© Олеся Ісаюк, «Український тиждень»
ut.net.ua/art/168/0/3576
Факт спроби людського співіснування повстанців і червоноармійців був поразкою радянської системи. Радянська пропаганда не шкодувала сил, щоб змалювати повстанців у якнайтемніших кольорах. Та тільки-но Червона армія зустрілася з живими повстанцями, пропаганда перестала діяти – такий сильний був контраст.
[ ДАЛІ ]
ПЕРШЕ ЦЕИ ЗАМЬТКИ РАДЖУ ОЗНАЙОМИТИСЬ З ‹ Belgie , Brussel , EUROPE , federalization ›
кількість тих, хто під час перепису 2001 р. визнав своєю рідною мовою українську:
ДИВОВИЖНА КОРЕЛАЦИА ? ЧИ НЕ ТАК 
И ПОЙАСНЬУЕ ЦЕЙ РОЗКЛАД НАСТУПНА КАРТА :
ИНША ИСТОРИА - ИНША МЕНТАЛНИСТЬ
[ РОЗГОРНУТИ ]професор Гамбурзького університету Франк Гольчевський, відомий знавець новітньої української історії, дав відповіді на запитання читачів в форматі прес-конференції Lenta.ru, яка довгий час відкладалася. lenta.ru/conf/golczewski
[ ШЧЕ ]СЕ ЎСЕ ЗДИБАНО ТУ :
lingvoforum.net/index.php/topic,21870.0/topicseen.html
PRODOVZHUU TEMU PRAVOPYSU .
JAK VIDOMO NAM BRAKUE USTALENYH PRAVYL TRANSLITERACII . TOZH JA PROPONUU TAKI ZA JAKYMY JA OSJ VLASNE J PYSHU :)
PROSHU GOLOSUJTE , PROPONUJTE , VYSLOVLJUJTESJ :)
після попереднёі замітки ‹ лєва буква ї и брак ё › виникла нова більш суттєва идея раціоналізаціі абетки : взагалі позбутися йотованих - Я , Ю , Є , І , ё . а що ? й справді : О не має пари и нормал , то чому б з иншими не вчинити так же ? лиш стара звичка може троха заважати переходу та з часом новий навик випрацюється . ну перевага як и недолік гадаю очевидні : коротша на п'ять літер , простіша и цілком логічна абетка , але трохи довші слова-тексти .
ще суттєва перевага : для вводу з клави достатнё російськоі розкладки .
я як затятий перфекціоніст найприхильніший саме до такого реформування .
є ще идея вживати замість ‹Ь› вживати символ несхожий на літеру ( як приміром апостроф , а не ‹Ъ› , який був би більш доречним як пара до ‹Ь› ) . в якості такого знака пропоную дужку-діакритику - ‹ › . и писати іі можна як між літерами так и над ними ( и голосними и приголосними ) . якщо писати іі виключно над голосними - то це буде та ж звичайна абетка з йотованими лиш йотовані будуть легко узгоджені зі своіми простими парами що є ліпше ніж звичайно .
такий алфавіт ще интуітивніший .
певно можна без шкоди позбутися ще літери Щ , пишучи замість неі сполучення ШЧ . без ДЖ и ДЗ обходимся ж ( а деякі словянські мови мають и такі букви ) .
Ц и Ч варто лишити .
‹Ї› певно є зайва . ось дивіться : кожній ( крим О ) голосній ( котрій відповідає такий звук ) літері - У , А , Е - є йотована пара - Ю , Я , Є - а И має аж два мяких відповідника - І & Ї - один завжди йотований а инший ні .
але нема дійсноі потреби в додатковій літері : достатнё одноі , вживаноі так само як инші . вигоди - коротший алфавіт и все що з того слідує , а найприємніше - послідовніша система мови .
також не зайвим було би додати літеру ‹ё› до алфавіту : іі зручно вживати в деяких словах замість буквосполучень ЙО, ЬО , приміром : ёго , цёго , усё . система стала би идеально логічною .
чо-то вспомнилась мне песня ШНУРа пра въібаръі : youtube.com/watch?v=1CLBANCVHTw …
кроме двох галимъих вариантов йесь йещо : игнор (неявка) и ‹ проти всех › . причому последни два виключають один другого . и може бути так шо оба будуть недейсни , хоч якби ‹противники› просто неявились - неявка була би .
© Борис Дубин
журнал ‹ знание - сила › #9-10/99
Базовый отечественный миф сложился в определенных группах образованного слоя России как ответ на травму, сопровождающую однолинейную, милитаризованную и до сих пор не завершенную модернизацию "закрытого" общества, как "ответ" на модернизационный "вызов". Это миф об исключительности России, об уникальности ее исторического предназначения и культуры, о превосходстве российского ("русского", "советского") человека. По форме и по функции этот миф - своего рода тавтология. Он обозначает границы национально-государственного сообщества и содержит эмоциональные символы его целостности. Все смысловые части мифа - представления об "органическом" характере общества и его культуры, о духовном богатстве и особой нравственности национального типа человека (его простоте и искренности, нерасчетливости и непредсказуемости, душевности и верности) - определяются при этом ключевой мифологемой особого пути. Однако они ничего не говорят о направлении и механизмах движения. Поэтому они не могут быть программой развития и не помогают ее выработать. Характерно, что любые попытки придать "русской идее" какое-нибудь определенное содержание раз за разом терпели полный крах (последняя затея такого рода была не так давно предпринята аналитической группой при администрации президента РФ). Это важнейшее обстоятельство. Дело, видимо, в том, что интересующее нас "понятие" не содержит идеи развития, не включает идеальных представлений о будущем состоянии страны, а потому его в принципе невозможно рационализировать, сделать инструментально достижимым. Соответственно, на его основе нельзя выработать какие-либо политические цели тех или иных групп или государственных институтов. Собственно эта неоформленность, непроявленность - будь то русского пути, будь то русской правды, русского духа, русского человека - как раз и отмечаются в характерном для русского мифа образе непостижимости России для каких бы то ни было усилий "разума". Опять-таки показательно, что сам этот разум понимается приверженцами русской идеи как принадлежность "Запада", а потому трактуется исключительно как позитивистский, "плоский", "холодный" , "формальный". В любом случае, он - "не наш".
[ далее ] znanie-sila.ru/online/issue_568.html
