А вот это мои фотки. Попробуй подойди к ним ближе чем дозволено папашкой и мамашкой 

        Ось ще одну консервашку вчора закрила. Ми з друзями називаемо це блюдо - українські оливки   А все елементарно просто: сливи і часник прижились у нас українців. В наших садочках ростуть не тільки вишні, але і різноманітні сорта слив. А часник так це взагалі кладізь: його і до смачного сальця з прорістю додають, і борщ без часника немає того пікантного смаку, і в куліш обов’язково бабуся вчила додати. А ще часник оберігає від різної нечисті і має лікувальні властивості. 

    Ну та ладно, перейдемо до головного: рецепту Слив із часником.

 На 2 кг слив, 750 гр. води, 300 гр. цукру, 100 гр. оцту, 6 горошинок духмяного перцю, 3 цяточки гвоздики, часник – по кількості слив.

     Сливи миємо, виймаємо кісточку, на її місце вкладаємо часточку зубчика часнику. Зубчики я розрізаю, щоб часник віддав більше свого смаку сливі. В стерильні літрові банки кладемо по 2 шт. духмяного перцю горошку, по 1 шт. гвоздики і сливи  – з порції виходить 3 банки.  З води, цукру та оцту варимо розсіл і заливаємо ним сливи, даємо постояти 5-10 хвилин. Розсіл зливаємо, знову закип’ячуємо, заливаємо ним сливи і закатуємо. Банки вкутати і залишити до ранку.

 Ці сливи дуже смакують до м’ясних страв ну і на закуску    

               

Картинки не мої, знайшла для наглядності ))

                             

......Сначала она не верит в происходящее. И продолжает ластиться, будто все так, как она привыкла. И никак не может взять в толк, почему он больше не ищет ее первым делом по всему дому, когда приходит, чтобы погладить, заглянуть в ее счастливые глаза и с улыбкой сказать: "А вот и я. Скучала?" Поэтому она бежит здороваться первая и не замечает, что он, машинально почесывая ее за ушком, думает о чем-то совершенно другом.

Затем она начинает задумываться, почему от нее снова нетерпеливо отмахнулись. Может, он просто не в духе? Мало ли что... И покорно ждет ночи, чтобы пробраться в кровать и свернуться клубочком у него в ногах, когда он уже спит.

Когда он впервые в жизни приходит под утро, она понимает, что что-то таки случилось. Она ждет с утра и до вечера, а потом всю ночь спит чутко, боясь пропустить приход самого важного для нее человека. И так безумно радуется, когда он все-таки появляется, что сразу прощает его. Она ведь его кошка.
Однажды недопонимание все же превращается в ссору: он снова ее грубо оттолкнул, а она впервые выпустила когти. И вот он с недоумением и легким раздражением смотрит на нее, обрабатывая поцарапанный палец йодом, а она сидит в самом темном углу и ругает себя за случившееся. Как она могла так с ним поступить? Ведь это же ее он... Ее все чаще посещают сомнения: что же с ним случилось? Может, она что-то сделала не так? Да, это все ее вина - она не была достаточно внимательна... ведь так?..

Он впервые на нее накричал. Она забивается в дальний угол и плачет. Потому что не видит выхода. Слезы тяжелыми каплями падают в пыль, она брезгливо отдергивает лапки от грязных лужиц и торопливо умывается.

Они все время ругаются. Он кричит, она со слезами на глазах шипит на него, с каждым разом все более яростно. И все чаще, вонзая в него когти, не чувствует его боль так, как раньше. Ей стало все равно?

Он пришел злой, уже привычно накричал на нее за разбросанные по коридору тапки. Она подбежала к нему и угрожающе зашипела... испуганный визг, стук падающего тела и скрип когтей по полу. Он ударил ее. Ночью, вылизывая ушибленную лапку, она принимает решение.

Утром он находит только открытую форточку. Она ушла гулять сама по себе. И лишь изредка и с неохотой вспоминает того, кто забывал ее гладить... (с)

       Почему-то вспомнился этот фильм. Может он созвучен с событиями, происходящими сейчас у нас. Смотрела его несколько раз. И каждый раз переполняло глубокое уважение к воинам чести. В фильме отражена глубокая любовь к своей стране, к своим обычаям и народу и в то же время жертвенность во имя будущей жизни поколений.  Кацумото является образцом истинного самурая, для которого честь и дань уважения национальным традициям являются основами всей жизни. 

Также фильм пронизан японской философией, которая очень отличается от других мировых философий... Мне кажется она самая глубокая и не познанная... 

