Сьогодні сон наснився дивний такий...найдивніше що я його взагалі запам"ятала...

Що я зустріла одну свою знайому - лікаря, з якою я не те щоб посварилась, скорше просто втратила зв"язок за певних обставин  - вона лікувала мене і мого чоловіка і коли ми розійшлись я довгий час не хотіла і не могла її бачити, тому не відповідала на дзвінки і не підходила до телефону.

Уві сні я її випадково зустріла і ми говорили так ніби нічого не сталось, вона пропонувала продовжити лікування в неї, я погоджувалась...

І мене цікаво тепер - цей сон - пророцтво чи відлуння мого підсвідомого бажання помиритися зі справді дуже доброю і приємною мені людиною?

У мене все життя був тільки один дідусь...другого не було...спочатку це мене не дуже цікавило, бо бабуся також була далеко і приїжджала раз на пару років...потім я дізналась що батько більшу частину життя жив сам, без батька...

Мені то було дивно, бо я "татова дочка", мені простіше уявити життя без матері...а ще дивнішою була погорда з якою бабуся розказувала що вона "забрала сина і ні цьому придурку, ні його клятій рідні більше ні разу не показала"...

А нещодавно розвівся бабусін племінник, я про те дізналась однією з перших, бо ми досить близькі, як брат з сестрою. Для мене то була не новина, адже відчувалося що в сім"ї не все гаразд, то навіщо мучити і себе і дітей. А тепер про це дізналося старше покоління і зразу почалися розмови що "та сучка сина від нього ховає, треба щось робити", пропозиції забрати дитину у матері до бабусі, "бо він же наш"... А коли я не втрималась і зауважила, що свого часу бабуся чинила так само, мені сказали що "він же наш племінник, а то були придурки"... А як на мене нема ніякої різниці - і в тому і в тому випадку є батько, дідусь і бабуся яких позбавляють спілкування з сином і онуком...і діти які не знатимуть частини своїх коренів...

Чесно мені цікаво було б зустріти прадідуся і прабабцю (якщо вони ще живі) чи братів-сестер мого діда якого я ніколи не знала, дізнатися про рід, фамілію якого я ношу. А що, може бути я насправді родичка відомої співачки з якою у мене однакова фамілія, тіки я про те навряд чи дізнаюсь...

А ще на одному з форумів обговорювалася тема розлучення - жінка лишилася з двома дітьми і радилась як краще зробити. І що цікаво, дівчата які виросли в більш-менш нормальних сім"ях радили спокійно все пояснити і дати можливість дітям продовжувати спілкування з батьком, відносини батьків не повинні зачіпати відносини батьки-діти. А ті які виросли без батька,говорили що треба дослівно "рассказать детям какой их отец кобель и козел чтобы они видеть его не захотели". Тіки вони не розуміють що потім ці діти зроблять так само....можливо з сином когось з них...і тоді вони виявляться вже "придурками і сучками"...

Може варто все-таки ставати цивілізованими людьми і припиняти ділити на "наших" і "придурків" ? Адже завжди є ймовірність стати для когось тим самим "придурком".

"Як гукнеться, так і відгукнеться"....

 

Ішов Господь вулицею

Зустрів дівку з водицею

"Ой дай, дівко, воду пити

Хоч устонька промочити"

"Не дам, Боже воду пити

Бо ця водиця нечиста,

Бо ця водиця нечиста

В ній купалася Пречиста

"Мати сина породила,

Та в ясельця положила

Сіном сина притрушає

Син до мамки промовляє

"Не притрушуй мене сіном,

Бо я твоя рідна дитина"

