Профіль

Lerbod

Lerbod

Україна, Львів

Рейтинг в розділі:

Шукати в архіві

Останні статті

Вид:
короткий
повний

Замітки:

всі
у блог
у співтовариства

Lerbod

Lerbod

про умовності та USD по 16 гривень

На фейсбуківській френдстрічці почалась веселуха з приводу останніх новин від Нацбанку. Таки приємного мало...

В березні я зробив невеликий експеримент: поклав в банк всі бакси і взяв під депозит невеликий кредитний ліміт. Опісля на той ліміт затарився баксами по 11.10 і скоренько розірвав депозит (страшно тоді було абощо).

В ідеалі хотів почекати поки валюта буде по 13, проте наприкінці квітня скинув по 12.50.

Якщо відняти комісію, то заробив я тоді 12%. Кредит погасив, а на спекулятивний капітальчик купив брату деяке причандалля для пасіки. Експеримент закрив яко вдалий.
---------

Маючи цей досвід і цікавлячись ринком (хто ж зараз не цікавиться) я неабияк пускав слюні минулого тижня: кредитний ліміт після того як зареєструвався підприємцем мені підняли майже втричі...

При повторі експерименту віддача зараз була б під 27%... Чому не взявся, внятно так і не скажу. 

Просто в якийсь момент починаєш розуміти, що фокусуватись потрібно розбудові активів, а не на митєвих вигодах. Намагання вгнатись за фінансовим трендом, мінімізувати втрати чи отримати зайву вигоду відволікає від одного важливого питання: "що б я робив, будучи мільйонером?".


[ Зрештою, аби нормально себе чути під час отакої фігні потрібно дві речі ]

Lerbod

Lerbod

На що я проміняв п'ятничні посиділки

Досі не можу пояснити, чому ми робимо ремонт власноруч, а не наймемо людей, що закінчать все за два тижні...

Ніби й жити у тещі не так вже й добре, і по грошах це не багато, і по часі однозначно виграли б. Точно не скажу, але опісля всіх ніштяків з квартиркою, я напевне почну або якесь нове будівництво, або обзаведусь майстернею десь неподалік.

Про те, як почався мій вечір п'ятниці я писав в попередньому пості. На разі ж залишаю собі фоточки з подальших розкопок. :)




[ Читати далі ]
Ось така сумна історія про те як програміст не зміг випити в п'ятницю :)

Lerbod

Lerbod

Домашня археологія

Ремонт в квартирці перейшов на нову стадію: опалення. Так повелось, що ще наші 20 квадратів найоптимальніше топити калорифером. Проте для особливих випадків була ще австрійська пічка, що займала півкухні.



Осьце диво сецесійної епохи моя благовірна вирішила переробити під камін-плитку з повітряним контуром. Так, щоб і на газ і на дрова (які нафіг дрова в центрі Львова), і щоб були передбачені дві комфортки на куховарку і до всього того -- так званий повітряний контур.


Останнє -- це така собі вентиляційна система, яка б подавала прогріте повітря вглиб кімнати.

На разі проектуванням займається тесть (дай боже йому терпіння), а ставити то все буде якийсь старий майстер. Вашому покірному слузі випала честь усе це красиво розібрати.


Шикарне заняття. Як на мене, археологія тут і близько не лежала. Після першої ж відірваної плитки я забув про роботу і кілька проектів на здачу. Забуві запапарацяти оту красу в її незайманому стані, тому пардон, трохи дестройно.


Відривати, то я трохи перегнув. Кафелі потрібно "відліплювати". Акуратно розмочуючи глину водою та де треба, легенько підковирюєш шпателем.

Вигляд зверху. Всередині ціла система обтікання теплого повітря, таким чином тепло більшою мірою затримується всередині.


Витяжка, нямі-нямі. Трохи обробити і вийшла б непогана ілюстрація до коротких жахалок.



Сам процес поливки. Спонсор бережного розбору -- вазонний дєвайс благовірної.


Зараз перекусимо й подивимось, що там далі, в глибинах. Треба напевне мобільний вирубити, а то зараз почнуть витягувати на всякий пивас в честь п'ятниці...

Lerbod

Lerbod

Дві проблеми фрілансера

  • 07.11.14, 09:25
Перейшовши на вільні хліба, у фрілансера по черзі виникають дві проблеми з замовленнями:
1) мало замовлень -- ти тільки почав працювати й ще нікому не відомий;
2) задофіга роботи -- звертаються старі клієнти, яким дуже важко відмовити...

Після того як друга проблема порядком намозолить мізки, людина починає задумуватись над напарником, або ситуативною командою.

З імовірністю в 90% цей новий досвід закінчується переробками та зірваними термінами... Після чого фрілансер повертається до режиму "один на один" із проектом. Поки проблема номер два знову не намозолить мізки.

