-Я вашу душу добре розумію Ваш інтелект цінити мудро вмію, В майбутнє разом наші йдуть дороги...,- (А сам дивився лиш на її ноги.) -Поеми ваші як величні зорі, В них на кохання натяки прозорі Талант Ваш поетичний бачу всюди,- (Та бачив сам, лише, жіночі груди.) -Для Вас пройду всі гори і долини,- (В думках до неї, лише, в ліжко линув.) -Світами з вами помандрую залюбки,- (Про секс були, лише, його думки.) Любов сліпа її закрила очі Розтанула м'яка душа жіноча. Отримав...

Читати далі...

http://photo.i.ua/user/363472/68464/2513063/  [Приєднана картинка] У весняний день чудовий Зазбиралася в похід У рюкзак все...

Читати далі...

* Чудовий день, кохання свято Святкують так людей багато. З Європи свято прибуло Та в нас по-руськи загуло. Завжди тримаємось усіх Традицій давніх на Русі. Як повелось, на кожне свято Міцної випивки багато. Горілку пиво і вино Змішаєм разом всеодно. Тому закінчимо під тином Ми день Святого Валентина. А з ранку знову буде свято. Бо всіх потрібно похмеляти. То ж свято з ранку далі йде. І так віками Русь гуде. 14 лютого 2009 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

* Не буду сумувати, що кохання, З тобою геть до іншого пішло Бо назавжди у спогадах лишились Таких жаданих, ніжних рук тепло. Ніхто не може спогадів відняти Про ті найкращі і шалені дні, В яких крім нас нікого не існує, Немов у світі ми були одні. В його коханні вже цього не буде, Не повториться ця чудова мить. Лише в душі моїй чарівним дзвоном Минулеє кохання продзвенить. 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

* Болить голівонка нещадно, І ходить тіло автоматом. Шалено серце калатає. Печінка криє розум матом: -Куди ж ти, розуме, подівся, Коли рука тяглась за чаркой. Тепер, ось бачиш, закінчилось Усе такой великой сваркой. Хоч добре, що усе скінчилось Без переломів й мордобою Нашкодив лиш язик та руки, Бо не порадились з тобою. Язик - той зовсім розійшовся, Хоча і добре заплітався, Кумі освідчився в коханні, І до сусідки залицявся. А ноги зовсім шаленіли, Кудись самі...

Читати далі...

* Як хочеться кохання, Чарівного кохання. Жаданого безсоння, Солодкого страждання. Коли в шаленнім вирі Солодко завмираєш. В екстазі шаленієш, І мало не вмираєш. У пристрастнім безумстві Про щось шепочуть губи. Той шепіт окриляє, Відроджує і губить. Такі вуста жагучі Казкову дію мають. Від них жіночі груди Трояндой розцвітають. Прийди ж скоріш до мене, Моєй коханой будеш. Цих зустрічей чудових Повік ти не забудеш. Михайло ДІД. Алчевськ.

Це оповідання я вже публікував тут, у блогах. Та через обставини, що від мене не залежали, довелося видалити більшу частину блогу. Під видалення потрапило і це оповідання. Зараз маю змогу відновити видалену частину блога. Тому ті, хто вже читав це оповідання, нехай пробачать мене за його повторну появу у стрічці друзів і, спокійнісінько, закриють, не читаючи. &nbsp...

Читати далі...

* Повірили люди Що слово - це свято. Таких марновірців Навколо багато. Навколишній світ Нас мовчанням гнітить. Та слово стрілою Отруйной летить. Ото ж і виходить Тоді вже не свято, А сльози й страждання І горя багато. Людина жорстока, А звір не зобидить Не ткне звисока Як тебе ненавидить. Орел з висоти Всім прокльони не носить. А плІтки синиця Селом не розносить. І кит із дельфіном У морі не брешуть Заради потіх Язиками не чешуть. Конвалія словом жорстоким ...

Читати далі...

* Знову я знаходжусь в світовій мережі. І тебе шукаю у її безмежжі. Щось засумував я за тобою, дуже. Я тебе чекаю, відгукнися, друже! Може поговорим ми про свою долю. Всі душі страждання випустим на волю. Ми свої негоди між собою звірим, І в щасливу долю знов з тобой повірим. Хоч мені кохання і не вистачає, Все ж не опускаю руки у відчаї. Все одно чекаю я цю мить щасливу, Вірю непохитно в долю незрадливу. А тобі бажаю долі дочекатись Проти злої волі встоять, не зламатись...

Читати далі...

* Грудень суворий землею ступає, Сонце яскраве нікого не гріє. Сіра земля вже про літо забула, Сумно під сонцем холодним сіріє. Голі дерева дрижать на морозі Тільки-но їх вітерець обвіває. Згадують зелень і зливу весняну. Спогадів кращих в житті не буває. Про весняну милу, лагідну пору, Що молодий, новий лист відкриває. І смагарагдовим ніжним покровом Землю стражденную ніжно вкриває. На підвіконні синичка завмерла, Мріє про сонце і літа чекає. Холодно, сіро і дуже похмуро...

Читати далі...