У кожного популярного виконавця неодмінно має бути пісня про осінь. І у Океану Ельзи в новому альбомі «Без меж» з'явилась така пісня. Якраз під настрій. О.Е. як завжди — на висоті. Дивно, що по радіо цю пісню не розкручують і ще не зняли відеокліп.

Декілька днів тому писав про враження від відвідання Київської фортеці. А якщо точніше, — Госпітального укріплення. Так ось, зробив огляд у ЖЖ. А оскільки мене тут вже розсекретили, то поділюся посиланням. Повний звіт можна прочитати ТУТ.

Почув прикол на радіо «Київ».
" — Знаєте шо, куме?  Подивився російські серіали і зрозумів, що Росія — перспективна країна.
— Як це?
— А в їхніх серіалах фізруки їздять на Гелендвагенах, бідні продавці взуття живуть у двоповерхових квартирах, а звичайні няні одружуються на продюсерах. "

А з іншого боку, якби у серіалах показували реальне життя, то навряд чи б вийшли комедії. І тим паче, навряд чи вони б заряджали гумором та позитивом.

Восени рівно рік, як не стало нашого коте Рижика. Нова кицька, плин часу та зміни в домашній обстановці — притупили спогади. Інколи навіть не віриться, що він був з нами. Тільки на дачі і в гостях у родичів згадки самі по собі виринають. Добре, що крім спогадів залишились фотки. Хоча... починаю розуміти, чому відеоблоги стають популярнішими. Ефект присутності може забезпечити тільки відео. Тому добре, що за два місяці до того, як він помер, засняв відео поведінки на дачі. Тепер є пам'ять на згадку.

Нажаль, про пам'ятник поки розмов не було. Але думаю, що не завадив би.

А ще чомусь замість спогадів починаю роздумувати над останніми годинами життя нашого улюбленця. Не знаю з чим це може бути пов'язано. Можливо з тим, що не мав змоги відтермінувати відхід. А можливо від того, що не був присутній на похованні.

 

Хоч Київ знаю давно, та все одно є місця серед пам'яток, які я ще не бачив. Так, наприклад, про існування старовинної фортеці лише чув. Як вона виглядає дізнався рік тому. А на власні очі побачив тільки цього літа. Та й то, випадково — був в тих місцях по роботі. Побачене мене вразило і захотілося прогулятися і пофоткати музей. І ось на днях вирішив заглянути. І не пошкодував! Музей і сама фортеця просто чудові! Наче декорації до історичного фільму.

Та й вхідний квиток коштує недорого.

Північна напівбашта Госпітальних укріплень. В будинку якісь медичні установи.


Будівля ледве влізла в кадр.

[ Читати далі ]

Отак от — шукаєш заброшки по Києву і по областям, а виявляється, що в рідному місті, буквально під носом, є закинутий об'єкт, про який я навіть не здогадувався. Причому проходив десятки разів повз.

І не треба ніяких Урбанів, чи Вікімапії. Там цього абандону нема. Дізнався про місце з місцевої партійної газети, в якій розповідали про стан комунального господарства. Не повірив і вирішив подивитись чи справді підприємство закинуте. На перевірку виявилось, що об'єкт не тільки закинутий, а й роздестроєний.


Пилорама.

[ Читати далі ]

 Кінець вересня. Похолодало. Природа теж стає понурою. В бложиках і на форумах нічого цікавого. Нудно і трохи сумно. Згадую минулорічну осінь, коли не стало нашого кота. І від цього стає ще сумніше. Хоча спогади — це добре. От тільки восени чомусь згадується сумне. Інколи роблю спроби розвіятись — наприклад, з'їздити на ярмарку чи в супермаркет. Але тут з'являються асоціації з минулим — і знову стає сумно. Що ж, тоді є варіант — пройтися місцями де дуже давно не ходив (треба було у справах). Але там пейзажі дуже депресивні. На додачу з роботою повний штиль. Пошуки ні до чого не призводять. На одній фірмі сказали, що керівництва нема і передзвонять протягом декількох днів. Так і не передзвонили. На другу фірму подзвонив: по одному номеру неможливо було додзвонитись, по другому номеру сказали, що зайняті і передзвонять пізніше. Теж не передзвонили. Це вже схоже на якийсь саботаж. А ще для повного щастя друзі стали якійсь занадто заклопотані. Ну, нічого. В усякому разі це не найгірша осінь.

