В барлозі ранок розтуливПовіки ведмежатку.Ведмедик ліжко застелив, Робити став зарядку.Почистив зубки, розчесавМ'якеньку шерсть пухнасту, Молитву Богу прочитавІ сів до столу вчасно.Матуся меду налилаУ блюдечко для сина.Окраєць хліба подала І лісову ожину."Здоров'я, синку, набирайсь,Рости міцним, великим.З малого хлопчика ставайТи справжнім чоловіком!Як будеш: з старшими на "Ви", З молодшими - у мирі, Ми з татком скажемо: "Диви, От наш синок і виріс!"[Приєднана картинка]

Обіймало леготом, Лоскотало щебетом, Чарувало голосом, Колихало колосом.Простувало полечком, Зігрівало сонечком, Струменіло світлечком - Усміхалось літечко.[Приєднана картинка]

Не можна дихати наполовину, Кохати вірно й щиросердно жити, Всміхатися й ховати ніж за спину, Щоб принагідно ближнього убити.Плекати дружбу лиш наполовинуТа співчуттям на почуття давити, Про всяк плести мерзенну павутину, Щоб друга словом добре придавити.Пізніш розкаятись наполовинуІ знов грішити, каятись, блудить.Якщо вже жити - чистить без упинуЖиття й не зупинятись ні на мить.Якщо вже жити - то уже на повну, Іти вперед, не дивлячись назад.Бо вільний той, хто чітко й...

Читати далі...

Немов струни, натягнуті ниткиНещодавно з'явились між нами...І такі тонкі павутинки, Що до них не торкнешся руками...Прагне ниті порвати вітерІ кривий недвозначний погляд.Та до тебе штовха, мов магнітом, Упокорює розум і волю...Ой, здається мені, що в полоніСкоро буду, бо тчеш павутину...Ну, а потім, палкий Скорпіоне, Немов мушка, у ній я загину...[Приєднана картинка]

О, та любов ерзацом не була, Вся зіткана із зоряних серпанків.У вись здіймались білих два крилаНад росами замріяних світанків.Пашіли ті чуття ясним вогнем, Горіли дивним зоряним сузір'ям.За хмари мчали вогняним конемОтримати святе благословіння.Отам і обпалила два крила...Ще стільки після зим бувало весен - І хоч любов ерзацом не була, Не зміг земний ти стать небесним....[Приєднана картинка]

Чого хоче жінка? Довіри й тепла, Малих пташенят у гніздечку добра, Обранця надійного, прихистку в домі, Чуттів незрадливих у ніжних долонях.Щоб людяним світ був, і рідні любили, Щоб щебетом птиці уранці будили, І весен чим більш, вечорів волошкових...Чого хоче жінка? Сім'ї і любові![Приєднана картинка]

Брали участь зі своєю вихованицею у Всеукраїнському конкурсі "Ми за тверезе життя!". Її казка видрукована у Збірнику конкурсних творів.А я, начитавшись віршів дітей, написала невеличкий роздум."Не встромляйте голки у наші маленькі серця!" (із твору )Це вірші дітей. А думки не дитячі, В очах цих рядочків - і розпач, і біль:Покинув їх тато, а мама незряча, А друг нюхав клей - і немає в живих...Якби ж люди вміли життя цінувати, Що Бог дарував їм на їхній же вік...Не тільки ...

Читати далі...

Все питалася доля: "Людино, скажи, Що б змінити в житті ти хотіла?"- Щоб дідусь молодим повернувся з війни, Щоб бабуся жила й молоділа...Щаб матуся, моя метушлива бджола, Не вгрузала у землю від часу...Щоб дві доні - два біло-рожевих крила - Мали сім'ї успішні і щасні...- А для себе чого б ти хотіла найбільш, Може, статків в земному двобої?- Ти найкращий даруй мені, доленько, вірш, Не написаний досі ще мною...[Приєднана картинка]

Світанки, зорі - все не раз було, Впліталися в слова незримі.Та тільки зламане навік крилоТихенько скімлить за плечима.Йому не зрозуміти: як же так, Стрімкі польоти не під силу?Лише вночі так солодко літать, У снах усі літають крила![Приєднана картинка]

"Возлюбите врагов ваших и благословляйте проклинающих вас"Не намагайся злом - на зло:З землею ворога зрівняти...Хоч би як тяжко не було, Ти возлюби його, як брата.Бо легко множити добро, Як милість, падшим роздавати.Любов - то справжнє ремесло, Ти возлюби його, як брата.Нехай поранене крило -Не розучився він літати!Розчисть любові джерелоІ возлюби його, як брата!