Чому жодної "християнської етики" не має бути в школі

  • 06.06.21, 20:20
Я знаю, мої пости влада не читає і, навіть якби читала, то поклала б на них болта. Але тема досить важлива і я б хотіла щоб вона була видимою і адекватна частина суспільства мала альтернативну точку зору.

Я не атеїстка і ніколи нею не була. Я не ненавиджу християнство та інші релігії. Я проти обмежень права людини на свободу віри, якщо це не порушує закон і права інших людей. Але мене дуже обурює спроба клерикалів залізти в школи і пропагувати там свою точку зору на бога. І ось чому.

1. Це порушує право дитини самій обрати світогляд. Не обов'язково дитина в майбутньому захоче сповідувати християнство, вона може прийти до інших релігій або не вірити взагалі. Але етика чомусь лише християнська (в дуже прогресивних випадках ще додають кілька світових релігій), що уже з самого початку є нав'язуванням однієї релігії як єдино правильної.

2. Дитина ще не може зробити усвідомленого вибору у такому питанні. Цей момент перетинається з першим пунктом. Формування система світогляду це дуже складний процес, який потребує досвіду, знань, можливо, особистого доторку до сакрального. Особисто я і в 25 ще точно не знаю до якої релігії належу, а дитини, якій нав'язують свої погляди, замість усвідомленого вибору, буде просто повторювати чужу точку зору.

3. Релігії не місце в школі. Я дуже підтримую нормальний світський курс релігієзнавства (той, що без "неоязичництво - секта, яка поклоняться фалосу з кабачка"), але я вважаю що в школі не має бути релігійних культів і, особливо, надавання переваги одній релігії. Сакральне - окремо, світське навчання - окремо.

4. Християнська етика містить велику кількість сексизму, -фобій та великої кількості іншого "культурного сміття". Релігія це соціальний конструкт, який ввібрав в себе все, чим жило суспільство сотні років. В тому числі, абсолютно недопустимі токсичні ідеї сексизму, звинувачення жертв, толерування домашнього насильства, тотального конформізму та ненависті до всіх "інакших". Особисто я б не хотіла щоб моїй дочці розповідали про те, що вона брудна грішна істота, яка має берегти свою "пісєчну честь" як товар, який має бути в заводській упаковці. Або те, що вона може спровокувати насильство короткою спідницею, аборт - гріх, а жынє глава мушш. В 21 столітті це дико і абсолютно шкідливо.

5. Суб'єктивний фактор. Хто буде викладати? Предмет надзвичайно складний, бо християнська теологія це той ще лабіринт. І викладати його має той, хто : а) має освіту педагога, б) досконало знає теологію, в) не буде нести суб'єктивну сектанську маячню а-ля Смірнов чи Чаплін. Чи багато таких людей взагалі є в країні? Навряд. Тому, скоріш за все, предмет дадуть або вчителям, які і символа віри не знають, або запросять людей, які можуть мати дуже низький рівень знань та сумнівні моральні якості. І користі від такого викладання точно не буде.

6. Релігійні ініціативи в школі це ще одне благодатне поле для цькування. Якщо свідомі батьки відмовляться від такого предмету, то дитина може стати білою вороною і об'єктом ненависті як з боку вчителів, так і за сторони інших дітей. Особливо це актуального для клерикалізованих регіонів типу Львівщини, де грубе порушення конституційного права на свободу совісті є обов'язковою шкільною програмою регіону (У червні 2020 року Львівська облдержадміністрація ухвалила рішення про обов’язкове викладання в школах області курсу “Основи християнської етики”). І, звичайно, це лише посилює негативне ставлення до людей з іншим світоглядом.

7. Це додаткові гроші, які можна витратити на більш важливі речі. Фінансова сторона питання теж важлива, бо роздатковий матеріал для предмету з неба не впаде (чомусь). І у нас в країні трохи не та ситуація щоб кидати гроші на подібні дурні ініціативи.

Отже, я вважаю що предмет християнська етика є порушенням права людини на свободу совісті, транслює небезпечні антигуманні ідеї, посилює ненависть до людей з іншим світоглядом та заважає навчальному процесу. У подібних ініціативах я бачу неприкриту клерикалізацію та відступ назад у завойованих правах людини. Особливо у питанні прав жінок, бо церква була і залишається мізогінною організацією. Тому, звісно, я проти такого впровадження. І, сподіваюсь, що цю дурну ідею так і залишать ідеєю.

І хотілось би щоб влада трохи звертала увагу на те, що відбувається поза Києвом, бо те, що відбувається на Львівщині явно неконституційно і не може бути нормою у світській державі.

З ФБ Victoria Nika Moriweather

"Гражданская война"

  • 31.05.21, 09:20
"Гражданская война" в Украине - это когда первый "глава ДНР" гражданин России Александр Бородай баллотируется в Госдуму РФ от правящей партии "Единая Россия".

Конечно же, это доказывает, что Россия не сторона конфликта, и Кремль никак не участвует в войне.

P.S. Предлагаю "единоросам" новый предвыборный лозунг - "Украл, убил - в Думу!"

