Ще день

Вчора був звичайний день в моєму календарі, але так сталося що я вирішила написати про нього книжку. Так, про один день в маленьких і не дуже подіях, про те як зараз це відбувається. І що саме можна описати і залишити поколінням. Звісно, один день нічого не значить. А ви зазирнить в один день наприклад 100 років тому яким він був, як він відрізнявся від сьогодні. я дивилася один день 100 років тому в Україні - один морозний день як все було і це дійсно такі історії заворожують. так от один день і мій багатослівний запис "ще мить" співпали. Знов шосте, я зайшла сюди що саме місяць тому я залишила пост. ну там закидають що його Безсмертний замовив ну мені це звісно за комплімент , Безсмертний досвідчений політик. Ще коменти про ШІ...зараз наприклад я теж використовую ШІ, бо я просто надиктовую свої думки, а він записує - хіба це не воно? це теж те що є сьогодні і це те чого не було навіть 10 років тому не то що 100 - це важливо! важливо це запам'ятати, хто все це запише? от і я взялась за таку думку в мене є час можливість Але я зрозуміла що описати буквально одну подію - одну маленьку подію з одного звичайного дня це дуже багато букв, словосполученнь, речень правильно покладених на папір... зрештою. Та з рештою ,як і завжди, мені сьогодні не вдалося виконати навіть десятої частини задуманого. Я просто прожила ще один день,якій теж можна помістити у роман - знайти багато дрібних речей особливих речей мені так здається що вони особливі, комусь ні. Але в тому і річ. Я думаю роль письменника - це передавати зміст і що ще важливіше суть без фотографій і інтерактивних штучок - читач сам підключить свою уяву. Роль письменника увімкнути неї. Я хочу написати книжку, але я сьодні вже розбовтала про це декому, а тепер і тут. Чому тут? Бо це моя українська платформа без друзів які знають мене у житті. Я знаю що це платформа напічкана ботами, тому і платформою її назвати важко. Це ботоферма, але лишилися ті, хто ще щось постить. Тому і я кидаю тут час від часу щось дуже особисте і йду, аби не чути як хтось хрюкає за медяки від пана моцкаля. А якщо ви хрюкаєте надурняк, то в мене для вас погані новини - ви прохрюкалі навіть собі на харч.
Окрема подяка тим, хто тут дійсно намагається віднайти правду і кращий шлях для всіх нас. Я не відповідаю, але я читаю і дякую що ви є!
Промайнув місяць, за вікном знов Лютий...
Скоро четверті роковини як я не вдома, як наші життя кардинально змінилися...

Друзі, я не знаю що я тут накалякала аби піти ще на місяць, але я хочу сказати, що йде рік коня. Ви бачили мій аватар, він такий з першого дня мого тут блогування. То ж це наш рік, бо мій кінь справді прагне цього і мчить до нашої весни!
Люблю вас цілую і обіймаю, ви - кращі!
Колись настане день, закінчиться війна!!! ©