Факти приховування інформації щодо кількості жертв ІІ Світової.
I.    Напередодні війни були введені медальйони . Однак 15 березня 1942 чомусь відмінені…
(Власник медальйону автоматично потрапляв у список Міністерства оборони, і наприкінці війни можна було порахувати напевно кількість страчених нею.)
II.    Медальйони відмінено, але на заваді стоять районні військкомати(РВК), які вели свою картотеку мобілізованих у ряди Червоної армії. З часом їх обов’язки майже повністю бере на себе НКВД(польові військкомати).  Які так «добре» проявили себе під час голодомору 32-33рр(кількість жертв якого й досі варіюється від 300тис. до 15 млн. )…
III.    На початку війни був указ про мобілізацію осіб тільки 1905-1918 року народження, через деякий час – 1895-1923 р.н.  Але ці укази не указ для НКВД, тому «защищают Родину» діти від 12р. (У русі опору на Харківщині у роки Великої Вітчизняної війни такими героями стає дванадцятирічний Гриша Перець – герой розвідки(КнП 11том.361ст.детальніше). Коля Зелений – розвідник підривник 14 років прикривав відхід групи після знищення складу. Потрапив до рук фашистів і був страчений  (КнП 3 том.374ст.детальніше)
IV.    Втрати від НКВС становять Харків 167,5тисючол, область – 342,0тис,разом 509,5тис. Більше півмільйона чоловік «пропав без вести» та «помер» невідомо де ,невідомо коли.
V.    Розглянемо кричущу невідповідність у даних, а точніше брехню державного масштабу на прикладі селища Андріївка Балакліївського р-ну Харк.обл.. Так ,на 30 жовтня 1944р.за данними Балакліївського РВК у ІІ Світовій війні армійські втрати склали 1821чол.. А селище Андріївка понесло втрати від НКВС щонайменше 1841чол ( в КнП Т.3 вписано тільки 886чоловік)
VI.    РВК окремо від НКВС рахують жертви ІІ світової. Але і у тих і у інших картотека  або «постраждала» або «не зберігалася» і так по всій Україні . Дивно ,чи не так: зберігають окремо,а втрачаються разом!?. Відомо,що картотеку РКВ забрала Москва,а НКВС картотеку і не заводив, як і не робив цього під час репресій і винищенні українських офіцерів до війни.
VII.    Відома кількість людей прийнятих до комсомолу та партію по роках. А кількість жертв  ІІ світової – ні.

Ти кажеш "в зірках немає нічого,
аби на них ніч споглядати"
А я тобі в слід "і в тобі - так само, за що б я могла покохати:"
Тебе зараз поруч немає зі мною
А хочеться погляд твій пити
І жду я зірок і ночі жадаю
аби твої очі зустріти.
Якщо ти хоча би крадькома у небо
Зиркнеш і побачиш її
Відчую відлуння очей твоїх блиск
І
скрізь простір галактик він донесеться мені.

Скінчилося. Досить.
Благати... Гукати...
І вітер хай грає моїм волоссям
 тобі його більше не дам я торкати.
Знов скажеш "не варто,нам плутати карти
Ти любиш-то будь,нащо забубони"
А я вже пішла, мене не догнати
Тобі тої легкості не пізнати...
І знов ти могутній і непідвладний!
Відпустиш назавжди
Нехай.
Роки...Їм мене не налякати!!!
Не вперше,
                  Але
я ще вірю у те,
Що знайдеться той,
який ні за що і нікому
 мене
не схоче віддати.

Іду значить...
попереду дівчинка з коляскою, в якій пухнасте  кумедне слоненя. Йде і така підозріло-лебедина в неї хода! А за нею слідом хлопчисько в крутих чорних окулярах ,це при тому що вже сьома . Мг ,думаю собі, рольова гра. Знаєте, і я полюбляла такі в дитинстві...
І ось вона, залишаючи візок біля нього, питає:
-Ну все я пішла. Тобі чого взяти?
Він:
-Мені, значить, українське пиво та українські сухарики.
Я погасла Це було класно!
Які чудові дітки ,як підтримують вітчизняного виробника, як добре це в них виходить. Одне погано,що доросле життя це пиво та сухарики...
Думаю,чи змінеться картина за якихось 15-20 років? І у вас питаю:

Поміркуємо над інформацією яку надає книга пам'яті (КНП) щодо кількості жертв П СВ. – пише Віктор Леонтійович
Дані райвійськкоматів (РВК) щодо загиблих (ХарківськаКНП Харків т. 1)
Дзержинський район – 4062
 Жовтневий район – 4892
 КИЇВСЬКИЙ район – 7265
 Комінтернівський район - 1746
 КНП"Харків т.2 ст. 10
Ленінський район - 6350
Орджонікідзедський район-4165
Московський район - 2106
Фрунзенський район - 320
Червоно заводський район - 5500
Це означає, що армійські втрати у ІІ СВ. По м. Харкову склали - 36506 чоловік і військкомати видали 36506 похоронок в 1941 - 1945рр..
А органами НКВД було видано щонайменше - 167,5 тис.(204-36506) неврахованих (липових) похоронок на мобілізованих Польовими військкоматами (IIВК) на протязі 1946-1949рр.
Німецька армія втратила на території України 300 тис. чоловік. Втрати українців 20 млн., співвідношення у героїчній боротьбі 1 : 66,6. Книга пам'яті часто посилається на те , що втрати які несла Сов. армія часто були більшими в 2 а то і в 3 рази. Представники (ПВК) під час голодомору 1932-1933рр. блокували село і якщо голодомор, репресії - це геноцид, тоді чому ми вважаємо закінчення війни великою перемогою і святом, а не геноцидом!? Адже творцями історії були в усіх цих в трагічних подіях органи НКВД.
Розглянемо книгу пам’яті „КНП"- „ никто не забьіт ничто не забито". Книга пам'яті друкугться на підставі картотеки райвійськкоматів (РВК). Після друку, картотеку з усіх (РВК) відправляють в обл. архів (довідка РВК). Обласні архіви відправляють картотеку в Київ для того щоб розмістити її в музеї, що збудують (довідка з архіву). А чи була в (РВК) картотека?
Книга пам'яті в супереч указу президента друкується без біографічних даних. Рік народження або відсутній або вказаний приблизно, а дата смерті вказано в похоронці не співпадає з датою записаною в (КНП). А для того щоб роздути (КНП) одних і тих самих загиблих, вносять в списки сільрад по 2 і більше разів.
Книга пам'яті може бути доказом, що українці перебільшили свої втрати в рази, а може бути і доказом, що ІІ СВ. це - геноцид українського народу.

Висновок
Героїчна боротьба чи геноцид українського народу?
Львів не друкує Книгу Пам'яті України (КнП) він увіковічує героїв визвольного руху ОУН-УПА. Донецьк зрозумів неправильно і друкує, щось подібне до „КНП" наводить списки тих, хто повернувся з війни і які отримав нагороди.
Харків видає два тома "КнП" на 40 тисяч, в які вписує близько 15 тисяч Харків'ян, а решта збірна СССР і це при офіційних занижених втратах 204 тисячі. $ЛА?& А про села і говорити нічого, втрати деяких сіл 1,5,7,11 чоловік. І невідомо на підставі чого друкується КНП, якщо у всіх військкоматах України без винятку постраждала картотека до окупації і не збереглася після визволення.
Спеціальні дослідження 1993 що вийшли друком у Москві:" Обсяг безповоротних втрат Червоній Армії і флоту в період ВВВ (включаючи компанію на Далекому сході) 11 285 000 радянських воїнів " "КнП"Харків 2т.ст.54. Повіримо словам Путіна про 70% втрати російського народу визволителя це буде 7899500 чол. Решта республік;(національностей) 30% - 3,385,500 чол. Але українці отримали похоронок більше від кількості загальносоюзних втрат.
А як же рахували кількість жертв II С.В.? До списку втрат у ІІ СВ. потрапили тільки ті, на кого була видана "похоронка" з військкомату, на форматному бланку, з печаткою військкомату і підписом воєнкома. Військкомат видавав "похоронки" протягом 41 -45 років. А мобілізованих органами НКВД, без права на переписку, до втрат у П СВ. не враховували. "Похоронки" на них ~~ '
військкомат не виламав, цим займалися органи НКВД. їхні похоронки відрізнялися від похоронок військкоматовських і видавалися вони протягом 46-49 років, без підпису воєнкома, без печатки військкомату, на підробленому бланку із іншою нумерацією.
Ще раз зауважу, що Книга пам’яті - офіційний документ державного рівня! І «такої» пам’яті 17 томів(до речі, 17-й том повна копія 15-го!!!). Хочеться спитати у Харківських  активістів «Ось цією пам’яттю ви прагнути наповнити львів’ян?»
А може спочатку самі очиститесь від столітньої та наглої брехні самостійними пошуками правди ,як робить це Віктор Леонтійович!?
Бо якщо нема пам’яті, то не буде майбутнього. Мені стає страшно за майбутнє харків’ян,бо більшість з них лишили пам’яті, а вони  навіть не прагнуть її повернути.

Це мене Лагус змусила показати свою першу ляльку,звуть Лізонька,ручки з палочці від кульки,тіло з конуса,що лишився від ниток,з якого мама мені зв’язала світерок, груди - не силіконові!!! :) Намисто моє(дала сфотографуватися,до речі в мене всі ляльки з намистом замість скрині його бережуть).
Тішить око...Має свою історію...звісно ж любовну ) Ліза довірлива і тендітна,бо перша.

