Не думаем, что пишем, Не говорим, чем дышим, А дышим мы не тем... Мы надеваем маски, Рассказываем сказки. Заврались мы совсем! Один на это клюнет, другой - пожар раздует (Я правду ведь пишу!) А третий не поверит, Закроет уши, двери, Отбросит прочь лапшу1 Ох, этот виртуальный Мир, не совсем реальный, Порядком надоел. А если мы не будем Врать и себе, и людям? Всему ведь есть предел! Но мы уже не можем: Компьютер мозги гложет, С ума нас свел совсем. И рассылаем...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Де ти, доле, ходиш-бродиш, У яких блукаєш росах? Де шукати слід порадиш Твоїх страдних ніжок босих? Де твої волошки-очі? Чом, скажи, вони не бачуть, Як уста мої щоночі По ночам тремтливо плачуть? Ти прийди до мене, доле, Біля мене тихо сядь. Теплої руки долонею По голівоньці погладь. Пожалій, поплач зі мною. Дай почую голос твій. І цілющою росою Личенько моє омий.

[Приєднана картинка] Чи ж ви бачили: у сповиточках Гречний лелич розносить малят? В чорних штанях, у білій сорочці, У червоних. мов жар, чобітках? До нестями щасливі пари Славлять птаха, в хрещені зовуть. Відмовляється: справ чимало, А його ще й удома ждуть. Бо ж висиджувать треба яєчка, Самка шпинить: "Не діждешся тата! Он прибратися треба в гніздечку, На підході вже, бач, лелечата!.." Так і крутиться спритний лелека І частенько&nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Морозом дмухає зима. Від тебе звістки жду дарма. Ти зник - корова язиком злизала - Усе так просто сталось. Крапки над І розставив просто, Лиш фраза - і нема знайомства. Лиш дотик - і тебе нема. Усе поглинула зима. Це все повинно було скінчиться, Руда дорогу не перебіжить лисиця. Було - й нема, було - й нема, Усе поглинула зима. І ірреальністю реальність Уже не стане більш ніколи. І біле, рівне, сніжне поле В моїй душі... Яка банальність...

[Приєднана картинка] Радіють люди: вже весну Веселики несуть на крилах. Земля прокинулась від сну І рястом наготу прикрила. А спів пташиний розлетівсь, Здається, по усьому світу! Синиця вихваляє так весну, Що умліває від знемоги вітер. Від щебету прокинулись бруньки І мріють стати зрілим листям. В берези перси налились Цілющим молоком, що ось-ось бризне! ЇЇ чекала й я серед снігів, Жадану весну, мить жадану: НескАзаних ще стільки слів Про те, що "залишилось...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Любимыми не разбрасываются, С любимыми не расстаются. Они так тяжко достаются. Они врастаются корнями И застывают камедью - Целительною смолкой - и не на ветках, в самом сердце. От них уж никуда не деться. Они - как снимки на рентгене. Они как я и Гена.

[Приєднана картинка] Століття двадцять перше наступає, А українці все такі ж: Бо не було культури - і немає, А ми ліниві, бездуховні, злі. На тротуар жбурляє папірці У соболиній шубі гречна дама. Летять вони, неначе горобці, Й на землю осідають плавно. З машини висунулась пика, Червоний стиглий помідор. Старому дідусеві дулю тика - Плювати він хотів на світлофор. Тяжкого дога тягне чолов'яга, Упрів увесь - й собаку відпуска. Сніг до весни усе...

Читати далі...

[Приєднана картинка] У місті на засніженім пероні Розкидали брунатні камінці. Коли ж я додивилася уважно: В снігу паслися ...горобці! Ну, що б, здавалось, у цій пташці: І непримітна, і коричнево-руда. В'є гнізда в стрісі чи в повітці, Чи жметься до лелечого гнізда. А вік пташини, ой, не довгий, І вирій для малих - далека путь. Тож горобці - пташки осілі, Біля людини і харчуються, й живуть. Два виводки на рік приводять, А пощастить - і три, бува... Та доля багатьох...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Лежить собака біля магазину І дивиться через завісу сліз На теплі чоботи, широкі спини, На шуби молодих гульвіс. А натовп обминає: справ багато. Мороз під тридцять, ну, й зима! А в нього хвіст дубіє, лапи, І сил скавчати вже нема. Хтось кинув цілу лапу курки - Небачений для міста жест!- Не їсть собака м'яса й шкурки, Страйкує на майдані пес! Багато говорить, та мало слухать... Та якби хто із вас побачить міг: В очах тварини стільки муки Й...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ох, цей дощисько! Він украв Листок старого клена! І довго- довго тупцював Під вікнами у мене. А лінь, дрімота і хандра Збороли мене швидко: Загнали на м’який диван, Де теплий плед і книжка. А дощ городами бродив, Потолочив картоплю. Волосся шовковисте змив І бурячкам, і моркві. Звернув на поле, у сади, А потім, кажуть жабки, Подався хутко на луги Глядіть малі кульбабки.