Федорова все одно чомусь не повертають у крісло міністра), але в політичному середовищі всі розуміють, що на подібні емоційні кроки перша особа (як і рік тому під час знищення НАБУ і САП) зважується, коли йдеться про особисте. А якщо врахувати, який "посадопад" з глибоко лояльних людей довелося влаштувати заради втрати Федоровим Міністерства оборони, опитані "Українською правдою" джерела в істеблішменті наголошують, що причина може бути не більше ніж одна – і це не конфлікт із Сирським», – підсумувала «Українська правда».

Водночас УП зауважує, що звільнення Федорова з посади міністра оборони лише пришвидшило його політичне зростання, на що вказує нещодавнє опитування соціологічної групи «Рейтинг». Згідно з його результатами, рівень довіри українців до ексміністра оборони лише за тиждень зріс удвічі – з 35% до 65%.

До слова, керівник фонду «Повернись живим», член Наглядової ради державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» Тарас Чмут також повязав звільнення Михайла Федорова з Міноборони з його ініціативою впровадити прозору систему оборонних контрактів.

Нагадаємо, про звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони стало відомо 15 липня. Сам Федоров назвав причиною звільнення конфлікт з ексголовнокомандувачем Олександром Сирським. З 16 липня у багатьох містах України тривають мітинги на його підтримку, водночас протестувальники домоглися звільнення Сирського. 21 липня Володимир Зеленський призначив на посаду Головнокомандувача ЗСУ генерал-майора Михайла Драпатого. Водночас Михайлу Федорову президент запропонував кілька посад замість портфеля міністра оборони, серед них – віцепремєр-міністр з військових інновацій.

Своєю чергою Михайло Федоров заявив, що згоден лише на посаду міністра оборони, пояснивши, що лише так матиме достатньо повноважень для боротьби з корупцією в закупівлях, завершення трансформації української армії та реалізації операцій проти росіян.

(s)tybreno

Президент України Володимир Зеленський звільнив головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.

1.Головним джерелом реформ у державі на даний момент є люди з картонками, а головним питанням - чи продовжать люди вимагати змін та яких саме змін?

2. На картонках було два гасла - "Поверніть Федорова" та "Звільніть Сирського". Тепер друге гасло виконано. Виконано, очевидно, щоб не виконувати перше.

3. Стало ясно, що конфлікт був не у стратегії війни - бо інакше не прибрали б так миттєво та одночасно і міністра, і головкома, залишивши армію без будь-якої спадковості та передачі справ. Конфлікт був не персонально між Федоровим та Сирським, бо тоді прибрали б когось одного. Залишається одна прагматична причина - конфлікт був за те, хто буде розподіляти 40 мільярдів євро європейського кредиту на оборону України, розблокованого у травні. І єдина посада, від якої залежить цей розподіл, - міністр оборони.

4. Федоров отримав пропозиції на посади, значення яких тільки в тому, щоб зробити з ним спільне фото з рукостисканням та посмішками. Але якщо Федоров зараз прийме будь-яку посаду крім посади міністра оборони, значить, він не боровся за принципи, а шукав вигідне працевлаштування.

5. Очевидно, що публічна боротьба - це підготовка до голосування за посаду міністра у Раді у серпні. І тут або Федоров зуміє надихнути та розширити рух підтримки у громадянському суспільстві та в армії, або новий кандидат Євгеній Хмара - авторитетний у середовищі безпілотних військ офіцер, зуміє створити свою власну політичну популярність, яка дозволить зібрати на його користь необхідні голоси.

6. Головне, щоб політичний процес не зупиняв зміни та вирішення ключових проблем армії. Щоб у нас піднімались та вирішувались такі гасла як "Костянтинівка", "Слов'янськ", "Краматорськ", "Дружківка", "Добропілля", "Куп'янськ", "Лиман", "Вовчанськ", "Суми". Бо якщо ми, маючи зараз усі можливості та ресурси, втратимо ключові історичні міста Донбасу - цей тягар лежатиме на совісті кожного, хто не зробив усього необхідного для порятунку української землі.

Фото з відкритих джерел

автор: Юрій Євгенович Бутусов — український журналіст

Протест дуже швидко трансформувався з такого, який був на підтримку Федорова, на такий, що проти свавілля шоумена, який забув, що його обрали президентом, а не царем. 

Цей протест спровокував особисто Володимир Зеленський, якому не потрібна перемога України, а потрібно утримати владу у своїх спітнілих клептократично-корумпованих долонях. Людина, яка боїться назвати, хто такий Вова, для якого будують дім у "Династії", вирішила, що може безкарно порушувати закони та Конституцію , призначати на посади кого йому порадить Вероніка, Феншуй-Офіс, перезавантажувати уряд без потреби та запроваджувати санкції проти тих, хто його критикує.

Зеленський оточив себе корупціонерами та зрадниками. Усі його успішні менеджери вже отримали підозри в корупції, і частина з них уже втекла з України з грошима. Він не лише некомпетентний невіглас, а й мстивий автократ, який мріє стати українським Лукашенком, якому комплексує. Він, як і білоруський диктатор, бореться з опозицією та критиками влади й є ворогом свободи слова. Він боїться критики і ніколи не визнає своїх помилок, яких не припиняє припускатися. Він — людина без честі та совісті, яка будує свою владу на страху та грошах. А якщо додати всі його комплекси та мстивість, то отримуємо вкрай небезпечний коктейль.

Народ втомився від шоумена. 67% хоче заміни президента на перших повоєнних виборах. Тож те, що ми зараз спостерігаємо, — це класична реакція на те, що людям уже терпець урвався. Бо поки Вова живе своє найкраще життя та думає, як добудувати будинок у "Династії", українці думають, як зберегти країну.

Проблема Вови в тому, що він не планує жити в Україні, якщо втратить владу. А українці не хочуть жити за правилами кооперативу "Династія", де на корупційні гроші будують собі будинки не лише Вова, а ще й Єрмак, Міндіч та Чернишов. У цій країні мрій Зеленського хоче жити лише він сам та його прислуга, а також ті, хто при ньому бабло собі "мутить": сбушники, менти, судді, прокурори з псевдоінвалідністю та їхні дружини, темщики з кол-центрів та інші, кому при Вові добре. А люди в такому жити не хочуть. І от це головне. Тому і протест масштабується. І тому картонка, яку тримає ця дитина, — це вирок Зеленському. Бо нам жити в Україні, а йому — ні!

До речі, дивно, що на мітингу ніхто поки не ввімкнув стару пісню у виконанні Жадана, бо її актуальність лише зростає:

Бувай ми здорова, моя чорноброва,

Вова купує квиток до Ростова!

Вчора ще була у нас священна корова,

А нині Вова пензлює до Ростова!

Борислав Береза, політик та громадський діяч; сторінка автора у фейсбук