Ваш покірний слуга жив в такому циклі 3-4 роки. Поки в якийсь момент не довелось визнати, що у тебе багато спільного з великими компаніями, відтак не зле було б використати їх досвід.

Даю наводку на матеріал, де все називають своїми словами. Навіть, ніколи не працюючи в великій корпорації, знаходиш для себе 2-3 момента для дослідження. 
Смачного :)

Lerbod

Lerbod

Верхній пост, редакція 0.2

  • 05.11.14, 09:37
Драстє, дарагой днівнічьок.
Мене зовуть Юрій і разом з улюбленим племінником я навчаюсь в третьому класі.



Одружений з художницею. Другий місяць робимо ремонт в себе вдома, в честь чого живемо в тещі. 

Основний діагноз -- айтішник. З 2008-го року заробляю сайтоділлям, будучи на вільних хлібах. Зараз проходжу тернистий шлях від програміста до менеджера.

Професійну діяльність розбавляю покатульками та ремонтом. Планую до кінця 2017-го року побувати в ста місцях.


Lerbod

Lerbod

Трохи про безсмертних поні

мені подобається одна фраза російською: "решать проблемы". Сильно, не розтягнуто, а головне стимулює до дії.



Так вже сталось, що більшість моєї професійної історії я провів в рутині: купа справ, мало сну, вихідні двічі на рік. Найгірше це було розуміти, що ККД твоєї діяльності було, наче ти працював 2-3 дні на тиждень...

Вже не пам'ятаю як розірвалось це коло, але є один момент, який допомагає не наступати на старі граблі: потрібно вилучати з тижня один робочий день. Тоді мимоволі ти поспішаєш зробити все до вихідного. 

Проте був нюанс -- ти мав доступ до нету, а отже мимоволі включався в управління процесом: приймав задачі, слідкував за станом, переглядав статистику. Відтак, щоб система працювала ефективно, потрібно було повністю переключитись та відірвати себе від цивілізації.

Вихід знайшовся -- це забратись подалі від насидженого місця. Подорож може бути і за 40-50 км. Це може бути сусідня область, чи дестройні заводи на окраїнах. Головна умова: щоб в наступні мінімум 12 годин ти думав про що завгодно, окрім роботи і щоб в разі потреби не міг повернутись раніше, ніж за 3 години або підключитись до нету...

Зацінивши ефект після першого разу я загорівся робити подібне щотижня. Проте реальна можливість маленьких подорожей -- 1 раз в місяць.

Як це працює:
- ти знаєш, що в тебе випадає з графіку один день;
- ти знаєш, що відмазатись не вийде (стимулюєш себе домовленостями, або купленими завчасно квитками);
- волею-неволею ти вирішуєш всі справи до того часу, привчаєш клієнтів, співробітників, домашніх, що один день в місяць ти витрачаєш повністю на себе.

Після повернення тебе закручує з головою, купа справ невідкланих питань. Проте тепер і на наступний тиждень ти вже не бігаєш білкою в колесі, а одну за одною вирішуєш проблеми.

Lerbod

Lerbod

Осінні гори. Воловець-Мукачево

Тут вчора один таваріщь видав в фейсбуці півтони тексту про покатульки в неділю при тому каже що то ліпше, ніж 7 сезонів Сімпсонів поспіль.


Цю річку ми перетинали разів зо сім, а як називається -- забув...


Місцеві породи -- прапра-корова видно согрішила з буйволом.


Через кожні 20 км зупинка. Вибалакатись і посьорбати водички. Вода до речі стає противно-холодною у цій порі року.


Старі розвалені мости -- казковий дестрой.


Воловець. Звідси ми й починали дорогу.


Кусок гір, нічого особливого


Ближче до Мукачево зацінюєр місцеву архітектурку недавнього часу. Новобудови вже йдуть з іншим закосом.



Розказую як є на той випадок, якщо буде знов кудись кликати:
- ставати треба зранку шостої години. Що само по собі напряг;
- через збитий режим наступні пару днів не буде сили сидіти вечорами в неті;
- більшість лоботрясів, яких підписуєш зіскочуть в останній момент. отож, готуйтесь їхати мінімальною купкою;
- вай-фаю нема...
- графіка в цю пору року нікудишня. Карпати виглядають гірше, ніж на моєму нетбуці-дворнязі; Значить красівих селфі для гарного соціального резонансу не вийде;
- доведеться педалити 80км+ і робити вигляд, що дуже від того тащишся;
- якщо не береш фотік, матюкаєшся, бо потім всеж находиш прикольні кадри;
- вода в флязі стає паскудно холодною;
- якщо береш -- можеш не встигнути на електричку;
- багато не вип'єш. Залишки здорового ґлузду кажуть не брати більше 50 грам коньячку;

Єдиний можливий бонус від цього непотребу -- повна перезагрузка працездатності (актуально для всяких компутерних задротів). Сьогодні в мене другий понеділок, а при всіх напрягаг температура мізків лишається в межах 36.6.