Нарешті змонтував і завантажив відео з літнього параду ретро-авто на Шулявці. Нажаль, засняв не все, що хотів. Але й так непогано вийшло — відео триває аж 4 хвилини. Попередні відео були коротшими. От тільки пролізло з третього разу. Чомусь пише, що на сайті не знайшлося кодеків для mp4. Дивно. Попередні відео були в форматі mp4 і завантажилися без проблем. Спробував тоді mov — завантажилося без питань.

Чомусь якість жахлива — що в mp4, що в mov. Можливо, при одній з невдалих спроб конвертування поколупався в налаштуваннях. Коротше, до відеоблогера мені ще далеко. Про пост-продакшн взагалі страшно думати. Напевно комп не потягне.


Ну а поки думаю, що мабуть треба реєструватись в Youtube. Бо тут ліміт відео обмежений. А у запасі є ще декілька відосів, які необхідно змонтувати і пристроїти на якийсь сайт.

З'їздив подивитися на ДОТи в Юрівці. Благо, проїзд в маршрутці виявився недорогим. Та й цікаво було пройтися місцями, які тільки проїзджав на маршрутці або взагалі не бачив.Заодно зняв відео своїх походів. Голос ніби норм. Хоча помітно, що дрищ. Ну, не про те мова. В планах було дослідження ДОТів №№204 і 205. Вони не менш відомі, ніж ДОТ №401 у Білогородці і ДОТ №211 у Віті-Поштовій. Але не було інформації стосовно стану цих дотів. Чи можна по них полазити? Єдине, що можна було сказати — ці доти повинні бути у відкритому доступі.

Ідеальний варіант — з'їздити в розвідку і подивитись, чи можна оглянути доти з середини. Але це ідеальний варіант. Тому у мене вийшла фейлова прогулянка по дотам. Тому хочу показати вам прогулянку і запитати дещо.


ДОТ №204. Командно-спостережний пункт. Виглядає незвично, бо замість амбразур в казематі має два бронековпаки. Радує, що бронековпаки не попиляли на метал.
Схожі, ДОТи КиУРу з бронековпаками — ДОТ №131, ДОТ №429 АНП, ДОТ №482.

[ Читати далі... ]

Якщо раніше був в пошуках щастя, то тепер в пошуках роботи... Але щось не щастить. Якщо робота подобається (ну, більш-менш), то звільняють. Якщо робота не подобається, то сам звільняєшся. Інтуїтивно вже починаєш відчувати: де зможеш працювати, а де — ні. Однак від цього ще більше сумнівів в собі. Якщо велика зарплата — значить багато обов'язків і велике навантаження. Якщо мала заробітна плата — значить шукають бідолаг, яким нікуди дітися — інваліди або пенсіонери. А буває — бачиш, що вакансія класна. А дзвонити / писати не хочеться. От просто не хочеться — і все. Не хочеться вчергове розчаровуватись і даремно витрачатись на зв'язок.

Ось і зі свіженького. Кур'єр. Зарплата підозріло висока. Мені доводилося і за 3,5 тисячі горбатитись і весь день мотатася пішки по Києву з важкими клумаками, розносячи документи і невелику поліграфічну продукцію — плакати, флаєри, візитівки. А це начебто теж служба доставки. Тільки, окрім документів пропонує послуги з доставки з інтернет-магазинів, квітів, продуктів(!). Та все одно щось не віриться. До того ж, як правило, реальна зарплата менше обіцяною (це стосується кур'єрів).

Ну що ж, буду шукати далі...



Вакансія, з work.ua (якщо комусь цікаво).