Профіль

visnyk

visnyk

Україна, Вінниця

Рейтинг в розділі:

  • visnyk.blog.i.ua

Важливі замітки

Останні статті

Чорногора-2. Шпиці, Ребра, Несамовите

  • 13.11.23, 18:55
Другий із чотирьох днів липневої вилазки до Чорногірського хребта виявився набагато насиченішим за перший. Ми мали пройти 18 кілометрів та відвідати дві вершини й одне озеро.



[ Читати і дивитись далі ]

Дев'ять

  • 08.11.23, 18:53

Традиційно для себе 8 листопада я святкую своє особисте свято, якого немає у жодних календарях – день переїзду у Вінницю. Сьогодні – уже девять років як. Час розставить усе на свої місця, але на даний момент це виглядає найбільш вдалим і своєчасним моїм рішенням, яке було можливе на той момент.


1. І традиційно у такий день я публікую у блозі багато фотографій свого міста, зроблені за кілька місяців до того.



[ * * * * * * * * * ]

Крокомір

  • 26.10.23, 19:10
Пост не щоб похвалитись, а просто не знаю, де ще це швидко записати для себе.

Серія із днів, коли я находив 10 тис. кроків або більше, тривала з 17 квітня по 21 жовтня включно або 188 днів підряд (не знаю, чи бувало зі мною таке раніше, бо взагалі відносно недавно почав звертати на це увагу).

Найбільше кроків за 1 день - 44494, 13 липня. У липні був і найбільш продуктивний місяць, 661575 кроків всього або 21341 в середньому за день.

Значну роль у цьому відіграв той факт, що сходити пішки на роботу й назад - уже тисяч дев'ять кроків, ну а побродити десь у вихідні мене зайвий раз просити не треба. Для підрахунку використовувався Google Fit в телефоні, бо фітнес годинника у мене нема і не треба. Знаю, що інші трекери можуть показувати інші значення, цей я вибрав як такий, що здався мені найбільш правдоподібним.

Чорногора-1-3. Кострича та Косарище

  • 18.10.23, 19:57
Друге літо поспіль, попри всю срань навколо, мені знову вдалося вибратися у кількаденну відпустку в Карпати. Це вже само по собі можна вважати неабияким успіхом, а якщо зважати на якісне наповнення тих днів, то взагалі. Якщо торішній варіант був лайтовим, наскільки це можливо в горах, то цього разу все по хардкору: за 4 дні ми пройшли на своїх двох 75-80 км, піднявшись в тому числі на два двотисячники.

Я розумію, що чим довше війна, тим більше розповіді такого роду викликатимуть негатив, та поки маю змогу, все ж розповідатиму. І для пропаганди внутрішнього туризму, який має вижити навіть в таких умовах, і для власних спогадів: після кожної подорожі здається, що ось цього разу вдача супроводжувала мене востаннє, й більше нічого цікавого у цьому житті не буде. І колись це відчуття таки справдиться.

1. Враження від подорожі я поділю на три частини. 2й і 4й день за насиченістю заслуговують окремої замітки кожен, а 1й і 3й можна вмістити в одну. В ось цю.


[ Читати і дивитись далі ]

Топаз серед граніту

  • 28.09.23, 19:10
Усім, хто хоч трохи мене знає, відома моя любов до затоплених кар'єрів. Скільки я облазив їх у різних регіонах України (до деяких місць лише заради кар'єру і їхав) – не злічити.

1. Парадокс ситуації полягає в тому, що один із них знаходиться в Кривому Розі, усього за три кілометри від дому, де я прожив 2/3 життя… а був я на ньому аж один раз, та й то в мерзенну дощову погоду, коли красу озера толком не видно. Цього року я нарешті виправився, хоча погода теж була хмарною, та принаймні не настільки, щоб завадити наробити купу яскравих фоток.


[ Читати і дивитись далі ]

Повернення до Червоного міста

  • 05.09.23, 19:06
У неймовірно далекому 2017 році я здійснив єдину (для себе) у своєму роді одноденну подорож, що являла собою велосипедний заїзд по маловідомих місцях на межі Франківщини та Тернопілля, головними серед яких були замки у Чернелиці та Червоногороді. Єдиною такою та поїздка стала через забагато ризиків, на які я тоді просто забив. Починаючи з факту, що мій тодішній велосипед не надто годився для горбистого рельєфу дністровських околиць. Ну і просто будь-яка проблема на шляху, включаючи поломку чи травму, могла коштувати надто дорого, коли я сам так далеко від дому й цивілізації взагалі.

1. Власне, поломка і сталася якраз в урочищі біля Червоногорода, й хоча я сам впорав велосипед, все ж не ризикнув добиратися до замку: пряму дорогу до нього перегородив якийсь дитячий табір, а втрачати час і продиратися крізь хащі стало ризиковано. Того разу я обмежився спогляданням мертвого міста здалеку, але обіцяв собі повернутися й надолужити. Момент повернення настав лиш у червні 2023 року. Цього разу вже можна було приклеїтися до групи й не паритись із приводу того, як добратися до такого загалом важкодоступного місця.


[ Читати і дивитись далі ]

Олесько. Не замком єдиним

  • 15.08.23, 18:55
Ще одне відоме у колі поціновувачів замків село на Львівщині, яке замикало мою квітневу подорож у ці краї. Порівняно з Підгірцями, в Олесько набагато простіше дістатися – через нього регулярно бігають автобуси Львів – Броди.




[ Читати і дивитись далі ]

Підгірці. Земля кам'яних чудес

  • 03.08.23, 19:24

Село Підгірці на півдорозі між Золочевом і Бродами стало відомим завдяки одному з найгарніших замків України у комплексі з не менш поважним костьолом, які вкупі й приманюють сюди туристів навіть у сучасні гівняні часи. Я довго відкладав знайомство з цими пам'ятками, але цієї весни воно нарешті сталося.



[ Читати і дивитись далі ]

Чортові скелі, миші й шамани

  • 17.07.23, 19:07
Рівнинна частина Львівської області виглядає не надто насиченою природними пам'ятками, на які варто витрачати час, якщо ви приїхали здалеку. Принаймні у моєму списку таких місць усього декілька. Цього разу я не парився і для відвідин обрав те, що знаходиться найближче до самого Львова, в межах його окружної дороги.


[ Читати і дивитись далі ]

Унів. Четверта лавра

  • 04.07.23, 18:49

З численних монастирів України лише чотири вшановані високим статусом лаври. Три із них православні й загальновідомі: Києво-Печерська, Почаївська та Святогірська. На їх фоні постійно в тіні залишається Унівська лавра, що належить греко-католикам, схована в тихому сільці за 50 км від Львова.



[ Читати і дивитись далі ]