Накипіло на душі. Дуже нервую, тому не можу втриматись. Можливо, пізніше буде соромно за свої слова, але охоплює зневіра.

Країна позиціонує себе як демократичну, але діями доводить, що недалеко відійшла від Тероросії. Методи ті самі: масова мобілізація під виглядом "спокійної мобілізації" і "уточнення обліку", а насправді — затикання дірок на фронті. Така сама, як у Росії роздача повісток будь-де. Аналогічний формальнийпідхід до оцінки здоров'я призивників. У нас теж не дають грунтовну військову підготовку. Так само брешуть про справи на фронті. Згідно чуток, наші втрати становлять не 1 до 10, а 3-5 до 10. Тобто, якщо "поклали" 700 орків, наших могло полягти 300. Це дуже багато.

А поки наші воєнкомати, які перейменували, але не змінили за суттю, набирають "гарматне м'ясо", в чиновницьких кабінетах наживаються на закупівлях продуктів для армії, депутати роз'їзжають по курортам, а холопам розказують, що вони овинні здохнути Що будете робити, коли закінчаться чоловіки? В розхід підуть жінки. А нас вже не 42 мільони. І не 30, а набагато менше. Давайте тоді всіх: і жінок, і дітей. Хто буде жити після закінчення війни? Багато з тих, хто виїхали за кордон вже не захочуть повертатись. Хто буде утримувати непрацездатних і відбудовувати зруйновані населені пункти? Саме тому я прихильник швидкої Третьої світової ядерної війни. Краще одномоментні величезні жертви, ніж величезні жертви протягом довготривалої війни.

У нас немає критеріїв відбору до призивників. Всі придатні, незважаючи на функціональні обмедження. Тому бувають випадки, коли повертають назад. Військово-облікова спеціальність призначається наобум.

Після "використання" воїни державі непотрібні. Психічно травмованими і покаліченими займаються волонтери, а не держава. Чому? Як вважаєте, чи стимулює таке відношення служити? Сумніваюсь.

З хорошого хіба що великі зарплати. Але ж і ризики величезні. І амуніцію потрібно купляти за власний кошт. І є керівники, які не цінують особовий склад.

Закінчуючи цей допис зневіри процитую коментар, побачений на Ютубі: "Краще померти від прильоту ракети по СІЗО, ніж від від ворожої кулі в окопі".

Захищати вітчизну потрібно, однак для цього потрібна не лише військова, а й психологічна підготовка. Потрібно розробляти мотивацію. Бо незрозуміло, чим ми кращі від русні? Тим, що можна вільно розмовляти українською?

P.S.: Брата забирають на військові навчання, а потім напевно, на "передок". Від медкомісії толку ніякого.

Не знаю, як так трапилось: чи зі злості, чи неправильно вставив у зарядний пристрій, чи перетримав на зарядці (раніше таке робив без наслідків), чи стрибок струму — а по факту авкумулятор тріснув. При цьому він справний. Єдиний недолік — важко встановлювати і виймати з фотіка.

Можна купити аналог. Але він сумнівної якості, а коштує чималенько.

Поки вирішив використовувати. А як бути із заряджанням не визначився.

1. Іграшки, які дожили до сьогодення — це, переважно, машинки. Залишились або колекційні та напівколекційні, або з пізнього дитинства. Але й так непогано, бо було декілька спроб повикидати й їх.

Нажаль, деякі іграшки у непрезентабельному вигляді. Плюс, відзняв поспіхом на неприглядному фоні. Але показую все, як є.
[ Читати далі ]

Відеоверсія нещодавньої дегустації макаронів швидкого приготування.

Тільки дали електрику. З вихідних вимикають по-жорсткому: світло дають лише на півтори-дві години. Правда, вчора вночі електроенергія була майже 4 години.

Зрозуміло, що за таких умов неможна ні працювати, ні займатись блогерством. Тому сподіваюсь, що за тиждень полагодять і стане набагато краще. Але цього разу прогнозів на відновлення не дають. Так що не виключаю, що жорсткі вимкнення електрики триватимуть і наступний тиждень.

