Обучение переводчиков: важность школы перевода

В преддверии чемпионата по футболу Евро-2012 наша страна справедливо волновалась по поводу качества дорог и аэропортов, а также готовности инфраструктуры и общественного транспорта к приёму необычного для нас количества иностранных гостей. Это верно, однако была ещё одна проблема, тесно связанная с успехом этого исключительно важного для имиджа страны мероприятия, о которой порой говорилось, но которую радикально решить так и не удалось. 

Положа руку на сердце, Украина не говорит по-английски. Отдельные люди и масштабно готовившиеся к событию милиционеры и кондукторы (которые всё равно не смогли вести свободный диалог с иностранцами, как это делают их европейские коллеги) не в счёт. Ведь согласно данным социологического исследования «Евробарометр», 47 % жителей Европейского Союза владеют английским языком на уровне, достаточном для бытового общения. В Украине же, по максимально оптимистичным приблизительным подсчётам, не более 20 % населения владеет английским языком на таком же уровне.

Для того, чтобы понять, насколько эти данные соответствуют действительности, Лингвистический центр «Украина-Европа» провёл свой независимый уличный опрос. В самом центре нашей столицы 28 случайных прохожих на английском языке попросили помочь якобы потерявшемуся иностранцу и подсказать, как попасть на железнодорожный вокзал. Результат оказался неутешительным, хотя и вполне предсказуемым. Только четверо из опрошенных справились с задачей. Ещё двое смогли по крайней мере отреагировать на вопрос. Остальные же помочь «иностранцу» не смогли вовсе. Естественно, что если бы такой опрос проводился не в самом центре Киева, а на его окраине или в любом другом украинском городе, цифры были бы ещё более удручающими.

Итак, только 20 % украинцев готовы идти в Европу на уровне владения языком. Сможем ли мы быстро научить оставшиеся 80 %? Конечно, нет. Традиционный славянский вопрос: что делать? Готовить переводчиков. Расширять спектр и повышать качество переводческих услуг. Пусть работают профессионалы. Специалисты, которые умеют не только отлично переводить (как устно, так и письменно), но которые смогут подготовить к работе других переводчиков.

В этом контексте, в Украине сложилась опасная ситуация нехватки специалистов в сфере последовательного и синхронного перевода. Особенно не хватает «синхронистов» – а они являются редкой категорией практически в любой стране, а именно синхронисты обслуживают международные мероприятия на уровне официальных мероприятий.

Стать переводчиком, полагаясь лишь на чтение книг и самообразование, невозможно. В Лингвистическом центре «Украина-Европа» существует школа переводчиков, где опытные специалисты готовы поделиться своими знаниями и помочь новому поколению профессионалов. Уже практикующие переводчики также нуждаются в профессиональной тренировке приобретенных навыков – и тогда никакой «поход в Европу» нам не страшен.

Таким образом, ситуация не безнадёжна, но серьёзно задуматься, конечно, пора. Если упустим время, множество иностранных гостей могут оказаться в ситуации подобной той, в которую попал отчаявшийся попасть на вокзал участник уличного опроса на в общем-то гостеприимном Крещатике. 

ИсточникUkr-Europe.com.

Як підвищити кваліфікацію перекладачів в Україні

У навчанні перекладу можна використовувати різноманітні засоби. Світ змінюється, і так само змінюються тенденції у навчанні. Лінгвістичний центр «Україна-Європа» провів власне опитування серед студентів перекладацьких відділень київських вишів і практикуючих перекладачів. Для вибору було запропоновано такі позиції: «двомовні словники», «Інтернет», «корпуси», «одномовні словники», «підручники з граматики» чи «інше».

Користувачами Інтернету у процесі навчання перекладу назвали себе 83 % студентів і лише 60 % професіоналів. Натомість одномовні словники у процесі набуття перекладацьких вмінь в університеті використовували лише 55 % студентів, але 78 % професіоналів.

Крім того, в анкеті фахівці «Україна-Європа» попросили респондентів зазначити, наскільки вони погоджуються із такими твердженнями щодо професії перекладача:

  
  • «Мені важче перекладати тексти на рідну мову»;
  • «Бути перекладачем – це набагато більше, ніж просто добре знати дві мови»;
  • «Формальної освіти достатньо задля того, щоб стати професіоналом»;
  • «Я би хотів мати більше можливостей підвищення кваліфікації після закінчення університету»;
  • «Задля того, щоб стати перекладачем, окрім формальної освіти потрібен досвід»;
  • «Будь-хто, хто добре знає рідну й іноземну мови, може працювати перекладачем»;
  • «Мені легше перекладати тексти на іноземну мову» і
  • «Я не думаю, що після закінчення університету мені будуть потрібні інші професійні курси».

