Коли весна в мені цвіла

Коли весна в середині цвілаІ захлиналися у співі солов'ї, Кохання білих два крилаНесли мене далеко від землі.Цвіла любов усеньке літо, Буяло щастя повнотою барв.Я склала, ніжністю зігріті, Біленькі два стрімких крила.Вітри з дощами осінь принесла, Шукає у душі туман притулку.А поруч тужать два крилаЗа почуттями, зниклими в провулку.[Приєднана картинка]

Як він про неї говорив!

[Приєднана картинка]худ. Manuel NunezЯк він про неї палко говорив!Пісні проціджував крізь горло!І відчувалось: він боготворивЦю жінку, що трималась гордо.Із квітів-слів сонети він складав, Витали у пітьмі цілунки.І чистим-чистим світ умить ставав, Скидав запилені лаштунки.Він серце вірне їй під ноги клав - І погляд плавився сталевий.В портрет впокорював і малював Дружину - Сніжну королеву!

Ти кажеш: "Не роби добра..."

Ти кажеш: "Не роби добра, Допоки не попросять".Але ж у світі стільки злаЦвіте і плодоносить...Ти кажеш: "За добро твоєТобі ж потім гикнеться".Твори добро, поки живеш, Воно тобі вернЕться.Ти кажеш, що добро творить -Це не призначення героя.Тебе лиш можна пожаліть, Народжений з любові...Лишаєшся ти сам-на-самЗ гранітом замість серця.А я по крапельці віддамТе, що добром зоветься.Духовно сильними стаєм, Коли людей не обминаєм.Чим більше ми добра даєм, Тим більше його маєм...

Читати далі...

Взгляд из толпы

[Приєднана картинка]На тебя совсем не похожиВ толпе многоликой люди...Внезапно какой-то прохожийВ тебе интерес разбудит.Тот час ото сна встрепенешься, Застынешь в немом забвении.Сердечко сильней забьется, Оставив в прошлом сомненья.А жизнь, обретая краски, Изменит в словах ударение.Тебе, словно фея из сказки, Улыбнется в ином измерении.

Бегонии в день ее рождения

Она женщина редкой красы, По гороскопу, конечно, Весы.В нете имя ее - симфония! -Великолепный цветок - Бегония!Верная мужу, прекрасная мать, Да снизойдет на нее благодать!Зимою и летом буяют цветы! Не облаком - явью стают мечты!Милая AUTUVNBEGONIJ, сердечно поздравляю тебя с Днем рождения!Пусть хранит тебя Господь. Будь здорова и счастлива, творческого успеха тебе и вдохновения, моя хорошая, поэтическая душа![Приєднана картинка]

Осенняя хандра

[Приєднана картинка]У меня не пишутся стихиИ стоят домашние дела.На дворе противно моросит, Ну, а радость Из дому ушла...У меня не пишется роман, А в глазах погасли огоньки.Где любовный опьяняющий дурман?Измельчали, видно, мужики...У меня не написался день - Суета, тревоги, маета...Вдруг запахла близко так...сирень!И хандра осенняя прошла!

Моїй доні

[Приєднана картинка]Дзвінок у двері - серце б'ється лунко:Який сюрприз несе руда чаклунка?А на порозі доня - квітка свіжа -З букетом квітів, наче сонце, ніжних.Як найніжніший шовк, її цілунки, Серед осінніх хмар - слова-дарунки, Серед дощу, мокви - усмішка доньки.В моїх руках впокорені долоньки..."На тебе, донечко, не надивлюся, З тобою пожурюсь і посміхнуся.Подушечку і найсмачнішу їжу - Коли ти, донечко, іще приїдеш...На другий день зітхнула...

Читати далі...

Я звикла до дощу (переспів вірша anlma)

http://blog.i.ua/community/53/1096464/Срібних крапельок терпкістьП'ють гілки руді, обважнілі.Позабута солодка легкістьНагадує схлип породілі.Мені бАйдуже вже до дощу, Хилить до сну монотонність.На щоденну мою суєтуНе дуже схожа бездонність.Вода крізь щілИни асфальтуПроводжає потоки холодні.У води не буває "завтра", Ні "вчора" нема, ні "сьогодні"...У бажанні піймать швидкоплинністьДо спітнілого скла доторкаюсь. Небу сон загадавши, в...

Читати далі...

Вересневі зорі

[Приєднана картинка]Я сьогодні встану вранці на зорі, В луг піду, де босими бродять журавлі.Там перцева м'ята холодить і манить, Вересневі зорі падають у трави... В травах нетолочених визбираю зрання Срібні сльози осені - загадать бажання.[Приєднана картинка]

На звалищі пам'яті

[Приєднана картинка]На звалищі, серед пустих бляшанок, Помий, сміття, пакетів, скла і банок, Старенька лялька у тонкій спідничці Замерзла без пальта і черевичків.Медведик, що потрапив з антресолі, Зітхає тяжко без плаща і парасолі.Лежать тут і повітряні старезні замки, А біля них - добротні, чинні рамки.Весільне фото скімлить тихо- тихо, Були господарі щасливі та, на лихо, Погожу злагоду змінила темна пустка...А поруч ще тепленька мокне хустка...Краплини падають. Змива осінній дощТе, що не в...

Читати далі...