У 2026 році президент Володимир Зеленський обрав більш різкий та владний тон у спілкуванні з європейськими союзниками. Він все частіше читає лекції, що викликає обурення у європейців, пише Politico.

Журналісти вказують, що український лідер стає все менш обережним, коли йдеться про взаємодію з Європою. Його настрої підживлює поновлена впевненість у стійкості України. 

"Наразі відносини між Києвом та Брюсселем напружені і, ймовірно, досягли найнижчої точки за час війни", — каже колишній український чиновник на умовах анонімності.

На неформальному саміті лідерів ЄС на Кіпрі, який відбувся у квітні, європейські союзники дорікали Зеленському через його очікування щодо вступу в ЄС та відмову від поступового членства. Попри те, що Україна ще готується впроваджувати антикорупційні реформи, Зеленський вважає, що Київ "заслуговує на повноцінне членство в Європейському Союзі" — і швидко.

"Це було досить несподівано. Зеленський незадоволений тим, як європейці мобілізували підтримку", — каже Натія Сескурія, аналітик Королівського об’єднаного інституту служб, лондонського аналітичного центру.

Журналісти Politico описали, чому загострилась риторика Зеленського. На їхню думку, на це вплинуло те, що Україна пережила, можливо, найгіршу за всю війну зиму. 

ФОТО: EPA/ KAY NIETFELD / POOL

1. Премєрка вітає нас з днем Європи і паралельно її міністр Качка блокує конкурси на посаду Генпрокурора, які просить Європа.

2. Влада вітає нас з днем Європи і паралельно Зеленський 5 місяць не вносить обіцяний законопроєкт про очищення ДБР, що просить Європа.

3. Нас вітають з днем Європи і паралельно вже який рік блокують створення незалежної експертної установи для НАБУ, яку просить Європа.

Дякую за вітання.

Вони нещирі.

Та і в Європі не ідіоти.

автор: Мартина Богуславець, голова Антикорупційного центру МЕЖА, українська юристка, антикорупційна експертка та громадська діячка. Авторка та ведуча програми розслідувань "На МЕЖІ". Понад 10 років досвіду роботи у GR та боротьби з корупцією. Сторінка авторки у Фейсбук

Введення санкцій проти "громадянина Ізраїлю Тимура Міндіча" президентом України Володимиром Зеленським, вірогідно, є спробою ввести в оману суспільство та зарубіжних партнерів. Та унебезпечити друга, бізнес-партнера, поплічника та його активи від реальних санкцій . Та можливого арешту та конфіскації антикорупційними правоохоронними органами Украіїни.

Бо санкції проти ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ ТІМУРА МІНДІЧА (ім'я пишеться через "і"), яким цей кримінальник значиться у державних реєстрах України - НЕ ВВОДИЛИСЯ.

Нагадаємо: Щоб "намахати" українців: Зеленський запровадив санкції проти "громадян Ізраїлю" Міндіча та Цукермана: на 3 роки замість 10.

«Аргумент»

Коментуючи метафору командувача 3-го корпусу Андрія Гнатова (Гелевського) про "останній раунд", Бутусов наголошує: війна 2026 року - це фронт сенсорів та високоточної зброї. Переможе не той, у кого більше людей, а той, хто швидше замикає "петлю Бойда" (цикл прийняття рішень).

Жорстка вертикаль Офісу президента без відповідальності

Дивіться яка херня, малята.

З початку повномасштабного вторгнення ми дивились, як держава по шматках здає сама себе. Спочатку це виглядало нормально: треба швидко, треба жорстко, треба одна вертикаль. Ок, прийняли. Але далі цю вертикаль ніхто не відпустив.

Верховна Рада просто зникла як гравець. Вона є, вона голосує, але вона нічого не вирішує. Чотири роки  і нуль спроб повернути собі роль. При тому, що формально ми парламентсько-президентська країна.

Кабмін живе в режимі “сказали — зробили”. Ніякої політики, ніякої позиції. Просто виконання.

Комітети? Їх просто немає. Не тому що слабкі, а тому що вони нікому не потрібні в цій конструкції.

Правоохоронка повністю під контролем. Вся. Генпрокуратура, ДБР, СБУ, поліція - це одна кнопка.

Суди, як пощастить. Кому як треба, так і буде.

І от тут момент, який всі обходять. Коли вся країна фактично в руках 5–6 людей,  це означає, що вони відповідають за все. Без варіантів. За провали, за бардак, за будь-яку ситуацію, яка виходить з-під контролю. І за історії з автоматами посеред міста теж. Бо якщо ти все забрав під себе, значить це вже твоє.

І тепер ще одна штука, яку всі люблять розмивати.

Президент воюючої країни - це в першу чергу Верховний головнокомандувач. Не блогер, не кризовий комунікатор, не людина, яка всім має подобатись. Верховний головнокомандувач.

А це означає зовсім іншу логіку рішень і зовсім інший рівень відповідальності. І паралельно в нас росте ще одна проблема, яку вже не приховаєш.