Як видно, деякі запитання повторюють один одного в різних формулюваннях, таким чином фільтруючи випадкові або невдумливі відповіді учасників експерименту. Варіантами відповіді на всі перелічені вище запитання були такі: «зовсім не погоджуюсь», «не погоджуюсь», «не маю чіткої думки», «погоджуюсь» і «повністю погоджуюсь».

Результати обробки даних анкети демонструють значну різницю між відповідями студентів перекладацьких відділень і перекладачів-професіоналів. Вочевидь, ставлення до професії зазнає суттєвих змін із набуттям досвіду, а знань, набутих в університеті, як правило, не вистачає аби вільно почуватися на вкрай вимогливому сучасному ринку праці.

Щодо твердження «Мені важче перекладати тексти на рідну мову», 23 % опитаних студентів категорично не погоджуються і 68 % не погоджуються із таким твердженням у той час, як серед професіоналів так думають лише 18 % і 32 % відповідно. Професіональні перекладачі доволі часто вважають, що легше перекладати на іноземну мову, адже у такому випадку можемо говорити про повне розуміння вихідного тексту.

Стосовно думки про те, що «задля того, щоб стати перекладачем, окрім формальної освіти потрібен досвід». 9 % студентів не визначилися, чи потрібен перекладачеві, окрім навчання в університеті, досвід  роботи. Повністю погоджуються із твердженням лише 49 % респондентів групи. Натомість серед практикуючих перекладачів відсоток учасників, які повністю погоджуються із такою думкою, сягає 80 %, що вочевидь пов’язано із набуттям власного перекладацького досвіду.

Подібно до цього, 7 % опитаних студентів вибрали варіант «не погоджуюся» у питанні «Я би хотів мати більше можливостей підвищення кваліфікації після закінчення університету». Натомість перекладачі-професіонали обрали лише варіанти «погоджуюсь» і «повністю погоджуюсь», що, на думку фахівців центру «Україна-Європа», чітко свідчить на користь недостатності формальної освіти для успішної роботи перекладача в Україні і підкреслює те, що необхідно вибирати курси перекладачів найвищого ґатунку.


Досвід в роботі перекладача.

  • 15.08.12, 15:13
Пропонуємо взяти участь в опитуванні перекладачів, студентів, а також усіх тих, хто зацікавлений в даній темі:

"Чи потрібен досвід, окрім формальної освіти, задля того, щоб стати перекладачем?"


P.S. Трохи пізніше на цю тему ви зможете прочитати статтю. 

93%, 13 голосів

0%, 0 голосів

7%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Криза перекладу в Україні.

Україна сьогодні повною мірою відчуває кризу перекладу. Прикро, що на шляху до міжнародних організацій і подій світового рівня нашій країні бракує висококваліфікованих перекладачів – особливо усних. Ми впевнені, що головні причини такої ситуації пов’язані із існуючою системою навчання перекладачів, а також із загальноприйнятим ставленням до професії перекладача як такої, що не потребує жодних вмінь, окрім знання іноземної мови. Ми ж навпаки дотримуємося думки про те, що професія перекладача – це комплексне поєднання особистих якостей, ґрунтовної фахової освіти і практичного досвіду. Вважаємо, що, на відміну від інших професій, навчитися бути перекладачем завдяки самоосвіті чи роботі із навчальною літературою неможливо. 

У навчанні перекладу високоякісна формальна освіта є якщо не обов’язковою, то принаймні рекомендованою. Знаходячи підґрунтя у російській традиції, українська школа перекладознавства по праву пишається глибокою теоретичною базою. На практичному ж рівні викладання перекладу в українських університетах є далеким від досконалого. З одного боку, існує відверта диспропорція між кількістю перекладачів, яких потребує український ринок, і тисячами щорічних випускників, які не можуть знайти, а подекуди й не шукають роботу за фахом. З іншого боку, сам рівень викладання перекладу в українських вишах часто є недостатньо високим для того, щоб забезпечити випускникові гідне місце на дуже конкурентному ринку праці. У цілому ж, недостатній рівень професійної підготовки українських перекладачів можемо пояснити такими основними причинами:

(1) переважно академічним підходом до викладання іноземних мов на відповідних факультетах університетів;

(2) загальною тенденцією поєднувати педагогічну й перекладацьку освіту, адже в Україні існує загальноприйнята думка про те, що знання іноземної мови по замовчуванню означає перекладацькі вміння;

(3) відсутністю можливості післядипломного підвищення кваліфікації перекладачів.

Саме у такій ситуації питання вибору високоякісної школи перекладу набуває виключної важливості.

ДжерелоUkr-Europe.com.