Спроба намба ту

  • 13.09.19, 10:19
Сьогодні про те, як чоловік не губить надію зробити з мене водія

















У кого з жіночок було не так, то тих вчив не їх чоловік, а чужий дядько.

Всіх люблю.

Занадто особисте

  • 12.09.19, 15:03
Трохи про мою родину




















Ну і з останніх моїх новин. Я в черговий раз намагаюся сісти за кермо.




Як завжди, занадто відверта, але яка вже є.
  
Всіх люблю.

Що зберігають наші кладовки

  • 04.09.19, 09:51
Всім привіт. Я жива.
Недавно перебирали з чоловіком лахи в квартирі, де він жив до того світлого і щасливого моменту, як зустрів мене і надибали отакий скарб родом з далекого 1987-го.



Я тоді ще була дитям, а мій чоловік вже вибілював своє, тоді ще більш-менш густеньке, волоссячко гідроперитом.
Бідна дитина. Мабуть тяжко було бути рокером в 1987-му?! Тепер я розумію, чого воно місцями таке припадошне, просто його часто били. Шуткую звісно. Про свого чоловіка пишу виключно з любов'ю і іронією, бо тільки ну дуууууже терплячий зможе витримувати таку святу жінку, як я.

А тепер всім вам, мої любі, для настрою. Мене ця пісня пре неймовірно, просто дико шаленію і впадаю в музичний екстаз.

Або тут 

Буду ближче до вечора. Пішла робити борщову заправку.

Всіх люблю. Все буде Україна!

Звіт за липень

  • 29.07.19, 18:04
- Не закрила огірки
- не зробила бусики
- не пересадила вазон
- не скинула жодного кілограма
- не перебрала лахи в шафі
- не відлучила Степана від цицьки
- не ходила по гриби
Але є одне, що я зробила
- дуже сильно втомилася


Врятувати Рокі +18

  • 06.07.19, 11:25
Хочу написати історію одного веселого песика Рокі. Одного сумного дня веселий песик Рокі попав під машину. Господар дуже любив песика і тому відніс його до лікарів в одну велику броварську клініку.
Через декілька днів чоловіку повідомили, що Рокі треба приспати і шансів вилікувати немає. Не будемо фантазувати про методи лікування в тій великій знаній клініці, але віддали собаку у стані розкладання тканин, все смерділо і гнило на бідній собаці. 
Я вже писала, що Рокі дуже любили в його родині і тому вирішили не здаватися, але ніхто не брався допомогти його господарю, всі пропонували достроково відправити песика на радугу і припинити його страждання... Але в одній маленькій ветлікарні, де працює мій синок, є девіз: "Ми не присипаємо тварин, ми їх лікуємо", саме туди і попали 17 березня 2019р. Рокі та його хазяїн, що вже майже втратили надію. Лікарі Таня і Максим (мій синок) одразу взялися за лікування. Було видалено приблизно 30% шкірного покриву і ,нажаль, песик позбувся свого хвостика через те, що він просто згнив і його довелося ампутувати.
Лікування виявилося дуже складним і тривалим, але, завдяки безмежній любові господаря, допомозі Тані і Максима (мого синочка) та шаленому бажанню Рокі жити, все почало загоюватись. Були задіяні всі можливі методи лікування, від традиційних, до накладання на рану опаришів. За Рокі вболівали всі, тому коли Максим розповів про нього в нашій родині, то виплила тема, що колись у війну саме за допомогою опаришів видаляли гниючу плоть. Сумнівно так??! Таня дала дозвіл на дії і передала пацієнта в руки молодого і красивого Айболита. Максим пулею зганяв в рибальську крамницю і придбав пару коробків тих протівних хробачків, потів він їх перебрав і поклав під спеціальну лампу на стерилізацію.
Обережно пінцетом опариші щодня викладались на страшні рани на годину-дві і потім так само обережно знімались
Результат: веселий песик Рокі живий.
На даному етапі ще не все ідеально, але Рокі вже майже не помічає своїх невеликих ран. Він тільки трішки сумує за своїм хвостиком...але тільки трішки.
Фото +18



Я пропонувала Максу написати якусь роботу про це, але він сказав:" Мам, це ж наші будні".
Може хтось подумає, що я хвалюся? Так і є. Моя дитина врятувала одну душу.