Є люди, які п’ятий рік в полях. Вони вже інші.
І є люди, які досі живуть так, ніби війна десь окремо. Типу життя йде, іноді сирена, та обстріли і все.

Так не буде. Ці дві реальності роз’їжджаються все сильніше. І поки це ігнорують, воно тільки росте.
Тому правоохоронка має їхати в поля. Всі. Без виключень. Бо інакше ця різниця стане проблемою вже всередині країни.

І фінал простий. Коли ти намагаєшся подобатись усім ти втрачаєш контроль над всім. А це вже геть зовсім інша історія.

автор: Дана Ярова, громадський діяч, волонтер, голова ГО "Мрія дітей України"; сторінка авторки у Фейсбук

Минуло сім років від відомих дебатів на стадіоні. Під час тих дебатів Зеленський кривлявся, блазнював і всіляко намагався принизити президента Петра Порошенка. Зеленський тоді викотив питання Порошенкові - зібрав вершки всього того популізму який розносили Найєм і Лещенко у ЗМІ, а Лізьки Богуцікі - на мітингах.

Щойно побачив в мережі набір питаннь до самого Зеленського за результатами семи років. Як на мене - питання дуже слушні. Трохи перефразував на свій лад.

Відповіді насправді очевидні. Але поставити треба. Хоча б для того, аби виборці Зеленського замислилися. Я знаю - замислюються.

автор: Дмитро Вовнянко, журналіст, військовий; сторінка автора у Фейсбук

Найцікавіше, що описаний сценарій насправді не вигадка. Це буквальний переказ біографії нинішньої першої віцепрем'єрки-міністерки економіки. Про урядовий злет Юлії Свириденко УП писала детальний текст, коли Юлії Анатоліївні пророкували крісло прем'єра.

А от про свої академічні досягнення віцепрем'єрка повідомила сама в рамках цьогорічної хвилі декларування. 

Виявилось, що 2024 року за шість місяців викладання в Київській школі економіки (КШЕ) Свириденко отримала три мільйони сто дві тисячі п'ятсот шість гривень. 

Але, на відміну від красивого роману, замість того, щоб надихнутись, читачі реальної декларації Свириденко в Україні обурились. 

Можливо, тому, що місячна оплата праці міністерки в рази перевищує зарплати професорів у топових державних вузах. Можливо, хтось побачив у таких великих гонорарах спробу легалізувати доходи…

Злі язики з медійної обойми п'ятого президента навіть почали стверджувати, що оплата Свириденко – це свого роду "національний кешбек" від президента КШЕ Тимофія Милованова за просування його в наглядові ради держпідприємств. А також мільйони доларів грантів від міжнародних партнерів, на які Мінекономіки закуповує аналітику і послуги в "Інституту КШЕ".

"Українська правда" далека від такої манери безпідставних звинувачень, хоч би й з поваги до високого професійного рівня аналітичного підрозділу Київської школи економіки. 

Тому ми звернулись по коментарі безпосередньо до учасників історії, розіслали відповідні запити, проаналізували документи і пропонуємо читачам та Національному агентству з питань запобігання корупції (НАЗК) спокійно в усьому розібратись.

                         Викладачка на мільйони.

Почнімо з фактів. 22 березня Юлія Свириденко подала щорічну податкову декларацію за 2024 рік. 

Судячи з неї, життя віцепрем'єрки за рік мало в чому змінилось: та ж маленька квартира у власності і більша, орендована, в Києві, ті ж дві квартири в Чернігові, та ж уживана BMW Х3 у користуванні.

Єдине, що змінилось відчутно з 2023-го – це гонорари за викладання.

Якщо два роки тому за свої послуги КШЕ Свириденко отримала трохи менше ніж 852 тисячі гривень, то в 2024-му сума гонорарів зросла більш як у три з половиною рази – до згаданих 3,1 мільйона гривень.

Постає логічне запитання: чи це багато для викладача? Подібних приватних вузів, які б активно залучали викладати урядовців, в Україні, по суті, немає.

Якщо ж порівнювати з державними, то гонорари Свириденко здаватимуться захмарними навіть у зіставленні із найкращими українськими вузами.

Наприклад, Анатолій Мазаракі, ректор Державного торговельно-економічного університету, який колись із відзнакою закінчила нинішня міністерка економіки, отримав за рік повної зайнятості "погодинку" і гонорари 1 мільйон 23 тисячі гривень. 

У Києво-Могилянській академії, яку мріє купити Тимофій Милованов, президент Сергій Квіт отримав за рік роботи трохи менше ніж 907 тисяч гривень. 

Ректор головного економічного університету країни КНЕУ імені Вадима Гетьмана Дмитро Лук'яненко мав річної зарплати 868 тисяч гривень.

Тобто усі троє разом вони отримали за рік роботи менше ніж Юлія Свириденко за 7 місяців. 

Не меншу "фору" Свириденко-викладачка могла б дати і Свириденко-другій людині в уряді. Перша віцепрем'єрка отримала в Кабміні річний дохід більш як удвічі менший за викладацький гонорар: 1 мільйон 205 тисяч гривень.

