З тих пір, коли є вільна хвилина, намагаюсь підучувати англійську та братись за якусь роботу. Натура в мене лінива, тому більш-менш пристойний приробіток почався лише через місяць. Трохи халтурив, трохи вчив мову, трохи прокачував обліковий запис. Зараз вже й всього і не згадаєш. 

Спершу я розраховував на те, щоб мати ще одне джерело прибутку за межами країни. Типу, яка б не була криза в моїх клієнтів, але щоб це мене не вганяло в депрес. Потім почав приглядати якісь задачі для напарників -- тому що просто не справлявся зі всім. Проте сам кайф почався геть з іншого боку. 

Зараз найбільший прибуток при найменшому результаті я почав отримувати від банальних переказів... Наприклад, у вас є гроші в одній системі і гостра необхідність заплатити (за роботу, оренду чи покупку). При цьому людина приймає гроші в іншому вимірі. Ви починаєте метушитись, просити, щоб почекали, пробувати переказати гроші обхідними шляхами, натикаючись на всілякі перепони з часом та підтвердженням особи. 

Врешті постає питання або забити на угоду, або підключити третю сторону. Коли час підпирає, більшість вибирає другий варіант і шукає допомоги.

Аби ви могли цю допомогу надати, потрібно три речі:

• рейтинг. Випадковому користувачу ніхто не перекаже й 10-ти баксів...
• досвід в системі. Мусово самому пройти ті сім кіл, щоб знати часові рамки, комісію та можливі обмеження облікових записів. Наприклад, якщо в людини не підтверджений рахунок, ви не зможете нічого переказати, а вона кіпішуватиме, нарікаючи на обман...
• гроші в потрібному місці в потрібний час. Достатньо 200-300 баксів, хоча зазвичай мова йде про дрібні платежі 20-50 умовних одиниць. Це може бути депозит з можливістю часткового зняття, гроші на якомусь з акаунтів, або картці.

Мені сподобалось бути лихварем. Чесно. Людина сама каже, скільки готова заплатити за послуги. Більшість не скупляться, вони прагнуть доплатити, аби лиш уникнути заминок та кидалова. 

Мінімальна перестраховка і в результаті всі щасливі: людина отримує своє "тут і тепер", а твоя винагорода доходить до тебе через 2-10 днів. В більшості випадків вона еквівалентна річній ставці депозиту. 

Ну, й найголвніше, що ти отримуєш -- це рейтинг. Нехай він зростатиме потроху, але через рік будь-якої діяльності ти матимеш куди більше перспектив, ніж ті, хто нарікає на владу, начальство чи погане виховання. 

Єдиний мінус -- після таких випадків на деякий час пропадає бажання працювати :)

Жінки на пенсії, то страшна річ.

От моя тьощя -- геніальний архітектор кастрюль... Рівновага її конструкцій викликає захоплення і богобоязний острах щось взяти -- чорта два поскладаєш так як було. Вона вмить скаже, який одяг і де має висіти, щоб досягнути ідеальної збалансованості, бла-бла-бла.

Бідна жінка мусить постійно воювати з усіма домашніми, оскільки ніхто не вшарює як насправді важливо не забувати порядок виставлення банок, підбору прищепок та функції архіваріуса упаковок з-під техніки. Колись ці невдячні втомляться чинити спротив та визнають, що їм насправді так комфортніше.

Зрештою, єдині ж, кому прощаєтья інакодумство -- це внук та котик. Якось двуногий поїв з миски хвостатого, після чого їх урівняли в правах і трохи посварили між собою.

Хоч я сам і не їв з його миски, проте іноді рижий дає згати поглядом, що нам пора закінчувати ремонт вдома та вибиратись з його квартири.

В ліниві дні робота здається чимось віддаленим та абстрактним, а проблеми мали б всі вирішуватись за півтори години. Коли ж берешся розгрібати, то на кожну задачу в середньому йде день. Це з невеликим відволіканням на рутину та 6-ти -- 8-ми годинним підходом безпосередньо до самої проблеми.

Щоразу в такі періоди ти зацінюєш якусь нову практику чи підхід до продуктивності. На цей раз черга "Невеликого недосипу". 

Суть проста, якщо спати на годину-півтори менше, ніж це потрібно організму, то помітите як збільшиться продуктивність. Якщо більше двох, то помітите тахікардію і попікання очей, а годинний недосип і звіздюлінку задасть і організм несильно вимотає.

В такомутемпі можна спокійно пробігти тиждень. Цього достатньо, щоб розгребти основну масу будь-яких проблем. Не забудьте лишень повернути боржок організму )))

Іншими словами: Юрій Санич рекомендує :)

Якщо в кількох словах, то суть закону така: під час військового стану ніхто особливо не рухатиме ваші депозити. Навіщо? -- якщо все потрібне й так використовується на благо обороноздатності.

