Блог sonce-33

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Ти уже не схочеш...

Ще вчора - разом... Як саднило в грудях...
Хотілося ж кохання, як у всіх...
Бриніли сльози, половіли губи...
У ніч тебе відвозило таксі....

Слова колючі виривала з серця -
Сухі троянди серед фраз-обмов...
Не плач... Й на нього ти не сердься:
В осінній млі розтанула любов...

Ще за життя їх буде так багато -
Не оступись на ковзанці сльоти....
Та ти уже не схочеш сурогату -
Альтернативи болю й самоти.

Коментарі: 45

sonce-33

Літня ніч

Люблю дивитися на небо,
Коли пітьма покриє звід.
Колише вітер нитки стебел
І хмарам дивиться услід.

Зітхають в напівсні потроху
Від спеки стомлені лани.
Полощуться хмарки в Розсохах,
Бентежать душу цвіркуни

Й думок розсипана квасолька...
Та найдорожча над усе
Ота Шевченкова тополька,
Що зорі у ставку пасе.

Коментарі: 28

sonce-33

Кращої не знаю

Розстилає дорога сувоєм сукно -
Мчить вдоволено біла автівка.
Повертаюсь додому... Дивлюся в вікно.
Скоро прийме в обійми домівка.

Вітерець ворохобить деревам чуби,
Пестить хмарки на овиді сивім.
Половіють жита - будуть добрі хліби...
-Здрастуй, люба Черкащино, мила!

В млості й шепоті трав умлівають поля.
Переповнююсь ніжністю й щемом:
Може, є десь на світі і краща земля,
Та одну я вважаю Едемом.

Гідна подиву слава її вікова,
Тому кращої в світі не знаю!
З потаємних глибин віднаходжу слова
І натхненно у вірші вплітаю.

Коментарі: 44

sonce-33

Моя мамо

Ти не зрадиш,
            якщо упаду,
І не раниш,
Усіляку відвернеш
   біду -
Сонцем станеш.

Обігрієш у холод
             і сніг,
          Богом дана.
Припадаю в пошані
               до ніг,
Моя мамо...

Коментарі: 29

sonce-33

Твої слова

Твої слова - мелодії дощу,
У них покоїться надія.
Я смуток свій на волю відпущу,
Прочахле серце відігрію.

Твої слова - це плетиво із див,
Палаюча огненна ватра.
Ти у мені вчорашню розбудив -
І я повірила у "завтра".

Твої слова... Їх чую знов і знов.
Яке солодке те "кохаю"...
Пірнаю з головою у любов -
Чи ж випливу, чи ні - не знаю)

Коментарі: 58

sonce-33

Не зможу в тобі розчинитись

Хочеш, світлом тебе напою
В росянистих серпневих серпанках?
Подарую яскраву зорю,
Що світитиме ясно до ранку.

В переджнив'я проллюся дощем,
Він остудить від літньої спеки.
Парасолею стану, плащем,
Знову - сонцем у висі далекій,

Що від тебе відверне свій зір,
Зайвий раз боячись потривожить...
Я кохатиму вірно, повір,
Розчинитись в тобі лиш не зможу.

Коментарі: 49

sonce-33

Колись в мені поволі сум засне

Колись в мені поволі сум засне;
Згорнувшись у клубок, повіки стулить.
Дозріле літо в душу зазирне -
Розбудить почуття, давно минулі.

І легко-легко стане на душі,
Немов дитині в переддень причастя.
Поллються з уст молитви чи вірші -
Таке щось гарне... То, напевно, щастя!

Коментарі: 41

sonce-33

"Патріотові"

Хтось у мені (напевно, це народ)
Уперто і відверто протестує
Проти брехні, якою "патріот"
Щодня мене по зав'язку годує.

Втлумачує, що з ночі до рання
Він думає про неньку Україну,
А сам тихцем за пляшкою вина
Ллє слізоньки за путінську країну.

Як пес, зітхає: "Ах, расєя, мать..."
Їй зазирає віддано у вічі.
А може, дулю та під носа дасть
Чи пенсію підвищить вдвічі.

О, в тій країні справді щастя й рай!
Ти тільки, друже, трішечки кувікни,
Сибір чи Соловки - що хочеш вибирай,
Сніги й сніги... Свобода там не квітне.

Безхатьок, ледацюг своїх там тьма,
Що до цигарки тягнуться й до пива,
Товчуть диван - роботи, бач, нема,
І скаржаться на долю нещасливу.

Ти про обов'язки, напевно, і не чув,
Лиш бубониш про те, що маєш право...
Повір, такі, як ти, де б ти не був,
У жодній не шануються державі.

Коментарі: 46

sonce-33

Я зорею впаду в долоні

Більше спокій я твій не порушу,
Заберу почуття зсиротілі.
Буду гоїти зболену душу
І зализувать рани на тілі.

Я уже не повірю фортуні,
Що ми будемо разом з тобою.
Щоб на серці не лопнули струни,
Я проллюся на трави росою.

Ти проснешся, від сліз солоний,
І подивишся високо в небо:
Я зорею впаду в долоні,
Щоб ще раз доторкнутись до тебе...

Коментарі: 41

sonce-33

Літня гроза

Гримлять у висі громові оркестри,
Шматують землю стиглі бискавки.
У скелі гір - величних палімпсестів -
Забились гамірливі ластівки.

Гроза скінчилась, як і почалася -
Єдна веселка річки береги.
Мала пташина до небес знялася -
Набратися і сили, і снаги.

Землею пахне, свіжістю, озоном,
Голубить вітер сонну кропиву.
Остання крапля падає з розгону
На сизу від води дзвінку траву.

Коментарі: 46

Профіль

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Свіжі фотографії

Замітки:

Ти уже не схочеш...

Літня ніч

Кращої не знаю

Моя мамо

Твої слова

Не зможу в тобі розчинитись

Колись в мені поволі сум засне

"Патріотові"

Я зорею впаду в долоні

Літня гроза