Вже не болить...

Вже не болить, що осінь наступає,
І що весна лиш в споминах щемить.
І байдуже, що друзі покидають
В тяжку, здавалося б,  для мене мить.

Вже не бентежить, що зникає вірність,
Оспівана в баладах і піснях.
Не розливається по жилам ніжність,
Коли дивлюсь на сонне немовля.

Вже не хвилюють вечори й світанки,
Де  білі лебеді в імлі  ячать.
Не хочеться з коханим аж до ранку
Зануритися в трави і мовчать.

Дивитися й дивитися на небо,
Де безліч зір і серед них - твоя...
У сказане вам вірити не треба:
Болить мені минуле... Іще й як...


Творчість і митець

Куняють сонні ліхтарі,
І місяць позіха на дроті.
Мережить майстер на зорі
Листки в старенькому блокноті.

Тоненька віршів філігрань
Поету не дає заснути.
Митець стирає зриму грань
Між тим, що є, й що може бути.

Урешті слів стрімкий виток
Зупиниться в кімнатній тиші...
Розбудить списаний листок
Ще не дописаного вірша.



Юність і зрілість

Навесні світ пірнає в цвітіння,
Осінь- соняхів стиглих пора.
Лише юність жбурляє каміння,
Тільки зрілість каміння збира.

І парфуми  весни протестантські - 
Осінь пахне гірким полином.
Відкорковує юність  шампанське,
Стигла  зрілість смакує вино.

О, весна - це не осінь статечна,
Обминає спокут каяття.
Лише юність грайлива й безпечна,
Тільки зрілість цінує життя.



Суєта

Сьогодні - як вчора, і так дні за днями,
Даремно вдивляюсь в життя об'єктив.
Жонглюють актори пустими словами,
Де проза в фаворі - зника позитив.

У цій суєті я щось ємне втрачаю,
І хочеться час зупинити на мить.
Ще вчора було, а сьогодні немає..
І тоскно на серці, і в грудях щемить.


Спливає життя

Все спливає життя, мов вода,
Я планую, а час коригує.
І хотілось би долю здогнать,
Та боюсь, що вона не почує...

Тож лузає життя мої дні,
Я ж не хочу лишатись лушпинням.
А думки все долають сумні:
Павук-час уже тче павутину...

Своїх справ я збираю плоди.
На цім світі немов не жила.
І все менше у склянці води,
І все ближче до слова "була"...


Матуся

Після прочитання вірша друга Звездочета, присвяченого мамі
http://blog.i.ua/community/53/1252653/

- Що найбільше цінуєш, хлопча?-
До малого тихенько озвуся.
Шепотять хлопченяти уста:
- Найдорожча на світі матуся.

До дорослого хлопця озвусь:
- Де шукаєш і світла, й розради?
- Як не важко в житті - розберусь,
Та важлива матусі порада.

- Чималенько хороших жінок
На віку довелося пізнати, -
Ставить крапку статечний дідок, -
Безкорисливо любить лиш мати!



Бентежить вечір цвіркунами

Бентежить  вечір цвіркунами,
Закутались річки в тумани,
В сітчасті  зоряні боа.
Спивають трави прохолоду,
Пірнають ясні зорі в воду,
В цілунках губляться слова...

Іще попереду розлука,
І серце лунко-лунко стука,
Хвалу коханню воздає.
Ніхто ще не стоїть між нами,
Бентежить вечір цвіркунами,
Дарує літепло своє.
..


Тремтливий лист - мої вуста...

Тремтливий лист - мої вуста,
І лебедями - твої руки.
А геометрія проста:
Для нас настала мить розлуки.

За все приходиться платить:
За пристрасть, зустріч, розставання...
І швидко-швидко миготить
На кінчиках повік страждання...





На городі



Вже квокче картопля на нашім городі,
В гніздечку капусти вітрисько ущух.
Спіткнувся гарбуз - спочива на колоді,
Із тину звисає його капелюх.

Руді огірки поховались від спеки
У  жерхлі намети пожовклих огудин..
Бурчать помідори: "Сюди б  дискотеку!"-
Убрались в червоне і випнули груди.

На плаці шикуються воїни браві -
То службу проходять болгарини-перці.
У млості завмерло і зілля, і трави...
Лиш літечко мчить у шаленому герці!