Наши обычаи кажутся вам странными, но и вы нас очень удивляете. Для нас, если человек отказывается называть своё имя, это большая грубость, даже по отношению к врагу.  — Кацумото

      Говорят, Япония создана мечом. Говорят, древние боги опустили коралловый клинок в океан, а когда вынимали его, четыре восхитительные капли стекли с клинка в океан и стали эти капли островами Японии. А я говорю, Япония создана горсткой храбрецов, воинов, готовых отдать свои жизни за то, что стало забытым словом «Честь». (из фильма)

Цитаты из фильма

У меня была дурная привычка говорить правду в стране, где никто и никогда не говорит то, что думает. Так что теперь я очень точно перевожу всё то, что люди лгут друг другу. — Саймон Грэхем

Нейтан Олгрэн: Хочешь, чтобы я убивал? Я буду убивать япошек.
Полковник Багли: Я не прошу тебя убивать.
Нейтан Олгрэн: Хочешь, чтобы я убивал врагов япошек? Я буду убивать врагов япошек. Мятежников, сиу, шайеннов… За пять сотен в месяц я убью любого, кого пожелаешь. Но запомни, Багли, тебя я прикончил бы бесплатно. — Багли выполнил приказ об уничтожении деревни индейцев, а Олгрэн пытался это остановить

Император: Вы восстали против меня, мой наставник.
Кацумото: Нет, Величайший. Я восстал против Ваших врагов.
Император: Они — мои советники, как и Вы.
Кацумото: Они дают советы только в своих интересах.

Така: Ты тоже будешь сражаться с Ними?
Нейтан Олгрэм: Если Они придут сюда, то да.
Така: Но почему?
Нейтан Олгрэм: Потому что Они пришли разрушить то, что Я пришёл любить.

Император: Расскажите мне, как он умер.
Нейтан Олгрэм: Я расскажу Вам, как он жил.

Пусть человек делает то, что должен, — придёт время, и он узнает свою судьбу.   — Нейтан Олгрэм

Убежали сегодня на часок с работы. Ну праздник же, ходили святить мак, мед, воду.  

Всех, всех, поздравляю с праздником!

Угощайтесь, это уже всё освяченное 

А это мы уже готовимся к обеду 

Сладкого медового настроения, удачи, МИРА и добра!

Маковія, також Перший Спас, Спас на воді, Медовий Спас.

Ще доста світла І тепла, однак у веселих кронах все більше сивих цяток, все більше там трапляється жовтих вічок, крізь які крапає, збігаючи зморшкуватими стовбурами, туга І скорбота. Минають сонячні дні - минає життя. Спадає літо, і вже осінь прокладає до його порога стежину. Для когось це просто чергова справа, наступний неминучий крок, а для когось - тривога і безнадія. На що і на кого обіпертися?

Спасом називають три серпневих свята, пов'язаних із порятунком Іісуса Христа. Перший Спас припадає на початок серпня. Його називали "медовим". До цього дня пасічники "підрізали бджіл" - качали мед, виймали порожні стільники. З них квапились виготовити ("зсукати") свічки на весь рік. На Спаса розподіляли "братський" мед, що брали з вуликів, рої в яких свого часу були принесені від кількох господарів спеціально "на братчину". За такими дуплянками власники роїв та їхні сім'ї доглядали почергово.

На Спаса ("на Маковія") збирали мак, з яким пекли коржі - шулики.

Віруючі також знають це перше спасівське свято як "мокрий Спас" або "Спас на воді".

Саме цього дня в 988 році відбулося хрещення князя Володимира, який започаткував християнство на Русі.

Свято Маковія одне з найпоетичніших і найшановніших в Україні.

Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак.

На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов'язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковійка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.

«Маковійську квітку» переважно робили з городніх квітів, але добавляли в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, волошок, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв'язували червоною стрічкою. Голівки маку в'язали в окремий букет. До речі, дівки-чарівниці святили ще й мак-видюк (дикий мак). В народному знахарстві він вживається як засіб проти чародійства: вважалося, що цим маком треба обсипати дім, і тоді всі відьомські хитрощі зникнуть.

Кожна квітка в букеті мала своє призначення. Так, м'ята мала оберігати сім'ю від усякої напасті й додавати здоров'я, ласкавці — щоб у родині була ласка, злагода та щирість, сонях уособлювався з небесним світилом, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним для людей, тварин та рослин.

Після освячення букет квітів та голівки маку кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся — «щоб не випадало».

На Маковія готують пісний борщ з грибами.

Віруючі намагаються зранку нічого не їсти, аж поки не вип'ють свяченої води. Обрядовою їжею цього дня є «шулики», або «ломанці». Готують їх так: печуть пісні коржі на соді, ламають на дрібні шматочки і свіжовикачаним заливають медом з перетертим маком. Цю страву залюбки їдять діти.

Всі чоловіки повинні з'являтися на це свято в козацькому одязі.

Цього дня хворі на пропасницю купаються в річці, бо вода на свято Маковія вважається цілющою.

Если вы любите бананы, будьте осторожны 

Отака вона любов україночки до свого любого   Ніжна, щира, турботлива