Профіль

Міла Сонячна

Міла Сонячна

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

17 поверх увись

Небо заповнило очі вікна,
Де забавлялася хмарка одна...
Де витівала щось знову химерне,
Що не збагнути нудним і мізерним.
Бризкало сонце пекуче на вії,
Та не вгавала у відблиску дії -
Ніжно снувала ранкові картини
В рамі прозорої літньої сині...

У Львів

Не кажіть "люблю", коли не впевнені;
Не цілуйте замкнені уста...
Душу не чіпайте без запрошення...
Якщо ви не знаєте, чи ТА...
Та коли кохаєте, то тисячі,
тисячі разів скажіть слова!
І цілуйте сповнені сміливості,
І не бійтесь серце відкривать...

"Найзатишніше місце - обійми коханого..."

Між кілометри і між віддалі
У мрії, марення, мов зойк,
Приходиш нова і незвідана,
Дивуєш-знаєш: саме той.
Тоді буденне говоритимеш,
І сокровенне намовчиш....
Вже він надіями яснітиме,
А ти відріжеш: "Ну облиш...."
Лиш згодом глянеш спантеличено,
Коли ущухне заметіль...
І до хвилинок покалічених
Допишеш пам'яті сувій...
І чай схолоне недоторкано,
На полинах...чи на медах...
Волосся сипатиме зорями,
Розкішно спавши в подушках...

Інтермецо

На березі лате
між піни і серця
спочину крилато
І стану озерцем...
Або лиш краплиною
Виру будення...
Або океаном
кохання натхненно...
І стомляться губи
Від ніжності й руки.
І день приголубить
Опісля розлуки...

Між одноманітності...

Візерунки для хвилин, годин і буднів...
Фарби обираємо самі.
Галереї пам'яті марудні
Носимо у серця глибині...
Та чомусь у миті швидкоплинні
Живемо минулим і "колись",
Може, досить вигдядати птаху синю,
А щасливо глянути у вись...
Споглядати неповторний ніжнообрій,
Плетиво вітрів поміж дерев,
І великі неба очі, неозорі,
І обійми Всесвіту, планет.
Поміж натовпу мандруючих спонтанно
Чи ритмічно заклопотаних щодня
Нерухомо і зумисне стану...
Між одноманітністі звичайних Я...

Коли...

Коли ти йдеш, не озирайсь в минуле...
І не тягни з собою силоміць
Людей у спогадах, події на ходулях,
Несповнених надій каліччя хмиз...
З кишень повикидай старі блокноти,
А з телефону зайві номери,
І сумом не зітхай в мінорних нотах,
А сам себе по-новому створи.
Не бійсь сказати зайве, коли щиро.
Не відмовляйсь від мрії між вагань.
І віддавайсь коханню в щастя вирі
Всіх днів і буднів без чужих повчань...

Доля

  • 24.12.15, 20:02
Ніжуся в лелійних пелюстках,
У обіймах Всесвіту щасливих...
Аромат вдихаю, на устах -
Посмішка. Я жінка особлива.
Лагідно і тепло проведуть
Зорі в мандри по садах Самсари...
У світи прйшла не просто "буть..."-
Ладо і Дружина - неба дари...
Заповітне "мама" пригорну,
І благословення Усевишнє.
"Дякую" сердечно говорю
За теперішнє, майбутнє і колишнє.
В пестощі нестримані ночей,
Світлі ноти днів, меди ранкові,
Казки вечорові для дітей
Заплітаю оберега слово.
Ніжуся-радію всім дивам,
Проживаю-відчуваю кожне.
Доля так багато зичить нам
Пазлів чарівних життєвогожих...

Ви не хвилюйтесь...

Я так давно не бачила дощу,
Без парасолі йду по Оболоні))
Не всіх охочих в душу допущу...
В долоню крапель натрушу сьогодні...
Сповито ніжність ніжно у сувій
Енергій дивних осені і щастя..
І хворобливий стан не личить їй.
Ви не хвилюйтесь, дощ бува не часто...
Люблю кленовий спалах і дими
Із прибраних городів від бадилля.
Люблю тепло у пледи-килими...
Палкі обійми... Вихідний- безділля...
Туман дрібний-меланхолійний пан,
І вмиті шибки, і пиріг на кухні.
Із книгою залізти на диван..
По-польськи каву заварити в кухлі)

Коли гуляєш під дощем...)))

Печаль дощу меланхолійно пише
На листопадах трепетні листи.
Невчасно зашуміло у затишші,
У струмені життя з'явився ти.
Незнаний і далекий милий мрійник.
Розбурхання неспокоїв нічних.
Повзе-крокує стрілка. Б'є годинник,
Опівночі поетам помічник.
Замерзлі пальці зігріває кава -
То знатиму, чому несила спать.
І ліхтарі моргають золотаво
Щоб місяця над озером злякать.
Ти ходиш тут під вікнами самотньо.
Вагаючись між "щиро" і "онлайн".
Хай буде вибір вчасний і природній.
І зустріч без зітхань і запитань.

Якщо це читаєш, то тобі)))

Привіт одеський телефон жадано
Чекав мрійливо і зітхав віки...
Хтось скаже, мабуть: "Нетерплячі дами..."
Відкаже хтось: "В собі чоловіки..."
А поки дощ змиватиме утому.
Голубитиме ввечері думки.
Тобі самотньо?Вдома чи не вдома?-
Напишуться в щоденнику рядки.
І суєтою зморене повстане
Єство в бажанні розділити шлях.
А новий вечір, як завжди, настане,
Засне в Шахерезадиних казках.