Профіль

Міла Сонячна

Міла Сонячна

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Чому вчора були блискавки?

Райські яблука достигли у саду.
Дрібно осипаються додолу.
Стежкою до тебе підійду...
По траві збираючи довкола.
Терпкий смак чи пристрасті меди?
Чи гармонія осіннього причастя?
Евою не буду, то не жди.
Зваба для пізнання - то напасті.
Душам зустрічатися удвох,
Зазирати в закутки таємні.
Лікувать людський переполох,
Любощі леліяти буденні.
Ти не скажеш слова. Не мовчун.
Просто розумітимеш природу.
Трусить райські яблука Перун
Для кохання блискавок не шкода.

Гурамі?

Світання спалах повзає по рамі.
Між розсипів морозяних на склі.
Вдихаю каву - і стаю гурамі...
Ні, не гурманом - рибою на дні.
У хвилях тропіків змиватиму утому
Кармічні дотики помірності широт...
А повернуся з теплоти додому-
Покину образ "змерзлий в банці шпрот".
І золотисто блиснувши пірнаю
В осінній день любові всіх світів.
Свої бажання помахом сповняю...
Світання спалах сонцем замигтів...

На щастя

А дзеркало - на скалки, і завмерло.
Повітря зойком висне над столом...
Шматки минулого. Змітаю. Пам'ять стерла.
Бурштини осені над київським вікном.
Три ковдри і меліса п'яно в кухлі.
"Без звуку" -насолоджуюсь- режим.
І лірику разом зі сміттям стухлу
Контейнеру дарую. Дивно жить.
День завтра засвяткую по-новому.
Спіймаю манівцями щастя хвіст.
Воно натомлене припхається додому.
І скаже: ти, мисливко, маєш хист.
У відповідь пришпилю його чемно
На пазузу до серця - діамант!
І знатиму: розбився недаремно
Вчорашній день, і сум, і думосад.

Хто будить уранці?

Ти торкаєш мого обличчя,
Тихо-лагідно...І лоскочеш.
На світанку глянеш у вічі,
Час поніжитися по ночі...
Заширмую вікно - то зникнеш...
За портьєрою станеш смирно.
Просто хочу заснути, відвикши,
Від усяких пестощів... Сіро...
Стали стіни самотньо тінню...
-Добрий ранок, мій сонячний звіре!..
Знов в кімнату заходить проміння...

Впасти, щоб народитись...

Лускають каштани від утоми,
Стогону колючок і скарлупи...
І зникають розпачу фантоми,
Темрява і морок самозгуби.
Новий образ з нової подоби...
Світу блиск з розбитого учора...
З листя між трави, набивши лоба,
Бачать на гілках у небі зорі.
Потім будуть паморозі ранки,
Дотики роси на спраги обід.
Сонце-ладо. Місячні серпанки.
Сум вітрів і снігу білий холод.
Веснами розвіється тривога...
Брунькою народиться прозріння...
І полине в пагоні до Бога
Пошепки землі благословіння...
cup_fullcup_full

Вдячність

Я вдячна небу за його широти...
А сонцю за вечірній горизонт...
Вітрам за аеропланові польоти...
А полю за полин і за озон.
Грозі за спалахи пророчі,
Сові - за сторожкий політ.
Волошкам за блакитні очі
Дідусю - за здоровий рід.
Вклонюся ранку за нові дороги,
Дорогам - за безкрайність берегів.
А особливо - досвіду, тривогам,
І постатям послАних ворогів.
Кармічності - за вибір і за віру,
За щастя пережитих помилок.
А предкам - за язичеські повір'я,
Прогресу - за ядючий сірий смог.
Ще будням - за контрасти і за свята.
Ненависті - за сховану любов.
Тобі... - найбільше..., що не передати...
Даруй. Зникаю. І самотня знов.

Підслуханий ноктюрн

Заплести цибуля коси
Запросила лепеху...
У поспілих літніх росах
Вже зросла для шашлику.
У бурштиновій сукенці
Запишалась у вінку...
З літнім спомином у серці,
У стрічках між часнику.
В гадках ночі зорепадних,
Думку шелестить дзвінку...
Пелехату і досадну
Аж рум'янець яблуку...
В кошику медвяняться...
Посмішки садку...
Листя озивається
На вродливий сум...

Ти мене намріяв

На планетах поміж зорепадами
Ходиш і вигадуєш мене.
Маниш і словами, і принадами
На побачення ... з минулого тенет.
Суєтою буднів заморочено
Посеред стуманених розмов
Літо запитало спантеличено:
"Чом спинився? Ти ж її знайшов..."
03.08.15

Щастя

Мені щастя пахне помаранчами...
Я в жовтогарячий огорнусь...
У нові вібрації висвячую
Своє тіло, душу. І сміюсь...
Від любові і кохання понадкушую
Апельсинові бажання у саду.
І Його прийти сьогодні прошу я..
Якщо ні - сама-бо підійду.
У космічних просторах витаючи
Все блукаю полем поміж трав.
Я кохаю. Пристрасно кохаючи
Вірю, що Він долю упізнав.

Буде так, як треба

Все буде так, як треба, зрозумій.
І сонце позіхатиме у небі.
Минеться ніч. Затихне буревій.
І ранок поспішатиме до тебе.
І глянеш збоку - це калейдоскоп
Із чорного і білого, і райдуг.
У миті кожній варіантів сто.
На тебе твій чекатиме парадом.