Втішає лише те, що 2 тижні електропостачання було без перебоїв і на роботі був аврал, тож встиг непогано заробити. А ще встиг запостити перший фотозвіт у новому році та відео.

------

У багатостраждальних Броварах відбулася авіатроща — упав гелікоптер з міністром МВС та його заступником. Причому гелікоптер упав посеред міста, на дитячий садок. Не обійшлося й без мирних жертв — випадкових перехожих, які вели дітей у садочок. І це у військовий час, коли люди гинуть відж російських бомб і ракет! Хоча, якщо мислити логічно, не було б потреби у маневруваннях на низькій висоті, якби не було війни.

Хайпувати на цій темі не буду, однак передумов для авіатрощі не було. Хіба що, казали про сильний туман. Але, мовляв, це некритично. Проте все одно ситуація дивна. Вся верхівка міністерства не повинна летіти одним бортом. Чому летіли через велике місто? Чому взагалі скористались гелікоптером, а не поїхали на машині?

Не здивуюсь, якщо причин для аварії було декілька і одією з них буде банальна халатність.

------

Брату вручили повістку. Зараз ганяють по медобстеженням, хоча,здавалось би, військомату на все пофіг. Причому медобстеження за власний кошт. Це можна виправдати хіба що особистою зацікавленістю призивника, але розповідає, що про результати обстежень не повідомляють.

Незнаю як обстежать і що вирішать, однак все одно переживаю. І за себе також. Бо медобстеження — це морока.

Цікаво, як з повістками у Києві та області?

Хто б міг подумати, що доведеться вдруге зраджувати блогерським принципам. Перший раз це сталося, коли вирішив знімати фотозвіти про дегустації незвичних продуктів, і вдруге зараз – взявши на огляд найменування, які не продаються у роздрібній торгівельній мережі. Але так вийшло випадково, бо спочатку збирався докупити українські супи швидкого приготування, однак висока мінімальна вартість замовлення робила купівлю невигідною. Тому став шукати щось інше на тест-фуд. Побачив, що на "Розетці" продають італійські макарони швидкого приготування, ще й поштучно, а не коробками – і не втримався від покупки.

До минулого року я взагалі не знав про існування такого різновиду макаронних виробів швидкого приготування. Думав, що асортимент обмежується лише вермішеллю і локшиною. А коли побачив новий сублімат, поставився з передвзятістю, оскільки макарони товстіші, ніж вермішель і локшина. Не вірив, що таке може бути. Були побоювання, що спіральки не заваряться. Хоча до дегустації макаронів швидкого приготування все одно б рано чи пізно дістався.

1. У сьогоднішньому огляді чотири смаки італійських макаронів швидкого приготування "My Pasta" зі смаками грибів, сиру, бекону з соусом карбонара, томатами з базиліком. Форма упаковки – стакан. Вага: 70 г. Ціна: 50 грн. На перший погляд, дорогувато. Але не треба забувати, що це імпортна продукція, тому й дорого. Аналоги коштують навіть дорожче. Тим паче, ці макарони з натуральними інгредієнтами і без підсилювачів смаку.

А колись можна було перевірити текст на унікальність на шару. Ще рік тому якось вдавалось схитрувати. Наприклад, скористатись безкоштовним лімітом. Тепер же такої халяви нема — за все треба платити. На роботі вимагають високу унікальність опису категорій і статей, тому бажано перевіряти. Від унікальності залежить індексація у пошукових системах в інтернеті. Та й мені цікаво оцінити свої старання.

Враховуючи важливість перевірки унікальності (для копірайтера без цього ніяк) замислився щодо платних послуг. Але не все так просто. Виявилось, що розцінки чималенькі, як для мого заробітку. А ще гірше, щона сервісах антиплагіату якась дурнувата система підрахунку: зазвичай, рахується кількість знаків (з пробілами або без них), а на сайтах з перевірки унікальності текстів вимірюють у сторінках. Як їх співвіднести? Добре, що на одному із сайтів розтлумачили кількість слів (хоча це абстрактне мірило, бо слова бувають короткі та довгі). Подивіився: виходить, що у мене на сторінці з широкими полями виходить набагато більше слів. Відповідно, одну сторінку мого тексту будуть рахувати, як за дві. Тобто, мало того, що платне, незрозумілий підрахунок, так ще навмисно зменшують обсяг тексту для перевірки. Хоча це ще нічого — на одному сервісі взагалі був ліміт у 9000 знаків. А у мене бувають і більші тексти.