Дожилася. Пишу кляузи на сусідів

  • 04.07.19, 18:21
От вам текст моєї кляузи до міської ради. Знизу ще напишу трохи, а поки читайте...

Вітаю.
По вул. Тратата біля паркану школи лежать бетонні плити, що призначені для вкладання у провулки по цій вулиці. За рік їхнього самотнього лежання силами місцевих засранців було "приватизовано" половина плит. Хотілось би знати, коли заплановані роботи, бо шансів побачити плити в провулках вже дуже мало. Якщо все ж таки моїм милим сусідам вдасться заволодіти усіма плитами остаточно, то, я так розумію, провулки облаштовані не будуть чи все ж таки є примарна надія на це?
P.S. Дякую за асфальтовану дорогу, поки все супер. Це до того, що я бачу не тільке погане.
Всім любові і миру. Слава Україні!

Далі знову пишу вже вам. 
Напередодні розповідає чоловік.  Розповідає дуже емоційно, вилупивши очі і брискаючи піною з писка. Звонить йому його друг дитинства, з яким не раз ходили підглядати за тітками в баню і розібрали разом стару Волгу у одного сусіда, то було ще в дитинстві і Волга була іржаіва і не  на ходу, а баня була на вулиці і з зафарбованими вікнами, то вони в чоловічий день нашкрябали зсередини троха в куточках, а в жіночий ходили дивитися. То я все пишу до того, щоб ви мали уявлення, що дружбан дуже близький.
Отже...
Дзвонить той кореш мому чоловіку:
- Сергію, поможеш мені заперти п'ять плит у двір?
- Саня, ти що!!!!?
- В смислі?!!!!
- Так це ж плити в провулок!!!!!
- Ну й що. 
- А тебе (тут дематюкація не дає мені передати всіх матюків, що знає мій обдарований в цьому напрямку чоловік) не засмучує той факт, що плити будуть вкладатись в провулки по нашій вулиці і я живу в одному з провулків?
- То що не допоможеш?
....

 До Санька інші сусіди теж постаралися. 
За моїми спостереженнями У нас на вулиці з 22-х номерів приблизно 7 більш-менш нормальних родини, що не були мною помічені в пижженні  заволодінні державного майна. А я, трясця, вмію спостерігати і все пам'ятаю. Сашка я не здам... не така я вже кончена. 

P.S. Саньок голосув за Зеленського. Ні до чого... просто згадала, як він хотів покращень і змін.

От знову я вам все виклала про себе, а ви вже думайте і додумуйте самі.




83%, 24 голоса

17%, 5 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Знову про все й одразу

  • 16.06.19, 12:42
Привіт, втомлені сонцем.
Якщо чесно, то писати нема про що, але пишу. Ну давайте про жару ...
Жара в  Україні це вже закономірність і треба звикати. Мій Степан пристосувався дуже швидко. Я би теж робила, як він, та боюся, що гола тітка буде не така мила, як голе дитя. Мій синок просто в одну мить відмовився від одежі. Натягнути бодай щось це ціла проблема, все натягнуте знімається і кидається по кущам через секунду. Вчора зібрала кавалєра гратися з сусідською  семирічною Машою. Через п'ять хвилин я знайшла свою дитину в купі Машиних іграшок ...голого ...без Маші. Першим ділом в гостях мій Степан зняв майку і труси, але Маша цього не оцінила. Вона одразу побігла подалі від сорому в хату. Прийшлося швидко забирати кавалєра. 
Ще одна пристрасть малого розбишаки це ключі, замки і все,  куди пхаються ключі. Раніше ми замикали хвіртку на замок, та вчора він навчився і його відкривати. Дивлюся я, що дитина моя зникла. Я бігом туди, сюди ... до виходу на вулицю. Бачу, замок відчинений, а мій ексбіционіст шльопає по вулиці зі швидкістю ракети. Шлях до волі перекрили      два дядька зі словами: "Бєженєц, ти куда?!" і я зі словами: "Зара хтось получе по сраці!"


А для тих, хто спитає, чи худну я, чи вже наїла пару кіло ... Порадую і тих і інших. На Пасху я наїла парочку і зупинитись їсти було дуже складно, але потроху-потроху я скинула наїдене і знову пішла в мінус... городи і жара мені у поміч.

