весні

Ти прийшла,а я вже і не жду
Довго ти десь швондяла,кохана
І не те що більше не люблю
Стан цей амнізією назвала б.

Вже й забула, як воно - Чекати.
Серед ночі ім'я шепотіти
Як воно крізь всі шляхи стрічати
Промінь у очах небес ловити.

Я вже інша я тепер байдужа
Ти до інших йди
Я - обійдусь
Я занурюсь у свої калюжи
І за те на тебе не сержусь.

понурий вечір

  • 03.02.15, 21:18
Понурий вечір
Лютнева ніч
Чергова зустріч -
Тягар із пліч

я тобі відправила листа

Я тобі відправила листа
Ніяк не заснути серед ночі...
Як згадала я твої вуста
Як здійснились сни мої дівочі.

А на ранок ти не відповів
Другим із зізнаннями накрила
Сьодні черга ще одним
Думаю останнім і простим -

"Прощавай,тебе я розлюбила."

а контакт лежить...

Бо за Маріуполь вже люди гартуються і гуртуються.
Московія банально сцить.
Це черговий виклик,який підійме нас українців знову і вкотре вже проти цієї Нечисті.
Переможемо,бігти я і моя родина не стане!

доброго ранку

  • 18.01.15, 21:18
Доброго ранку, день новий, рік.
Вип'ємо кави? Віскарь остогид.
Як я чекала тебе такого
В білому светрі простого земного.
Доброго дня, мій чоловік,
Йдемо далі вдвох. Стілько доріг!
Було до тебе та все ж я дійшла:) Не загубилася - тебе знайшла!

Про жіночі примхи

Він був єдиним чоловіком в її житті,
що без вагань виконував всі її бажання.
І він став першим її чоловіком.
Але це стало і причиною їхнього розриву,
Бо, згодом, він змушений був брехати...

Болотна завірюха.

Нарешті, Олені вдалося в темряві нащупати замок та відкрити двері в зимовий дощ. Приходилось тримати дві двері обома ногами та руками аби іі старенька собачка не застрягла в якій-небудь з них.
Зранку до ночі дощ. Зима, скільки ще нам прийдеться гуляти серед калюж!!! - не стримавши себе, голосно вигукнула Оленка в порожній чорний та мокрий простір.
Я вже більше ніж двадцять днів зірок не бачила -тихо додала і засмутилась би та це вже було...
Вони з собакою розійшлися за різними інтересами.
-Молодий чоловік, а давайте познайомимося!
Зупинився мовчить – вже не погано.
-Чом би й ні?- спокійно ледь повівши плечами відповів незнайомець.
- Ну скажіть, будь-ласка, за що нам така сурова у лапках зима?
Він підвів очі до неба схопив пару крапель.(до речі, він також був без парасольки).
- То все американці, вони позапускалли тарілок, ще чогось - понаділали дірок, суються до Галактики, хоча у власній родині ладу ніяк не знайдуть.
Нічого собі! Здається мені щастить. Це вперше, щоб так одразу і така цікава розмова на ніч.
- До речі, ви не поспішаєте?, хоча ...
- Ще хвилин 5 тому - так, зараз вже ні. І ця зима мені починає подобатись.
- Ще дві хвилини і я почну питати, чи випадковою була наша зустріч.
- Ні, я замовив цей дощ.
- Тут я мала б спитати Вашу професію, та у нас не кіношні балачки, отже , повернемось до зимових дощів. Чи не завинили ми перед небом, що на нашій широті у Лютому ці „сірючі будні”?
- Завинили, авжеж, але мені чомусь здається, що вже завтра буде сніг, багато снігу потім мороз і, нарешті, ми побачимо Сонце!
- Чому це? – Олена посміхнулась, адже він так чітко відчував всі її думки.
- Ми приблизно років двадцять п’ять як завинили перед Сонцем тим, що всі ці роки воно світить, а ми й досі не знаходили один одного. Воно розсердилось та скинуло на нас ці нескінчені дощі, змусило шукати в темряві, але ми обійшли всі шляхи, лишився тільки цей ми йшли розплескуючи калюжі і впізнали кроки один одного ,і ти...
- Досить, залиш казку на майбутнє! До того ж я вже не бачу своєї собаки...