Процент в таких удвічі менший, проте він всерівно більший, ніж під матрацом. Нюанс ще в тому, що обмеження, які вводяться на обіг коштів та депозитів ніколи не бувають відразу глобальними. Тобто, якщо уряд захоче рятувати банки,тоді він спершу введе мораторій на дострокове розірвання депозитів тощо. При таких половинчастих засобах своїми грішми ще можна скористатись.

Для себе ж я зрозумів, що гроші слід пускати на бонусні джерела доходів та бізнес: вирощування грибів на дачі, консультації з бухгалтерії чи відкриття сервісу з доставки суші. Головне, щоб дільце було цікавим і окрім потенційних грошей ще щось та й приносило. 

На початках зазвичай потрібно не багато 100-200-400 доларів знайде кожен. Якщо є експірієнс та внятне бачення концепції, то не проблема знайти і 8 000. Ну, а поки немає ідеї, вивченого ринку та попереднього досвіду -- ідеальний варіант -- це попрактикуватись в заощадженні (допоможе на початках не стільки грошима, скільки умінням розставляти пріорітети).

Моїм основним заробітком й далі є програмування. Потроху вчусь організовувати процеси. Дасть бог, наступного року влітку розпочну ще якийсь матеріальний бізнес. 

Ну, а на разі вільні гроші нехай полежать в різних кішенях :)

Передоз роботою то страшна штука. Втрачаєш інтерес до справи, починаєш какати грішми, або йдеш голосувати за Вейдера.

В таких випадках потрібне перезавантаження системи: піти в запой на день-два, дати комусь по морді, чи вибратись подалі від компа.

Цього разу останній варіант видався найбільш оптимальним.

Для покатульок вибрали лайтовий маршрут кількома карпатськими місцинами: Сколе -- Коростів -- Гребенів -- Тухля. 

Направо поворот на Коростів, наліво -- дорога на Гребенів та Тухлю. 

До цього перехрестя ми ще вертались.

Ось так виглядав наш маршрут. 

Сьогодні я зацінив, що перевагою Львова є можливість вибратись в гори на кілька годин.

Офіційна позиція щодо хоббі благовірної: "Нема тобі, люба, чим зайнятись..."

Але поки дружина не бачить, мушу визнати, що щось в тому є. На фото, трофеї з каштанової алеї Ряшіва, Польща.

частіші оновлення в її групі

Останній тиждень був мегаактивний в плані роботи. З понеділка вдалось підсумувати обсяг проектів, прорахувати години й зацінити реальну картинку.

Реальна картинка загнала в пічяльку: з загальної маси було зроблено трохи більше 9%. За тиждень вдалось збільшити частку до 13.5% :) При цьому я, здається, знайшов свою формулу ідеальної співпрації з віддаленими напарниками. Без цього була б торба...

Сьогодні-завтра ще арбайтен, а в неділю або йду в запой, або на покатульки в Карпати. 

Ну, а на разі тримайте порцію свіжачкових вікон від благовірної. За третім разом я зацінив убогість пластикового склопакету, в порівнянні з оригінальною автентикою.

Більше цього добра в її фейсбуківській групі.

Між нами дівчатками скажу, що то нереально :) Принаймні в моєму випадку. 

По-перше, якщо ти спеціаліст у своїй справі, це ще не означає, що ти трафиш організувати виробничий процес, поставити задачі та стимулювати персонал. То в біса ціла наука і підозрюю, що опанувувати її мені доведеться з півроку, не кажучи вже про отримання результату. 

Команда. Навіть, якщо ти петраєш в організації роботи, всерівно потрібен час, щоб люди спрацювались. Без того брати якись серйозний проект було б дурістю.

Маркетинг. Ну, звичайно, тебе вже чекають на ринку, щоб запропонувати жирний шмат з лояльними умовами виконання. Якщо я порядком розслабився з місцвими замовниками, які йшли по інерції і не змушували мене задумуватись про рекламу, то тепер заледве вдається відхопити замовлення по 30-100 доларів. 

Для нормального шматка потрібна пристойна репутація на ринку.

Фінанси.

Вивести кілька баксів можна відносно без проблем Проте, коли балачка заходить за суми більші 1000 баксів, починаються нюанси. Зрозуміло, щоб отримати 1000 баксів прибутку, потрібна більша сума в обороті. Увесь процес має відбуватись без заминок та бажано без претензій з боку податкової.

Заморочок купа. Зрозуміло, що за три місяці з моїми силами вдасться досягнути відмітки, але хто сказав, що не можна ловити кайф від самого процесу :)

На разі вистачає лише однієї причини, щоб продовжувати експеримент.

Дружина задалась метою: відпапарацяти якомога більше класних дерев'яних конструкцій, поки то все не замінили на пластик.

Зараз бігає по місту з камерою й фотографує віконні ніштяки.

Спершу гнав з неї безпардонно. Мовляв, бабидурепи і нічого не тямлятьв енергозбереженні. Тепер потроху починаю прозрівати. Всеж-таки викидати запроетовані конструкції початку минулого століття, замінюючи їх на убогий пластик, інакше як рагулізмом не назвеш.

Свої старання женщіна викладає на пабліку автентичних вікон. Заходьте, коли що :)