Маю на сьогодні


З моменту похуданія на сайті 
92.9 - 81.6 =11.3 
Були цифри і менші, але сьогодні зранку таке, тому що маю, то показую. З "качелями" на Пасху думаю норм. Їм вже все підряд, навіть торти і морозиво, але не по відру, як раніше, а для задоволення.

От і все. Всіх люблю.

P.S. А це фото для Сала. Знайла в архіві. Там троха видно



4 червня. Вітаю всіх тутешніх.

  • 04.06.19, 10:26

















Ну ще у мого чоловіка сьогодні днюха...

Знову трохи про село і не тільки

  • 01.06.19, 20:59
Нарешті скінчилася школа. Першим ділом я звичайно рванула в село. В селі я спихнула Степана на бабу з дідом, а сама в город. Не знаю, як в інших місцях, а у нас кінець травня це весілля мошок з комарами. А на святковий стіл у них ті, хто затримався на грядках. Що я тільки не купувала і чим себе не мастила, щоб спортити їм апетит, але фігвам. Наквецяла на себе спирту з ваніліном - кусають, облилася одеколоном "Гвоздіка" - кусають. Підказали про дегтярне мило. ОК, труся милом. Чую за спиною підлетіла зграя і дзеготять між собою:
- Чуєш, а що це так смердить?
- Це нова приправа до нашої їжі
- Ммммм, треба спробувати.
Налетіли, обкусали і чую знову:
- Приправа канєшно на любітєля, але їсти можна.
Щовечора я приймала вигляд жаби ропухи, бо всі оті пупиришки мастила йодом. Звичайно!!! Вигляд ропухи приймав і Степан, його ніхто не кусав, бо баба відганяла гіллям з бузини від дитятка кожну мушечку. Але якщо маститься йодом мама, то треба маститись і Степану, бо інакше вереск на все село.
Як пішла полуниця, то щоранку першим ділом малий командир брав бабу за руку і вів до ягід. Він з діловим виглядом ходив між рядків і шукав червоні, перше тикав пальцем на бабу, а потім на полуницю і казав: "Ииии!"
Це означало "рви".
Квіти в селі це гордість кожної хазяйки. А іриси взагалі це окрема тема. Коли цвітуть іриси, то село приймає вигляд ботанічного сада, бо під кожним парканом буяє різноманіття цих квітів.



Разом з ірисами розцвітають маки, рози, ромашки, піони і ще купа всього. Якби не город, то я би могла сутками ходити кругом хати і відкладати у мозок файли з квітами, щоб емоцій хватило до наступного року... Сутками не ходжу, але щоранку роблю обхід території.




Все фоткаю, але через фото все одно не передаються аромати квітів і жужання джмелів.

Ну про гарне досить. Тепер про інших дурних, що риють землю.
Приїхала я з села і ...


Ото помаранчеве, то каналізаційна труба на глибині 80 см. А поруч ще одна яма. А на городі ще пару.Короче, одне придурошне створіння, що має вигляд собаки, почало копати метро від Броварів до Чернігова. Чесслово, якби у мене був пістолет, то я його би вбила і не треба писати мені про терпіння, ви ту яму не закопували. Земля була і на хаті, і на сусідському паркані, і на плитці. Прийшлося перти землю з городу і швидко прибирати сліди злочину, щоб встигнути до приходу чоловіка, бо получив би точно. Тунель було вирито під оцим деревовидним піоном. Він вже відцвів, але якщо він гигнеться і засохне, то я точно куплю пістолет і застрелю дурбецало.



Що повірили?! Не застрелю звісно, але в той момент, як я побачила прірву в клумбі і голі корені, то дуже хотілося.

Оце це створіння. Сидить на цепку і обмірковує свою ганебну поведінку. І що ви думаєте, що він не розуміє?! Все він розуміє, бо коли я показую пальцем на яму, він пригинає голову і робить сумні очі, як у Нікуліна.



Ну тепер все.
Всіх люблю ... крім цього пса ... поки що.

Новые источники удовольствия

  • 21.05.19, 21:53
Из последних...
Какое блаженство натянуть ремень ГРМ и чтоб сошлись все метки.

P.S. Больше таких коротких заметок вы от меня не дождетесь. А сегодня устала.