[Приєднана картинка] Матусям, що чекають на дитя, Дивитись треба на усе красиве: Красивим щоб було його життя, Щоби жило з собою в мирі. І от лежить в сповитку немовля, І усміхаються вві сні рожеві щічки... Можливо, янгол до дитини промовля І злегка дмухає на вічки... І сняться немовляті кольорові сни, В яких ростуть чарівні квітки. У них немає темряви й пітьми, А пурхають метелики й лелітки. І гарно так, що паморочиться світ, Коли серед стрічок, бантів і ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ви чули, що зі мною сталось У поліклініці сьогодні! Приймати я ходила п'явки, Щоб не були вони голодні. В бинти медсестри "пакували": - Тепер ви жінка хоч куди! Й додому швидше відправляли, Аби не сталося біди! Тому до ліфту дала тягу - І очі вилізли з орбіт: Два незнайомих чолов'яги З-під лоба глипали на світ. - На перший? - грубо запитали. І мовчки їм кивнула я. В думках...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Червона квітка – і на білий сніг… Вона лежала у легенькій льолі Й просила тихо: «Люди, підніміть, Негоже королеві бути долі…» Зима ж така, що місяць захолов. Дихнеш – обдасть холодна пара. А може, янгол пальчик наколовОб голки квітки, що палала жаром? Де ніжки Афродити до коханцяТворили в часі вічний біг, Напевно, кров додолу пролилася, З’явилась квітка – став червоним сніг. Розбуджений інстинктом звіра, Ревнивий муж (це...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Сивина твої скроні покрила, Смутком повняться очі твої. Ти скажи мені, матінко мила, Чом до мене приходиш ві сні? Приспів Мамо, тебе я кохаю, Як без тебе я буду, не знаю... Мамо, сивесенький птах, Я до тебе все лину в думках. Сниться: ти, як тужливий лелека, Піднімаєш знесилені крила, Відлітаєш далеко-далеко, Де тебе вже дістати несила... Приспів. Твої очі зі мною усюди, І утоми не знають руки. Не лети, моя матінко рідна, Не лети...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Вітром віяло, перелесником... Звабив...Вабила зваба ця.... Літо, літепло... Літечком... Вже не звеш мене до вінця... Світлом, світлим, на осоннні... Сонцем, сонячним, сон це, бач... Серце, сердечко моє вийняв ти, Взяти - взяв, а назад -- пробач... Вчора, ввечері, в червні місяці... Літ та літ, а неначе мить... Поверни, мені, милий, сердечко, Бо щемить мені, бо болить... Поверни його, бо не можеться Жити так, як колись жила. Може, молодість......

Читати далі...

[Приєднана картинка] Катруся прокинулася раненько. Її розбудило привітне сонечко. Воно зазирнуло до неї у вікно: а що там поробляє пустотливе дівча з двома тугенькими кісками? Вони так весело стрибають, коли дівчинка бігає на майданчику то за метеликом, то за сусідським хлопчиком Костиком. Одного разу сонечко не втрималось – взяло і плеснуло із свого чарівного відеречка сонячної позолоти на щічки...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ти був таким красивим, свате! Любив життя й чіплявся до кінця. А ще любив матроску одягати, Була вона тобі так до лиця... Ти марив морем, але на землі Садив сади і в яблуках кохався. Ростив ще й помідори немалі - Все було гожим, до чого торкався! Ти так любив її і обробляв, Святу земельку, наче діву, страсно. Взаємністю й вона відповіла ... Й тебе забрала передчасно... Ти йшов у холод - плакала рідня. А небо квилило міцним морозом. І вперше спав...

Читати далі...

[Приєднана картинка] А друзів залишається все менше - Не Бог бере – ідуть самі. Амбіції, образи чи щось інше? А друзі йдуть і губляться в імлі. Шукаю й у собі причину:Чи так зробила, чи не так… Чим перед ними завинила? Бо мало друзів – то поганий знак… Задумуюсь: «Моя гордине, Залиш мене. Покинь, забудь, Бо перший крок зробити я повинна, Бо друзі підуть й більше не прийдуть…» А друзів залишається все менше –Болить і квилить моє серце!

[Приєднана картинка] Прозорі легкокрилі бабки Вдихають ряски аромат. До озера помити лапки Виводить гуска гусенят. Для човника готові весла, Дві вудки, черв'ячки, відро. А рибка час від часу плесне Й заляже каменем на дно. Вляглося небо давнє горілиць І по секрету озеру шепоче, Що легковажний вітерець Вербички молоді лоскоче. І знову тихо на світанні. Та тишу розбиваю я ранкову: Кричу, мов вперше чи востаннє: "Піймала! Глянь, яка здорова!" Мала необережна...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Коли ятрить мене тривога І смокче, наче п'явка, кров мою, Тоді , звертаючись до Бога, Я Книгу Книг з полиці дістаю. Читаю й думаю: як мало Людині треба: затишку й тепла. І щоб жила на світі Мама, І довго-довго щоб жила... Хай донечки в руці Господній Гніздо і прихисток знайдуть. До знань хай будуть спраглі і голодні, А Бог нехай їм осяває путь. Онуків у легесенькій колисці Хай білий принесе лелека. А я би бавила... щоб близько... Та жаль...

Читати далі...