[Приєднана картинка]худ. Людмила Скрипченко. МакиНизька стерня стоїть на місці жита, А серед поля - холодить і ранить - Сплелись дві квітки в прагненні любити - Червоні маки - символи кохання.Такі тендітні... Біль стискає груди...Тремтять від шалу їхні пелюсткИ.І знають люди: "Недалеко грудень..."А квіти думають: "Кохання - навікИ!"

Шукаю слів - а в горлі тихий щем, Шукаю сліз - лише пусті зіниці, Бо не потрібне щастя навзаєм :Засохла наших почуттів криниця.Розлука - та ж маленька смерть, Що на калинових мостах чигає.Кохання вчора - шалу круговерть, А на сьогодні вже його немає...Відлуння тиші... Ти зібрався йтиТуди, де клени вбралися у шати.Поглянь: горять калинові мости, А нам ще довго осінь забувати...[Приєднана картинка]

Присвячую другові trifolium, який не любить говорити компліментиВсе без упину трудиться душа, Не може існувать наполовину.А зовсім поруч (а куди їй поспішать?)Шипить юрма і цілиться у спину.Душі все нІколи, працює, як бджола, Доносить рідне Слово до людини.Із каменю викрешує квітки-слова.І дай Бог тим, що ціляться у спину![Приєднана картинка]

Як могла я існувать без тебе:Без твого ранкового "люблю"?Це ж як сонцю без краєчка неба, Ніби почуттям без гострого жалю...Як стрімкому вітру без тополі, Маку в полі без яснОго літа.Жити із тобою - пісня волі, Музика щемливої трембіти![Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Не залишайте наостанок щирих фраз, Подібних до гірського кришталю, Бо ненароком хтось зачепить вас -І на осколки перетвориться "люблю".Не поспішайте у нікуди робить крок, Бо часто далі - глибоченна прірва.Води скуштуйте ще один ковток -Криниця почуттів, можливо, не змуліла...Не відпускайте назавжди коханих в ніч, Кохання не щеза з лиця землі...Стає у пам'яті недОпалками свіч, Тремтливим світлом миготить в імлі...

Позвонила только что подруга Оля, рассказала, какой ей вчера сон приснился.А снилось ей, вроде как бы ее бывший оставил на нее свою собаку, а сам куда-то подевался. [ Читати далі ]

Не шукайте аналогій - їх НЕМАЄ...До Поета Бездарність придибала в гості, Без запрошення Сірість услід причвалала.Чаї розпивали, мили ближньому кості, Пізніше й цього їм здалося замало.Забувши манери, поправши мораль, етикет, Довбали за чесність, а потім за совість.Летіла білизна, і скоро нещасний ПоетЛишився, пробачте, голісінький-голий.На фоні міщанства, пітьми й глупотиНаш Митець був доволі самодостатнім.Із власного дому пішов у холодні світи.І скоро у домі ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Назбираю раненько росиці на ганку, Всиплю пригірщ достиглого літа, Попрошу прохолоди в рожевого ранку, Який землю колише, в серпанок сповиту.Чистоти у небес, а у сонечка світла, Не забуду додати ще й спів солов'їний, Жабок кумкання, мальву розквітлу Біля отчого дому - малої хатини.Босоноге й таке безтурботне дитинство, Що водило мене в неполохану казку, Хрускіт чорного хліба скоринкиІ натруджених рук...

Читати далі...

[Приєднана картинка]По калюжам промчав дощ осінній, Здоганяючи пса. І, махнувши рукою, Став лизати кружечки ванільні - На морозиво схожі смачні парасолі.Сів на лавку, а потім на другу, Почитав кимось кинуту свіжу газету.Відпочив - й нумо гнати по кругу:Розігнав горобців, зазирнув до намету, Стукотів у віконця і грюкав у двері, А із листя робив швидкохідні човни...Розважався він так до вечері.І пішов - кольорові дивитися сни.

[Приєднана картинка]Скільки на світі людина живе - Потребує підтримки й розради.Поруч Зло і Добро світовеІй даватимуть різні поради.Зло шепоче: "Візьми розтопчиКвітку в лузі, комашку в полі..."А Добро: "Треба їх берегти, Хай живуть і радіють на волі!"Зло ізнову: "Збреши, обдури, Вище сядеш та далі підеш..."А Добро: "Ти, людино, зажди, На брехні не далеко заїдеш!"Зло сердито: "Ближнього вбий, Швидко станеш багатим...

Читати далі...