Останніми роками Різдво для мене стало справді важливим святом, раніше ми також святкували, але то була лише просто традиція. Тільки поживши якийсь час у Львові я насправді відчула Різдво - зі справжніми вертепами і колядниками, смачнющею кутею і пиріжками з вишнею, борщем з вушкам і фаршированим коропом.У нас, у Києві набір страв трохи інший, але не менш традиційний -вареники з грушами,заливна риба,голубці з грибами.... Містерія починається через кілька днів після Нового року, коли ми з бабусею рахуєм страви, вирішуєм що тре купити...За день до Святвечора запарюється кутя, мелеться мак,колються горіхи, у ванній крейсером плаває короп...а потім за день стіки всього тре встигнути що не знаєш за що перше братись:) І байдуже чи будуть гості чи ні - накриватиметься стіл із 12-ма стравами і з першою зорею лунатиме вітання "Христос ся рождає" - "Славімо його"

Кожен місяць з досить спокійної і адекватної людини на два-три дні перетворююсь на істеричну психопатку, яка реве з приводу і без приводу, ображається на всіх за якусь фігню, і кидається на бідолах, які попали під гарячу руку...Блін, головою розумію, що роблю дурниці, а нічого вдіяти з собою не можу :( Хоч табличку вішай "Обережно, у мене ПМС"

Рік Свині для мене мусив бути най вдалішим, щонайменше я так думала... А вийшов - найпереломнішим - стільки насправді доленосних рішень як цього року я за такий короткий час ще не приймала... Я дуже багато втратила цього року - кохання, мрії, перспективи, декого з друзів...Проте як виявилось цим самим - здобула ще більше...І я зараз хочу подякувати минулому року за те, що він був саме таким - важким, несподіваним, неоднозначним, але таким щедрим...

У школі мистецтв при якій існує наш ансамбль чомусь на всіх проспектах досі використовують стару-стару нашу фотографію, зроблену років 12 тому...Цікаво так на неї дивитись...Оля - єдина хто справді серйозно продовжила займатись дитячим захопленням, не побоялася повірити у своє покликання, перетворила його на професію і знайшла у цьому себе... Валя - племінниця відомої співачки, яка злякалася конкуренції і зробила все можливе, щоб зник не тільки природній дар, а і будь-яке бажання його розвивати...Альона...вона завжди звикла йти напролом...життя її зовсім не балувало, мабуть ніхто з нас не отримував від долі стільки підніжок...проте вона завжди мала і думаю досі має сили підніматись...Таня - для мене яскравий приклад того як тре добиватись свого щастя, для неї воно - в сім"ї і материнстві... Андрій - людина з якою я провела поруч 15 років життя...людина яка знає всі мої больові точки і в силу свого характеру завжди не проти по них вдарити, проте не від злості, а просто так, такий вже він вродився... Кирило - дивна і незрозуміла людина, яка так само незрозуміло власноруч пішла з цього життя...Я - крім Олі єдина хто продовжує, не як основне заняття, а як поклик душі, один з способів реалізувати ту частинку душі яка не любить фізику і залізяки...

Тепер ансамбль зовсім інший - прийшли нові люди, ми по-іншому ставимось до цього, проте жаль трохи що не виникає і не виникне тепер тої дитячої єдності...надто ми вже стали дорослі...

Вчора лягла в пів на дев"яту спати (що саме по собі дивно, звичний час перша-друга ночі), прокинулась о 10.00. Якийсь час намагалась ще себе вщипнути щоб повірити що то правда, я в цей час вже мушу на роботі бути... Майже 14 годин - з глузду з"їхати. Організм послав всіх в дупу і забив на будильник...Нє, я розумію, що в ніч на понеділок я майже не спала, проте щоб прям так...

Виявляється на збір на роботу (якщо не валятись, не роздивлятись себе у дзеркало і не вирішувати що таке сьогодні вдягти) потрібно 5 хвилин, будем знати, на майбутнє ;)

P.S. На роботі правда відбріхалась ;) Головне вчасно шефу подзвонити і нещасним голосом сказати що тобі було погано і ти спізнишся...

http://trinixy.ru/2007/11/15/japonskijj_iq_test.htmlМорочилась хвилин 10 ;)