НІЧ НА МОРІ

[Приєднана картинка] Зморившись, сонечко поволеньки чвалало Й лягло перепочити в море синє. Велична і принадна ніч настала, Небесний купол зоряний розкрила. Бурхливе й неспокійне, нічне море Смиренним стало і на диво тихим. Вода – те ж молоко, що тільки з-під корови – Парним теплом на світлі зорі диха. Не втрималися зорі - і шубовсть у воду Та й ну гойдатися на гойдалках хвилевих. А хвилі, бавлячись...

Читати далі...

ВІДПУСТИЛО!

[Приєднана картинка] Загорнутись хотіла в твої почуття. З'ясувалось - уява, химера... Я стулила повіки, згасила чуття, Зачинила відчинені двері. Світла я не вмикала, сиділа в пітьмі. Я хворіла тобою й від сліз кам'яніла. Марно місяць щербато всміхався мені Крізь шпарину чуттів занімілих. Теплий плед уночі не зігрів - Колихала байдужість і втому. Наполоханий місяць умить занімів, Коли стрімко я вибігла з дому. Гомоніла із ніччю уже на світанні - Мені так...

Читати далі...

ДО ДНЯ ЗАХИСНИКА ВІТЧИЗНИ

[Приєднана картинка] У сорок п'ятому поліг мій дід Альоша, Писав дружині: "Б'єм фашистів, Щоб ти жила, моя хороша, Світило сонце в небі чистім! За Батьківщину, Україну-неньку, Женемо гадів. Ти ж-бо, рідна, жди!" А потім впав. Обняв земельку Й лишився з нею назавжди... А його путь продовжили бійці. Де впав один - десяток встало. І спікся ворог в українському свинці, Й фашистська наволоч пропала! Малий трикутничок в руках тримаю: Ще гинуть на землі чиїсь сини.....

Читати далі...

Я кішка, котра гуляє сама по собі (пісня)

[Приєднана картинка] Доньці присвячую На лапах перчатки, На грудях - манішка. Очі - два карати. Я - розкішна кішка! Приспів. Я кішка, котра гуляє сама по собі (2 р) Люблю чай зелений, Шоколад, горішки, Випити - без мене! Я - особлива кішка! Приспів. Я кішка, котра гуляє сама по собі (2 р) Проблеми мишачі Кішку не цікавлять. Не відмовлюсь випить Філіжанку кави. Приспів. Я кішка, котра гуляє сама по...

Читати далі...

Еротика чуттів

[Приєднана картинка] Полум'яні язики лизали Біле тіло дров в каміні. А тіла сплелись і знемагали В мерехтінні вигинів і ліній. Це було насправді божевілля - Витончено й зовсім просто... З бронзових розлогих канделябрів Скрапували сльози воску... Тут тобі кінці і тут начала - Розкривались душі настіж. А надворі птаха закричала - Й довго хлипала...від щастя!

Уже надламане крило...

[Приєднана картинка] Уже надламане крило, Тож не літать Жар-птиці! І вже не манить джерело, І вже не хочеться водиці... Уже не хочеться співать, Бо до землі все хилить. До ранку з римою не спать, Любить немає сили... І колючки впились в чоло, Не стануть пишним цвітом... Та квилить жалібно крило, Ще поривається летіти!

НЕ В ТОМУ РІЧ...

[Приєднана картинка] Ця довга ніч короткою здається. Приходиш ти - і я щаслива. Цілуєш губи, перса, плечі... А далі...Я не буду про це, милий. Це божевілля: так, без міри... Не треба слів, віршів і рими. Сьогодні чоловік в моїй квартирі Лишає запах табаку й інтиму. Та не схотіла назавжди поруч, І відпускаю тебе у ніч. Міняю свято на сірі будні. Я не кохаю? Не в тому річ...

ДОБРЕ ЖИТИ ЧОЛОВІКУ

ДОБРЕ ЖИТИ ЧОЛОВІКУ [Приєднана картинка] Добре жити чоловіку, А іще й холостяку! Маєш подружок без ліку - Обираєш будь-яку! Підеш в гості - почастують, За стіл садять там і тут! Потім смачно нагодують, Іще й чарочку наллють. Сиди собі. причащайся, Борщик їж і їж сальце. Тільки приязно всміхайся Й натякай на те, на се... А затим поженихайся. Та до спальні не заходь! За серденько вмить хапайся Й на хвороби переходь. Покажи...

Читати далі...

ОЙ ЗИМО, ЗИМОНЬКО... (пісня)

[Приєднана картинка] Ой, зимо, зимонько, хоч ти й красивая, Від тебе радості й тепла не жди... Колись, пригадую, забрала милого, Забрала любого, та й назавжди. А часті спомини навідать просяться, Тож моє серденько щемить-болить. Мені все ж хочеться, ой, же як хочеться Із ним зустрітися хоча б на мить... Усе б покинути, птахом полинути, Лише б побачити, лише б почуть... Білими крилами обвити милого, У очі глянути і пригорнуть.... Стрімке життя моє колись закінчиться...

Читати далі...

ПО ВІРІ ВАМ І БУДЕ! (гумореска)

[Приєднана картинка] Мале хлоп'я удома хлипа: - Отримав двійку ні за що: То кіт виною, бо, на лихо, Дорогу в школу перейшов! Статечна бабця з переляку Розсипала картоплю в сніг: Бо, бачте, бідний чорний котик Дорогу бабі перебіг! Та що казати, сміхота, Мій друг, і за сумісництвом поет, Побачив чорного кота Й відразу збочив у кювет. І сміх і гріх, і жаль бере, Бо вчили добрі люди: Не кіт виною, що "не пре"! По вірі вашій вам і буде!