Лук’янов,діти війни,ганьба,шустер live,відео-запис від 6/05/11,

Скоріше перше,хоча для когось є приємнішим схилитись до другого варіанту,бо при ньому сам він виглядатиме найдостойнішим.
Про що я?
Про нас грішних. А ви що подумали?
Людина!
Хотіла б я зватись нею та ще й з великої літери.
Співтовариство, в якому всі люблять Україну,але кожний окремо за щось своє,бо любов - це в першу чергу індивідуальність.
Ющенко теж любить Україну. Хтось скаже,з огляду на все що відбулося, любити замало. Чи то так?
Чи замало любити!?
Ні! Але близькі мають кожної миті підштовхувати нас на щось героїчне. І якщо поштовху нема,то не любові замало то ми такі недолугі у своїй казковості ЛЮБОВІ.
Звернення до своїх:
Досить гнівити Ющенка за те що не підбадьорювали його на героїзм у любові до України. Тоді,коли він погнав Юлю з прем’єрів. Треба було вийти й сказати  "НІ" ми обирали вас,а лишаєшся ти.
Де ми були в той момент, чому не збунтувалися.не озвіріли,бо то була величезна наглість з його боку.
А ми???
Далі все пішло по накатаній.
Наших поперли.
Мовчим,значить, і інші повідвалювались легко і просто. І сам Ющенко спаплюжився,з рештою.
Але то не його провина,як нам вигідно думати,а наша. Ми знов начхали на свої інтереси.

Я про майбутнє турбуюсь,бо завтра знов переможе "наша дівізія" але підтримати на рівні НАШОЇ ми знов не зможемо. Бо критикувати легше,.аніж допомогти людині бути кращою ніж такою якої їй зручніше бути.
А я хочу щоб того не було.
І сьогодні я не хочу ,щоб ще й помаранчеві ділилися на декілька фронтів,бо ми любимо Україну назавжди!!!

Як мені житиСеред людей?Бога гнівити,Тішити себе...Думкою – отрутою,Земною спокусою,Силою неправедною,Душею пустою...Знати, що ніхто не чуєЙ не розуміє,І ніколи того стануНе збагне...Приспів:Я давно не видів щастя,Коло мене люди плачуть,Їм нічого не порушує безумства думок...Я живу як усі, світа білого не бачу,Мене б’ють по лиці й пізнають на вулиці!Іноді мені здається, що невдовзі минеться,І я пробуджуся в іншому світі,Щасливий,Заспокоєний,Вродливий, закоханий,Ясний усім, впевнений в собі. Рибу в річках,Кохання в очах дівчатВижу я, сучкар від сучкаІз древа Чорнобиля...Ховаюся в натовпіУ великих містах,Лишаюся сам-на-самВ ефірному просторі...

Річ піде про, вже відомого вам винахідника, Віктора Вереітинова.  Того ж самого от тільки з іншою історією,життєвими переплетіннями і, звісно ж, винаходами. Окрім манії всього свого життя літати легко як птиці, у Віктора Івановича є ще манія бодай трішечки допомогти інвалідам не словом ,а ділом. У співпраці із лікарями Харківського інституту патології хребта та суглобів ім. М. І. Ситенка взявся за розробку протезів. А саме загорівся думкою, як зробити такий протез який би позбавив людей  фантомного болю їх використання (навіть найдорожчі німецьки(на сьогодні вони вважа.ться кращими) не дозволяють цього.
А  тепер про переплетіння: Чому німецькі кращі? Мабуть,через славнозвісні відмиви та відкати. Вибачте,але інше на думку не йде. Як ще можна пояснити ось такий  випадок з життя. Людина пройшла дві війни, лишилася без ніг. Він Герой,захищений Державною програмою мав всі «привілеї» та найкращі і, що є не менш важливим, найдорожчи немецькі протези. Так ось ця людина зустрілася з Вереітиновим, з небажанням приміряла його винахід. І знаєте яким було його враження – відчуття майже справжніх ніг! Перше що він сказав – Вікторе Івановичу , дозвольте мені піти в них на вулицю, мені схотілося гуляти. Фантомного болю не було, іноземний «гуманітарний» винахід поставлено у шафу..
http://video.i.ua/user/508185/51204/274242/
Вже вдвох вони пойхали на прийом, до, відомого всім вам, В. Семиноженку. Алгоритм дій чиновників відомий всім, але таке паскудство і начхатєльство в таких  серйозних життєвих проблемах багатьох – це просто «уму не постижимо»! Уявіть,тільки на хвилиночку яке б то було ДІЛО якби за це взятись на державному рівні! І ось як цей державний представник за це взявся: Він розводив руками, давав добро, виступив пару разів із гаслами щодо протекції різних програм допомоги інвалідам по телебаченню, відписав листа з пропозицією куди звернутись і там відповіли просто і зрозуміло«ми «продвинемо» такі протези давайте 7000$ і все окєюшки».
Так і хочеться запитати словами Вереітинова «Куда нас гонит бешеный прогресс?» .
А українці продовжують купляти за величезні гроші(за держ програмою) "іноземні палки" без шарнірів – адже важливим елементом у протезі Вереітинова  є  залучення шарніра у місці гомілковостопного суглобу, який значно підвищує функціональність стопи.
Ось такий український прогрес з безсовісними чиновниками-прогресистами і їхнею зневагою і презирством до ДОБРА.