Мені щастя пахне помаранчами...
Я в жовтогарячий огорнусь...
У нові вібрації висвячую
Своє тіло, душу. І сміюсь...
Від любові і кохання понадкушую
Апельсинові бажання у саду.
І Його прийти сьогодні прошу я..
Якщо ні - сама-бо підійду.
У космічних просторах витаючи
Все блукаю полем поміж трав.
Я кохаю. Пристрасно кохаючи
Вірю, що Він долю упізнав.

Знов мовчання в трубку загадкове.
- Алло! Хто це? Що за дивина?
Кожен день мене вітає новим
Телефонним жартом мовчуна.
-Алло? Хто це? Слухаю! Ну, добре...
Можете мовчати хоч добу!
Тиша та вичікування вкотре...
І мовчання, і мовчання... Як табу....
-Алло, - знову. - Я Вас упізнала.
Навіть хвилювалася, було.
Чуєте, сьогодні Вас чекала.
Навіть вірш пишу...
- Алло!Алло!