Фарбую будні

Сьогодні - як вчора... І так дні за днями...
Даремно вдивляюсь в життя об'єктив.
Жонглює юрма не м'ячами - словами.
Де сірість в фаворі - зника позитив!

Здається мені: щось я ємне втрачаю,
І хочеться час зупинити на мить.
Ще вчора - було, а сьогодні - немає...
І тоскно на серці, і в грудях саднить.

Про ницу буденність згадала усує.
Де ж настрій подівся, що прозою став?
Беру пензля в руки - світ в жовтий фарбую,
А потім - в блакитний. І  він засіяв!



Любов

Її не назвати проектом,
Таким феєричним флешмобом...
Полями бреде - не проспектом,
Присіла спочить край дороги.

Вона безнадійно стомилась
Від поглядів ласо-масних.
І ниють натруджені ноги,
І серце потроху саднить.

Та сліз на очах не побачиш,
Всхміхнеться - і вирушить в путь.
Як стрінеш  коли, як побачиш -
Обняти її не забудь.



О бажана сонячна мрія...

Туніс: Карфаген чи Махдія -
О бажана сонячна мрія...
В печерах нас ждуть троглодити,
У парках -  вольєри відкриті.
Лелеки в узвишші літають.
Рожеві фламінго  кружляють,
Як манить пісочок біленький,
Шезлонги моргають м'якенькі!
На пальмах плоди екзотичні
Бентежать думки хаотичні.
Вітають нас мавпочки хитрі,
Витає там пристрасть в повітрі.
А хвилі все б'ються об берег...
Не треба європ чи америк...
О бажана сонячна мріє -
Туніс: Карфаген чи Махдія!



Туристическая компания "Лига Спб": Теплое море и белый песок Туниса ждут Вас в Санкт-Петербурге десконто.ру

Вона - весна!

Ластовинням вкрилася весна -
Усміхом хлюпочуться кульбабки.
Над ставком, прозора і ясна,
Майорить-танцює ніжна бабка.

Ластівочка в'є гніздо вгорі,
Джмелики гуртуються у квітах.
Гупотить їжак в густій траві,
І стрибає білочка у вітах.




Біля мого будинку)

Два світи, погляди, дві долі....

                 Моя любов сягала неба,
                 А ти ходив ногами по землі.
                                    Ліна Костенко


ЇЇ любов "сягала неба" - 
Обранця  вабили "грошІ":
Блудив, бо, так вважалось, "треба" -
На два двори, на дві душі.

Два світи, погляди, дві долі...
І правда в кожного своя.
Лиш жаль: учора було двоє -
Сьогодні два окремі "я"...

Й чотири зболені зіниці,
Чотири стомлені руки...
І дві спустошені криниці -
На місяці чи й на роки...


Как пережить расставание с любимым

Дорівнятися... хоча б до себе....

                               ...а тільки смутно, що не можеш ти
                               своїм життям до себе дорівнятись.
                                         Леся Українка. "Лісова пісня"


 Від слів стомилась, що стримлять у горлі,
Від тиші, що поволі мозок тисне.
Від вчинків, що розстрілюють "сьогодні"
Й лишаються луною на узвишші;

Одноманітності затертих буднів,
Впокорених у звичні рамки "треба"...
І стерти хочеться з душі полуду
Та "дорівнятися"... хоча б до себе...

Якась незрозумілість

                                                          

Якась незрозумілість підсвідома
І недосказаність прожитих літ....
Чи заморозки в липні, чи утома,
Чи погляди впокорені на світ?

А зазирни лишень в душі криницю -
Німим докором стиха промовля:
- Тримаєш у руці дрібну синицю,
А мрієш в снах про диво - журавля!"



Природа не підвладна людині


Гриміли літаки, гули машини,

Де в муках народився  чоловік,  -

Внизу ж асфальт довбала комашина

І равлик свій будиночок волік.

 

Людина бомбами трясла планету,

Саднили вирви – рани ножові.

Та гупали в садах важкі  ранети

І схлипували коники в траві.

 

Вона не жде визнань і нагороди.

Подібно сонцю, небу і зіркам,

Одвічна мудрість сивої природи

Людині  не підвладна  і вікам!


 Планета людей. - Страница 3 - Форум Politicon. Новости Украины, России, Беларуси

Пробудження

Так дихається вільно на роздоллі,
Весна гаптує за стіжком стіжок.
Кульбабиться стежина в чистім полі,
Запрошуючи в гості ластівок.

Лоскоче душу заметіль колишня -
В пробудженні своїм знаходжу суть.
Вже зовсім скоро в млості схлипне вишня
Й хрущі басами пісню заведуть.

Й така полегкість у мені настане,
Бо я пізнаю  сутність таїни:
Ще будуть вірші, зорі,  і тумани,
І в травах невгамовні цвіркуни!

Картинка В поле на телефон (фотография) (#16700)

Христос воскрес!


В той день ішов Він на Голгофу,
Ніс на собі животворящий хрест.
Народ Йому кричатиме вже потім:
- Христос воскрес! - Воістину воскрес!

Тоді ж тягнув Він непосильну ношу,
За ним товпилася  юрма пуста.
А Він кривавим умивався потом,
Від спраги тріскались вуста.

Саднили рани на руках Месії,
 А від важкої ноші ноги гнулись.
І розуміла, плачучи, Марія,
Що від Ісуса люди відвернулись…

А розпинали, Господи, як страшно!..
- Терпи, Ісусе! - шепотів до Себе.
Байдужий  натовп хоронив  довчасно -
Холонуло від сліз зчорніле Небо.

Принизити хотіли: смерть ганебна,
Бо розіп'ятий, бачте, на хресті...
А Він гріхи усіх прийняв на Себе,
Спаситель людства, Мученик Святий!

Сьогодні світ хрещений йде до Бога,
Слова лунають із землі й небес
(Як їх не вистачало на Голгофі…)
- Христос воскрес! - Воістину воскрес!

Фотоальбом : Христианский портал Dubus.by