І знов впокорює безсоння.Задув Творець небесні свічі, А ти береш мої долоніІ пильно дивишся у вічі.Нам імпонує гра в мовчанку, Спиваєш тихо сум і біль."Я так люблю тебе, "коханко", - І ніжно дмухаєш на вії.Вже жевріє краєчок неба, Я тихо, щасно засинаю.Так мало для людини треба:Лиш знати, що її кохають.[Приєднана картинка]

http://blog.i.ua/community/53/1244970/У перервах між приготуванням холодцю, компотику, пранням і читанням віршів (експромт на вірш друга)Мені легко вірш цей читається, То Сергій Байок словом грається, Словом-м'ячиком забавляється, До рядка рядок усміхається.Чи зостанеться, чи забудеться, Чи в тенетах рим позабудеться?Ти пиши, Байок, так, як хочеться, Хай в душі печаль не хлюпочеться.Вірш нехай іще повторяється, Моноримою прозивається.

Покрила темрява плащемНебесний простір. Тиша і покораКолишуть місто. Сум перед дощем.Важкою спекою пашить знадвору.Птахи кричать, малеча цвірінчить, А на душі полегкості немає.Тривога глибоко в мені ячить, Поволі спокій з серця забирає.Судини ось-ось лопнуть... І нарештіРодився дощ - застукало по вікнам.Зітхнула з легкістю стара черешня:Знялася злива, благодатна, літня.[Приєднана картинка]

Вітаюся із кожним деревцем.Ось абрикоска медом налилася."Добридень!" - повертається лицем."Здорова будь!" - горіх старий озвався."Тобі ще многих літ!" - хитає вишняВід ягідок рясних тужаві віти."Топчіть довгенько ряст", - шепнуть у тишіМаленькі яблучка, теплом зігріті.Життя бажати здавна повелося.Земля, дерева - все до болю рідне.Тепло знайоме в серці розлилося:"Я буду жити, доки вам потрібна!"[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]У садочку принишк, зачепившись крильми, Вітерець за гілля. Десь гуркочуть громи.Дежавю чи циклічні житття палімсести:Прослуховую звабні пташині оркестри.Гомінкі ластівки, ці хористи співучі, Ворохоблять то пам'ять, то зранену душу...Важкуваті хмарини посунули містом - Чорно-біле до купки зібралось намисто.Траекторія лету - мов розчерк пера...Залишилась на дроті пташина мала.

У моєму царстві сонце світить, Соловейко пісню зачина, Голуби купаються у літі.А в твоєму - крижана зима.Кошеням ласкавим в моїм царствіЗлагода вмостилась біля ніг.У твоєму - замерзають пальці, А у домі не лунає сміх.У моєму царстві - вись і злети, І чужу не треба грати роль.Ти ж не можеш розірвать тенета, Бідний, зачарований король...[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Британская художница Mary Dipnall / Летние радости (із блогу Катрін)Довгождане літо парубкує, Мчить стежиною в дзвінкі поля.Сонечко тепло своє дарує, І у млості дихає земля.Голубіють дзвоники й левкої, Маки посміхаються у житі.Я краси не бачила такої, Хочеться забутись - і любити!Хочеться зануритись у травиІ лежати горілиць в полях.Хай лоскоче вітерець ласкавий, Цвіркунець сюрчанням забавля.Визбираю в тиші звабні звуки, Уберу у себе літа щем.Деревій хапа...

Читати далі...

Вечір відчиня небесні двері: Місяченько зір жене отару.А на лавці у зеленім скверіВітерець голубить літню пару.Сріблом припорошене волосся - В молодість немає вороття...І так хочу вірить, що вдалосяУ стареньких пройдене життя...Ось підвівся чоловік і рукуНеквапливо спутниці подав.Щоб чуттів одвічних не розхлюпать, Ніжні плечі тихо обійняв.І пішли обоє в надвечір'я, Як ходили, певно, сотні літ...А статечні із небес сузір'яЗаздрісно дивилися їм вслід.[Приєднана картинка]

Написала під враженнямhttp://blog.i.ua/community/53/1240724/, вважайте - творчий переклад )Покрила ніч своїм щільним сукномБерізок і тополь зелене листя.Принишкла горобина за вікномЗбирає крапель втрачене намисто.Останній промінь блиснув - і погас, Легенький вітер спомини колише.У темряві все важче розпізнатьРядки, що меланхолією дишуть.Нарешті дощ закінчився сумний - І тиша упокорила планету.Відносин наших мед гіркий,Ти знаєш, - кепська все ж прикмета...[Приєднана картинка]

За віконцем ластівкаЗаливалася, Лиш матусі-матінціНе співалося.Не лилися з горлечкаПісеньки гарячі.Навіть сонця-сонечкаЗа слізьми не бачить.Не плелись віночкамиСлова-квІточки:Чужими садочкамиХодять діточки.У чужій сторононці, У чужих кварталах....Подзвонила донечка - Сонце засіяло!І вірш в унісон мого віртуального друга Ярослава, Ягуара 65Вітер тихо листям шелестить, Пташка Божа про своє щебече, Мати у віконечко глядить, І чека на вістку від малечі. Не сидиться в теплу літню ніч, І...

Читати далі...