Я сьогодні вичудила. Вірніше, не сьогодні, а з тиждень тому. Подала заявку на участь в конкурсі на посаду патрульного міліціянта. Записалася на сайті МВС, і на сьогодні прийшло запрошення. Далі враження по пунктах.
1. Все проходило в Академії МВС (це метро Бориспільська), там реально краще по одному не ходити, бо в підземках страшно. Якіст тіпочки "чіпляють", як у буремні 90-ті.
2. Паспорт перед іспитом перевіряли 3 рази 3 різні особи.
3. Дали на 60 тестів 90 хвилин (по євростандартах має бути хвилина).
4. Телефони вимикали, спілкуватися не дозволили.
5. З 20 осіб на іспиті було 3 дівчини.
6. Тести різні, від задач для 5 класу на дроби (вчора з малою розбирали) до складних на логіку.
7. Одразу після завершення іспиту програма показує результат.
8. Я особистим результатом незадоволена: 53 з 60 правильно (це 89%), вдома на диванчику у тиші подібні речі роблю на 97%, але ж вони мені не повірять . Витратила 54 хвилини.
9. Наступним етапом мала би бути здача нормативів по фізпідготовці (на неї я навіть не піду, щоб сорому та комплексів не набратися) та екзамен на водіння авто (тут проблем не ало би бути, але не піду, бо фізра буде раніше).
Метою було прийти, здати ці тести хоча би відсотків на 95, а далі написати мотивованого листа про те, що хочу працювати десь у слідчому відділі. (Наче бачу вже ваші саркастичні каменти, шановні блогери).
Але життя мені довело зворотнє: жіноча справа - то борщі, в"язання та щось накшталт менеджерської роботи, і аж ніяк не полювання на злочинців.
А додому взагалі іхала з мокрими як хлющ ногами у маршрутці і думала, що даром змарнувала пів-дня (а це одна незв"язана шкарпетка).
Люди схожі на віконні шибки. Вони виблискують і сяють, коли світить сонце, але, коли запановує темрява, їх справжня краса відкривається лише завдяки світлу, що йде зсередини.