АНОНС: Олег Тягнибок в прямому ефірі на радіо «Голос Свободи».
12 квітня у п’ятницю о 13.00 лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок у прямому ефірі інтернет-радіо «Голос Свободи».
Слухати першу партійну інтернет-радіостанцію України можна за посиланням: http://holos.org.ua/.
Зміна дня і ночі пояснюється відсутністю сонця, що, ховаючись під землю, купається там в морі, а потім, за допомогою двох якихось невідомих істот, знов з'являється на небі з протилежного боку.
Зміна дня і ночі пояснюється лише сходом і заходом сонця, котре вночі від заходу на схід проходить під землею в незрозумілому для народу просторі, наповненому вогнем і водою.
Сонце заходить за гори, і як у нас день, то за горами ніч, а як у нас ніч. то там уже день. Зміну пір року пояснюють поступовим відходом і наближенням сонця.
Літо і зима уявляються живими істотами: літо як юна дівчина, а зима стара баба з величезними зубами і кістлявими пальцями. Дівчина-літо дуже щедра і багата, а баба-зима вкрай скупа й бідна. Є повір'я, що на Стрітення вони зустрічаються і ведуть між собою таку мову:
Чого ти йдеш з тієї сторони і що ти доброго там зробила? питає дівчина-літо. Нічого мені вже там бути, відповідає зима, все, що було, я з'їла, спорожнила всі комори, клуні й склади, і тепер, певно, не скоро все це поповниться. Жаль мені тих людей, каже дівчина-літо, треба до них спішити, всім, чим зможу, я їх обдарую.А то ще є повір'я: йде літо проти зими і несе квіточку таку гарну-гарну, а зима несе горщик льоду. Літо як тільки показало свою квіточку, так лід той вмить і розтав. А на зиму вже йде зима проти літа в кожусі та в червоних чоботях, в шапці та рукавицях: як показала свій лід, так тая квітка вмить і обсипалася.
Літо то образ скромної дівчини, прибраної всякими ніжними рослинами, а зима жінка буйна, з головою завбільшки з бочку, а губи як відра. Другого лютого вони зустрічаються і між ними відбувається боротьба. Якщо перемагає літо, то відразу ж тепліє, а якщо перемагає зима, то й далі триває холод
Місяць вважається оком Божим і завбільшки він такий же, як і сонце, тобто аніскілечки не більший за заднє колесо у возі. Місяць так влаштований Богом, що може рухатися небом. Призначення його освітлювати нашу землю вночі.
Коли подивитися на місяць через особливу хустину, що має таємну силу, то Каїн і Авель бачаться дуже чітко.
Місяць мав великий вплив на людей, тварин і рослин, він як пан у своєму володінні: що хоче, те й чинить протягом чотирьох тижнів. Через це народ і молиться кожному молодому місяцеві. Якщо місяць буває червоний на війну, синій на недуги і мор людей, а якщо ясний то буде здоров'я і великий урожай. Місяць це круглий отвір у небо.
Як місяць маленький, то і маленька злість Каїна на Авеля; як більший, то і злість робиться більша; як повний, то значить, що Каїн Авеля вже забив і вже видно, як він держить його на вилах.
Місяць брат сонця, куля, що світиться і освітлює землю вночі, а плями на місяці то Каїн тримає Авеля на вилах.
Місяць світло, котре поставлене ближче до землі, щоб краще освітлювати її вночі.
Місяць менший брат сонця, в загадці він зветься золота діжа. Доводять, що місяць то небесний камінь.
Називають місяць нічником.
Насіння рослин не сіють при молодому місяці, бо будуть довго цвісти і не принесуть плодів. Лікарські рослини і коріння їхні, навпаки, визнаються цілющими, коли вони зібрані при молодому місяці.
Народжений місяць називається молодик або новак, в повному вигляді підповня, згодом повня, а при смерті старий.
Місяць уповні за народним повір'ям мав цілющі властивості. З появою молодого місяця народ йому кланяється і проказує молитви. А через два тижні місяць вважають підповнею.
За те, що на місяці зображено вбивство Каїном Авеля, Бог судив йому щомісяця народжуватися, рости й умирати. Після своєї смерті місяць спускається в пекло, перетоплюється там, очищається і знов народжується. Через те ото й буває молодик, півповня, повня і старий місяць.
Павло Чубинський, АНГЕЛИ НА СХОДАХ НЕБА, народні повіря та забобони Підготовка та упорядкування текстів ОКСАНИ ВЕРЕС
Про сонце думки розходяться: одні називають його оком Божим і таким чином пояснюють всевидющість Бога, а інші бачать у ньому світило, що складається з вогню.
Сонце влаштовано Богом так, що воно ходить небом і освітлює нашу землю. Сонце — цар неба, що освітлює і зігріває землю вдень, а вночі ховається за землю, обходить її й на ранок з'являється на схід. Сонце втілюється у вигляді живої істоти, однак невідомої форми. Родину сонця складають місяць і зірки.
Сонце — то відблиск лиця Божого, через те воно таке яскраве; призначення його — освітлювати землю й давати їй плодючість.
Сонце — це отвір, вроблений з хмар, через які ми бачимо частину неба.
Сонце на хмарах ходить. Сонце втілюється в образі жінки. Створено воно Богом для освітлення і непорушно стоїть у повітрі над хмарами, над святим містом Єрусалимом. Вночі земля обертається і затуляє сонце.
Сонечко в полудень не йде небом, а трохи спочиває; під вечір йде зовсім аа спочинок, вночі спить і раненько встає. На сході перше жила дуже гарна панна, і тільки-но сходить сонечко, то вона його вимиває, втирає гарненько, через те сонечко колись буде іще ліпше, як нині.
Сонце — то велике коло або колесо. Коли воно йде небом, то у нас в цей час буває день, коли ж воно опускається вниз, то його можна дістати рукою. Нарешті воно ховається за гору, і тоді в нас настає ніч, а в інших людей, що живуть під землею,— день. Потім сонце знов являється до нас, проте вийти звідти своєю силою воно не може, а викочують його чорти, котрих воно своїм жаром за кожним виходом спалює хтозна-скільки.
За народним розумінням сонце — то велетенська іскра, але як вона тримається і чим світить — народ не знає. Приписують усе волі Божій, хоча всі певні того, що воно мешкає в морях і звідти сходить.
Сонце називають великим світилом дня.
Сонце — то вогняна куля, що крутиться навкруг землі. В багатьох випадках сонце слугує для народу показником погоди. Скажімо: коли сонце заходить світло й оточене жовтими хмарами — буде негода; червонуватий захід сонця взимку передбачає мороз і сніг; якщо при сході сонця верхня його частина оточена хмарами, цього ж дня неодмінно буде дощ; сонце при сході червоне і без променів — вірна ознака вітряної погоди.
Павло Чубинський, АНГЕЛИ НА СХОДАХ НЕБА, народні повіря та забобони Підготовката упорядкування текстів ОКСАНИ ВЕРЕСКиїв, «Глобус», 1992 р.