Тут варто сказати, що навіть деякі заступники міністерки економіки отримують більше за неї. Наприклад, Віталій Кіндратів мав за рік зарплати майже 1,6 мільйона, Тарас Качка – 1,53 мільйона, Ігор Безкаравайний – 1,22 мільйона, а перший заступник міністра Олексій Соболев – 1,57 мільйона гривень.

До речі, Соболев теж викладає в Київській школі економіки. Але якщо в уряді він заробляє більше, ніж Свириденко, то в КШЕ його дохід за 2024-й рік удвічі менший – 1,5 мільйона гривень.

УП звернулась по коментар до очільниці Мінекономіки, щоб вона пояснила природу таких високих гонорарів.

Для максимальної коректності наводимо відповідь Свириденко з мінімальними скороченнями:

"Я викладаю в Приватній установі "Університет "Київська школа економіки" з 2023 року в якості запрошеного викладача (professor of practice)... 

Під кожен із напрямків освітньо-наукових програм укладається окремий договір. У моєму випадку це "публічне адміністрування", "економіка" і "менеджмент" (у декларації справді вказані три окремі угоди – УП).

У рамках цих напрямків я викладаю різноманітні теми на курсах "Стратегічний менеджмент", "Економіка повоєнної відбудови", "Макроекономіка", "Дослідницький семінар". Теми лекцій стосуються глобальних шоків у світовій економіці, особливостей економіки воєнного стану, управління відбудовою в Україні тощо. Лекції проводяться у позаробочий час (пізно ввечері або на вихідних), щоб не зашкодити виконанню моїх обов'язків за основним місцем роботи в Кабінеті Міністрів України.

Окрім лекційного навантаження, я консультую здобувачів щодо написання дипломних робіт, а також веду дослідження і готую матеріали для вдосконалення навчальних програм. Наприклад, я залучена до підготовки курсу зі стратегічного менеджменту, готую до запуску програму з лідерства в стратегічних інноваціях".

Тобто, якщо резюмувати, то пані міністерка читає лекції на кількох програмах, консультує студентів і готує до запуску нову навчальну програму. І, що важливо, усе це в позаробочий час. Таке собі академічне хобі в умовах війни, коли у міністра економіки, здавалось би, не може бути зайвого часу...

"Я сам офігів трохи, коли дізнався, скільки ми платимо Юлії Анатоліївні. Ну там 100 тисяч в місяць – я розумію. Але такого я сам не чекав", – зізнається в розмові з УП президент КШЕ Тимофій Милованов.

"Але ми – приватна структура з бюджетом десь в районі 50 мільйонів доларів на рік. Якщо керівництво уіверситету вирішило, що треба стільки платити Свириденко, то, мабуть, так і є. Хоча ми зараз проведемо внутрішнє розслідування, чи це було коректне рішення. У нас є внутрішній документ, яким визначається рівень оплати викладачам, і там, як виявилось, діючим міністрам і справді можна платити такі гроші. Їх прирівняли до рівня Нобелівських лауреатів і інших супервідомих людей", – пояснює Милованов.

«Аргумент»

У влади є постійне бажання втрутитися в роботу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Про це в коментарі журналістам сказав керівник САП Олександр Клименко.

"Постійно є бажання втрутитися в нашу роботу зі сторони влади… Лідером є Служба безпеки - взагалі непідконтрольний нікому орган, який займається тим, чим не має займатися. Чому їм цікаво моніторити наших експертів? Чому вони моніторять рішення суду в наших справах? Що таке відбувається? Для чого це їм? Вони так виконують якісь свої обовязки?", - зазначив він.

За словами Клименка, роботу САП постійно моніторять.

"Це може бути перешкоджання в експертизах, тиск на експертів невідомими людьми, плюс моніторинг результатів нашої роботи - збирають довідки про експертів, погрожують їм та їхнім родичам, наприклад, мобілізацією. Після цього ці експерти відмовляються проводити експертизи. Ми здійснюємо пошук інших… Це величезна проблема. Саме тому ми артикулюємо, що нам потрібна незалежна експертна установа - і від нас також. Тобто загалом незалежна від усіх органів", - пояснив керівник САП.

Говорячи про тиск на прокурорів САП, він зауважив: "Особливо це стосується тих прокурорів, які задіяні у найбільш сенситивних провадженнях, наприклад, справи Чернишова та інших гучних справах. Спостерігаються постійні спроби зламу аккаунтів, пошти тощо".

Фото САП

«Аргумент»

Ця щаслива цифра різко контрастує з реаліями країни, якою керують ці чиновники: від 25% до 33% українських домогосподарств НЕ МАЮТЬ власного житла (або винаймають чуже, або змушені жити з батьками).

Соціяльно-майновий розрив між владою й народом – навіть не кричущий, а фатальний. По суті, вся еліта є власниками всієї нерухомості, й саме ця еліта надійно убезпечена від участі в війні. Тому що війна – це справа населення, третина якого взагалі не має що втрачати, але полягти мусить.