Первісно яйця, красили тільки природними барвниками: березовим листям, чебрецем, фуксином, яблуневою корою, корою з чорноклена, пролісками, лушпинням цибулі. З кінця XIX ст. все більшого розповсюдження набували куповані барвники, а також фарбування яєць різнокольоровими клаптиками тканини, від чого яйця виходили мармуровими. Широко розповсюдженими в Україні, особливо Західній, були писанки — яйця, які прикрашалися своєрідними орнаментами, що перетворилося на своєрідний народний промисел.
Поява як крашанок, так і писанок пов`язана з дохристиянським звичаєм зустрічі весни та заклинанням родючості. Ще задовго до християнства яйце було символом воскресіння, відродження життя, символом сонця, синонімом джерела життя у всесвіті. Орнамент найдавніших писанок — геометричний: трикутники, спіралі, кола, сорок гілочок та ін. Все це — ознаки різних ритуалів або священні числа, що пов`язані з атрибутикою язичницьких богів. У християнські часи ці малюнки набули іншого змісту. Число сорок, наприклад, пояснюється сорокаденним постом або існуванням сорока Святих мучеників. Крім геометричних, орнаменти писанок бувають ще рослинними, зоологічними, антропологічними та побутовими.
Відносно звичаю фарбувати яйця до Великодня та прикрашати їх орнаментами існує багато легенд. Ось що розповідає одна з них. У давні часи, що коли Ісус Христос ходив з апостолом Петром по землі, проходили вони через одне село, а там були вороги Ісуса. Побачили вони Христа та почали кидати у нього каміння. Доторкнеться камінь до його одежі — перетвориться у розписне яйце, торкнеться другий — перетвориться у крашене. Святий Петро зібрав їх усіх у кишеню, а потім роздав людям. З того часу, кажуть, і існує звичай готувати писанки та фарбувати яйця до Великодня.
Червоне яєчко — ознака радості взагалі, а великодньої зосібна. Про нього багато різних оповідань, у більшості легендарних.
Але „Книга Старчества" — дуже стародавня — подає оповідання великого Отця Івана Дамаскина ( 777 р.) „О Велиці Дні", яке було дуже поширене по нашій давній літературі. Ось воно:
„Яйце уподоблюється всій тварі: скорлупа як Небо, плівка — як хмари, білок — як води, жовток — як земля, а вогкість посеред яйця — як у світі гріх. Господь наш Ісус Христос, коли воскрес із мертвих, всю твар відновив своєю кров`ю, як яйцями прикрасив, а вогкість духовную висушив, як яйця згустив.
На Воскресення Господнє один одного цілуємо з червоним яйцем, і проказуємо, один: „Христос Воскрес!" другий: „Воістину Творець Неба і землі і всього світу воскрес із мертвих!"
„Христос Бог наш яйцями дав образа на заплямування жидів".
Це ідеологічне християнське значення великодньої крашанки, яке подав великий богослов Іван Дамаскин (673—777).
Великдень, цебто Воскресення Христове, врочисто святкується, але до цього святкування здавна увійшли й поганські звичаї. Ще Карфагенський Собор 318-го року виступив проти непотрібного в цьому святкувані. Своїм 68 Правилом він наказує: „Поганських звичаїв не чинити, а саме: на дошках не скакати, і на гойдалках не гойдатися, і яйцями не качати і не бити, і грохотання (реготання) не чинити. А коли хто не послухає цього, нехай буде заборонений 5 років, 140 поклонів на день і 280 Молитов"17.
Великодня гра крашанками: „На вбитки" — чиє яйце міцніше, і „качати яйцями" позосталося й до наших днів. Воно ще дохристиянське весіннє.
Яйце — джерело зародження, як і сонце, чому воно з глибокої давнини стало емблемою сонця й шанувалося. Великоднє червоне яйце (крашанка) набуло особливо великої пошани, ним „котилися" й гуляли „навбитки", проти чого сильно виступала Церква ще в ХVІІ-му віці. При гаданнях і заговорах часто вживається яйця, як речі ритуальної: ним викочують хворобу, пристріт чи вроки (наврочене).
Писанка - це переважно куряче (гусяче) яйце, розписане за специфiчною технологiєю воском i зафарбоване природними, чи анiлiновими фарбниками. Традицiя такого розпису становить унiкальне надбання творiв мiнiатюрного живопису, орнаментику яких збережено за язичницькими символами. Українськi писанки - це шедеври мiнiатюри, у яких народ виявив свiй мистецький хист, свою здатнiсть до творчого осмислення, художнього узагальнення навколишнього свiту. Писанка приховує в собi таємницю. Цi дивовижнi цяточки, дрiбненькi орнаменти, вiзерунки, давньо-магiчнi символи... Особлива мова знакiв, код, який iнодi марно намагаєшся збагнути, розгадати. Кожна писанка приховує в собi пам'ять столiть, зв'язок минулих поколiнь, магiю природи, космосу, схиляння перед божественним началом. Писанка дивовижним чином поєднує сиве минуле, сучаснiсть i прийдешнє, язичництво i християнство. Звичай розмальовувати яйця iснував ще задовго до християнства. Про це свiдчать численнi археологiчнi розкопки та знахiдки у рiзних регiонах України. Пiсля прийняття християнства як офiцiйної державної релiгiї вiдбулося календарне узгодження давнiх язичницьких свят з новими християнськими, складна система язичницьких магiчно-сакральних образiв була трансформована у рамках християнсько-апокрифiчної символiки. Але при цьому традицiя розмальовувати яйця не зникла, а теж трансформувалася у новий релiгiйний звичай. Щоправда, у писанкарствi з'явилися новi, християнськi, знаки - хрестики, церковцi, нове християнське трактування язичницької символiки, примiром, безконечника, трикутника...
У новiтнi християнськi часи в Українi з'явилося багато переказiв та легенд, якi розповiдали про виникнення писанок. Таким чином, народ нiби намагався пояснити той древнiй звичай у християнськiй релiгiйнiй традицiї, коли саме напередоднi Великодня у Чистий Четвер, приготувавши писачки, вiск та розчинивши фарби, проказавши молитви, господарi розмальовують яйця.
З.І. Ну і казочка на ніч :)