Такий розклад загнав мене у ступор. Порадившись з офісом вирішив "забити болт". А що порадать юашні копірайтери?

Традиційно, пишу про зустріч Нового року.

Русня виявилась передбачливою. Як і попереджали аналітики, вдень, 31 грудня був ракетний обстріл. І хоч ракет випустили небагато, все одно було враження, наче був величезний залп. Ймовірно, таке враження склалось через тривалу повітряну тривогу і через те, що нестачу ракет компенсували безпілотниками.

Але русня не обмежилась денною атакою — в новорічну ніч масово запускала дрони. Так що, як казали в одному відео: "Хочеш, не хочеш — довелося не спати". Правда, я після 4-ї ранку не витримав. Дуже хотілось спати. Тож, попри те, що повітряна тривога не закінчилась, влігся спати.

Сьогодні ніч також була безсонною, бо русня знову запускала дрони. Вперше почув дивне гудіння. Не знаю, на що воно схоже. Начебто, завели генератор, чи шось пиляють. А потім гучне: "Пх!" Після чого стало тихо. Напевно, то поцілили в безпілотник. Як після такого заснути? Взагалі, тепер під час кожної повітряної тривоги чутно бабахкання (чого раніше не було). І хоча розумієш, що це наші, все одно страшно. Як мінімум, відльоти означають, що є шо збивати.

Як зустрів Новий рік? Дивився новорічне "Дизель шоу". Здивувався, що Святий Миколай з Боярки:)

Ближче до опівночі слухав по радіо і дивився на смартфоні новорічний концерт у метро. По-моєму, це був перший спільний концерт декількох телеканалів: Суспільного і 1+1.

Особливість цьогорічної зустрічі Нового року: шоу-програма була представлена переглядом Ютубу. В попередні роки більше слухав радіо, а до того — тєлік.

Ще однією особливістю було те, що скачав і понадсилав новорічні листівки. Раніше цього не робив.

Святкового меню не було. Декілька салатів (один схожий на Олів'є, бо мамі важко змінювати традиції). В магазі купив простенький тортик. Ось і все. Ніяких делікатесів (хоч і планував).

А ось новорічний антураж був. Це і маленька новорічна ялинка, гілка сосни, світлодіодний Санта Клаус і декоративна свічка з другої роботи. Думав, що вона вже зіпсувалась за півтора десятка років, але ніт — світить і переливається різними кольорами.

P.S.: Роздумую, чи варто робити новорічний звіт.

Декількома дописами раніше, під враженням від розмов з людьми, зробив опитування стосовно встановлення новорічної ялинки, у якому висловив думку, що під час війни не до новорічних ялинок. Однак після тривалих вагань все ж таки вирішив, що новорічній ялинці бути!

Розпочиналось з ідеї дістати гірлянду на батарейках, яку купляв рік чи два тому. Однак знайти її не вдалося. Тому поставив маленьку ялинку, яку раніше ставив у своїй кімнаті. По-перше, й для неї ледве знайшли місце. Велику просто ніде було ставити через перестановки в помешканні. А по-друге, встановлювати і наряджати велику ялинку довго. А міні-ялинку дістав — і готово! І ялинка, і прикраси на ній.

Ну а щоб чимось замінити гірлянду, до ялинки додали світлодіодну фігурку Санта-Клауса. Так що ілюмінація є. Ще й можна підсвчувати під час вимкнень світла.

А на днях купили гілку ялинки. Так що стало ще святковіше.

І ось що скажу: після встановлення святкової ялинки новорічний настрій періодично з'являється. Звичайно, відчуття свята ледве-ледве, бо і війна, і погода не зимова (але це і краще), але не дамо руSні відібрати у нас свято.

Ось так. З Новим роком! Він буде нелегким. Але сподіваємось на краще.