Джерело

Lerbod

Lerbod

Коли клієнт неправий, або трохи про маленькі радості конкретики

  • 01.11.14, 22:23
Останніми днями помічаю за собою майже маніакальну схильність тикати клієнтів та потенційних замовників мордочкою в реальність. В межах пристойності звісно, проте з якимось дивною тягою.

Гнуть лінію почати роботу без ТЗ (якщо замовник уникає розмови про техзавдання, отже не до кінця знає, що хоче. Зі всім витікаючим) -- "я так не працюю..."

Пропонують списатись за межами фрілансу. В такому випадку важче відстояти якісь гарантії оплати за роботу -- "я так не працюю...".

Прагнуть нагрузити роботою на вчора, правками не твоєї кваліфікації, чи чимось поза бюджетом -- "походіть ще по ринку...".

Якщо раніше при роботі з напарниками стояло питання штибу: "як я це покажу клієнту", то тепер навпаки, при спілкуванні з замовником діалог зводиться до наступного: "ви справді хочете, щоб я цим нагружав своїх хлопців за ці гроші?..."

Можливо це спроба відігратись за перші роки, коли ти впадав в мандраж при першій же непонятці, переробляв невнятно поставлену задачу, робив по кілька кардинальних правок за один бюджет. Можливо я впиватимусь доки не зміниться ситуація і на ринок не вийде купа відповідального народу, впадуть продажі чи ще щось в цьому роді.

Проте сам процес роботи, коли ти від самого початку нікому нічого не винен наче окриляє. Щоб робити якісний продукт, ти маєш робити те, що подобаєть з тим, хто тобі подобається.

Якщо ти роками вивчав свою справу, то ти вже заслуговуєш продавати свої професійні та організаційні вміння тим людям, які знають, що хочуть. Просто потрібно не скупитись та відсилати усіх випадкових людей до молодих та перспективних, от нехай собі і набираються досвіду :)

Lerbod

Lerbod

Як знайти замовника з британії, вклавши 25 центів

  • 01.11.14, 13:47
Не за все в цьому житті мусово платити, дещо буває і на халяву. Ну, або майже на халяву ))))

Коли ваш покірний слуга поліз на закордонний ринок, то керувався основним принципом: вкладати в систему тільки ті гроші, які в ній же і заробляєш. Виглядає трохи по-жлобськи, але напрочуд логічно.

Єдиний нюанс полягав в тому, що щоб зачіпити клієнта, потрібно надіслати 20-30 заявок, тільки тоді тебе помітять та дадуть шанс. В безкоштовному пакеті таких заявок тільки 10. Цього явно замало.

Аби трохи розбавити сію пічяльку, бариги з фрілансу придумали безкоштовну першу дозу. Такий собі медовий місяць халяви. 

Ти підтверджуєш картку, бажано, щоб там лежав бодай 1 доляр, бо система знімає комісію в 25 чи 40 центів (то було три місяці тому, тому не гнівайтесь будь ласка). І опісля цього підтвердження тобі дають місяць халяви: 100 заявок, нові нараховуються через кожні 6 годин + активовують усі бонусні налаштування, які ти заробив, проходячи тестування. Номінальна вартість такого пакету 10 баксів в місяць.

Отак, маючи можливість спамити в проектах, ти потроху вивчаєш ринок, ні в чому собі не відмовляючи. Ну, а після того як заробляєш перші реальні гроші вже думаєш, чи оплачувати подальше членство, чи ні.

Я спочатку опустив рівень знову до безплатного, але 10 заявок в місяць таки замало, тому опісля цього підняв рівень до 5 баксів: 50 заявок цілком вистачає, коли ти вже розвдуплився в системі.

Отак і живемо. Так, що беріть будь-яку картку, якою можна розраховуватись в неті, подивіться, щоб там було хоч 12 гривень і сміло підключайтесь. Три гривні сума невелика, зате прокатаєтесь по-повній :)

Lerbod

Lerbod

Технології сімейного затишку

Від вчорашнього дня я стопудовий прихильник утеплення стін. Майстри, які лазять вже третій день навпроти наших вікон прогнали тещу на дачу. Панянці дуже некомфортно відчувати, що тобі у вікна постійно хтось зазирає, не допомагають ні штори ні година обідньої перерви, коли альпіністи йдуть до найближчої кнайпи (так по-львівськи називаються генделики -- кафешки).

Позавчора взяла кота, тестя і машину, а нам сказала, щоб ми подзвонили, коли все закінчиться. В принципі, риштовки вже забрали, але знизу ще купа сміття, яке лежатиме до понеділка. Отже почекаємо :)


Сторінки:
1
…
7
8
9
10
11
12
…
14
попередня
наступна
Радіо онлайн Слухай улюблені радіостанції в одному місці
 
I.UA, 2006—2024.
Ok Для зручності користування сайтом використовуються Cookies. Детальніше у політиці конфіденційності
This website uses cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more