Олена пішла шукати її понад домом, з сусіднього під’їзду вийшов хлопець. „Чому б не почати, не познайомитись, але ж ти щойно все це вигадала? Тільки слово, ну давай давай. Ні, навіть обернутись не вистачить сил. А от і моя собака, товпчиться під другим під’їздом. Хлопець(вже невигаданий) сів у червону машину незнайомої моделі, та довго не хотів їхати – трохи налаштовує... та ні, просто у нього life(. А он на балконі четвертий поверх, непоганий ремонтік, хтось новенький, та ще й не палить, мабуть вже. Ой вже дивиться, продовжуємо в тому ж дусі. Закину голову, а чого б ні, поверх аж четвертий, нехай думає що очей від нього не відірвати. Червоний ще не поїхав, ой пішов з балкону, от зараз вийде до мене , а я скажу:”Думала реклама скінчилась, та ви пійшли додивлятись фільм ;)
Червоний вімкнув світло та моя собака побачила мене і стала наближатись – це мене завжди турбує, адже вона обирає момент саме коли машиина їде, дивилась на неї і не разгледіла в лобовуху його, розгледіла в тонованих стеклах таки слухавку біля вуха. Підмігнула(автор запитує у людей знаючих, як це слово таки буде українською) в його дзеркальце - вже можна, адже він їде.
Повернувся четвертоповерховий, тільки вже не сильно висовувався. Мог би й вийти, а то тільки голову мочить. Собака пішла й мені пора. Йшла до дому, я біля дверей її нема – таки на смітник!
Джесі, - нехай почує цій балконник мій прекрасний голос.
Джесі – ні, вона не чує, чи просто, як всі старі, не хоче чути. Прийшлось додати басу та свісту,так, не по-жіночому – проте зберегла свого питомця від багнюки.
До дому, якщо вистачить духу, запишу всю цю Болотну завірюху.
19.02.2009
За місяць моєї собаки не стало...

хто казав,що просто!?

Вибач. Прошу не карай.
Сльози градом
Скінчено рай.

Любий, не щирий!
Як мені це остогидло!

Я! за все нестиму гріх
Ти ж мовчатимеш,
Глузуватимеш з всіх.
Дітей двоє, добра жона
Нащо я є, нащо прийшла?!
Дітей двоє,тиха вона
Сльози рікою
Я одна.
Мені не гірко
Мокро трошки
Я погана
Ти - хороший.
Люди - не люди,
Їм не збагнути
Суд пересуд
Не оминути.
Звикла, знаю...
Гіркий жребій - я кохаю.

Здравствуй, его жена

Здравствуй,его жена.
Я не удивлена.
Без красок стоишь у окна
Как же ты мне дорога!
Тем что ты так проста.

Он остался твоим.
Мною уже не любим.

Дети вокруг смеются
Мне их рукой не коснуться
Ваш семейный очаг
Так вдруг на моих плечах.

Сложно и бъет в виски -
Больше мы не близки
А так любили вдвоем
Играть с любовным огнем.

Что ж ты невесел стал?
Вот он твой пьедестал -
Жрица любви и жена
Ни я не злюсь ни она.

Видимо, мы слепы
В этом обе близки -
Двойную твою любовь
Нам не принять такой.

Горько, но я смеюсь!

Сегодня последний бой
Больше я ни за что
Не полюблю его
С детьми и женой за спиной.

просто скучила за іюа)

  • 19.10.14, 21:26
Буденності. Турботи. Різне. Холодне. Кволе. Голодне
Раптом тепла душі схотілося
Я заглянула сюди і ...
Короче,як ви?
Дмитро,ти заглядаєш сюди?
Чомусь здалося мені...
Сюжет знайомий нам з вами
Хтось на репіт поставив.
Листя за ніч злетіло
Я знала і не хотіла
Годі вже про бажання
До цього ж були жовті світання:)
Скоро вже заметілі
Дутимуть в нашу постіль
Газу,кажуть,не буде...
Всюди страшилки - всюди
Тиждень, знов вибори
Знов не за тих й не туди...
Знаєш, ніщо не змінилося!
Серце так сильно забилося.
Щойно маяк пустив...
Той,хто мене відпустив.
Що мені зараз робити?
Бігти на кухню,дзвонити?
Нащо він так раптово!
Майже ж забула його!
Добре,краще б заснути.
Порозмовляти грошей нема...
Крапка любові ти ба. Порозмовляли... Збрехала... Сказала що до РАГСу вже заяву я подала... От,дурень! Не сьогодні. ,а три роки тому! І ця людина - він. Та він це пигадати не схотів... Спокійно привітав І слухавку поклав)