ФБ Денис Казанский 




Лія Кебеде

Лія Кебеде в фотосесії Тіціано Маґні для журналу Marie Claire France (жовтень 2014)


У Києві відкрили пам'ятник Василю Вишиваному

  

У Києві в День вишиванки 20 травня відкрили пам'ятник австрійському ерцгерцогу Василю Вишиваному.

Про це повідомив історик Андрій Ковальов, який був ведучим церемонії відкриття.

Василь Вишиваний - це друге ім'я австрійського ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурга, який вивчив українську мову, взяв собі українське ім'я та робив військову кар'єру в українському війську в роки Української революції.

У 1921 році опинився в еміграції та продовжив життя у Австрії. У 1947 році його було затримано в радянській зоні окупації, вивезли до Києва, де він помер в Лук'янівській в'язниці. Пам'ятник відкрили неподалік - у сквері на вулиці Юрія Іллєнка.



У церемонії відкриття взяли участь кілька народних депутатів, зокрема Соломія Бобровська і Сергій Рудик.

Над погруддям працювали скульптори Михайло Горловий та Олександр Фурман. Архітектурне рішення - творчої майстерні "Архітектон".

https://lb.ua/culture/2021/05/20/485148_kiievi_vidkrili_pamyatnik.html

Таємний університет

Через репресії польської влади у 1920-их українці здобували вищу освіту у Таємному університеті, що діяв на приватних квартирах та у підвалах Собору Юра.



На фото: виклади проф. Чайківського на математично-філософському відділі, 15 березня 1923 року.

У липні 1921-ого у Львові заснували нелегальну вищу школу для українців.

Це було відповіддю на освітні репресії поляків: після 1919-ого вісім українських кафедр в університеті у Львові ліквідували, усіх 14 професорів-українців звільнили, а сам заклад перейменували з ім. Франца І на Яна Казимира. Згідно наказу ректорів Університету та Політехніки на навчання приймали лише тих громадян Польщі, хто пройшов військову службу в армії, також відвели лише близько 10% місць для іноземців, що в сукупності зводило до нуля можливість навчання українцям.

Впродовж трьох років українські товариства, такі як НТШ, намагались провадити курси вищої освіти для молоді, які регулярно забороняла польська влада. На них виокремились три напрями освіти: філософський, правничий та медичний. У 1921-ому було вирішено реорганізувати їх у навчальний заклад, який у липні оголосили Львівським таємним українським університетом.

Він діяв нелегально, однак польська влада з першого дня знала про існування цього університету і одразу ж застосувала репресії - обшуки та арешти студентів та викладачів. Слово “таємний” у назві мало свідчити про складну ситуацію у польсько-українських відносинах і відсутність легального закладу.

В університет у перший рік записалося 1258 студентів. За чотири роки існування закладу щороку набирали близько 1000 студентів. Викладали 65 професорів. Заняття проводили в підвалах Собору Юра, на приватних квартирах студентів та викладачів, приміщеннях НТШ, “Просвіти”, Національного музею, Народного дому.

Згодом факультетів стало п'ять - додали також технічний та факультет мистецтва. Навчання на філософському та правничому відділах мало тривати чотири роки, медики та техніки мали вчитись два роки, а далі через відсутність лабораторій, устаткування, анатомічних музеїв тощо продовжувати освіту у Празі, Відні чи Гданську.

Ректором Таємного університету став професор Василь Щурат, який одночасно завідував кафедрою української літератури. Однак того ж року його заарештувала польська влада. Наступни ректором був обраний професор медицини Мар’ян Панчишин, а згодом професор Євген Давидяк.

У Таємному університеті викладали майже всі українські вчені та фахівці, що мешкали тоді у Львові. Натомість усім польським університетам був оголошений бойкот.

Варто зазначити, що нацменшини за рішенням Версальського договору 1919-ого і за рішенням Ради послів 1923-ого мали отримати власний університет. Але польська влада категорично заперечувала, щоби цей університет розташовувався у Львові. Поляки не лише не дотримали обіцянки відкрити до 1924-ого заклад вищої освіти для українців, а з часом лише посилювала репресії проти студентів та викладачів Таємного університету, що призвело до припинення його діяльності у 1925-ому.

Чотири роки Таємний університет діяв у важких умовах - напівпідпілля, цькування, голоду та відсутності платні. На його діяльність гроші жертвувала українська громадськість, зокрема із діаспори, підтримував митрополит Андрей Шептицький. Випускники Таємного університету згодом стали опорою націоналістичного руху ОУН у 1930-40-их роках.

Дипломи Університету визнавали у Німеччині та Чехословаччині.

https://galinfo.com.ua/news/taiemnyy_universytet_u_lvovi_ukraintsi_zdobuvaly_vyshchu_osvitu_u_pidvalah_soboru_yura_292654.html

Гейське

  • 09.04.21, 19:00
«Мама заплатила охоронцю заводу, щоб він зґвалтував мене»
Цей пост ми створили на основі реальної історії лесбійки, що не є відкритою.
Разом з 
Sphere, Women Association

та психологинею Ольгою Михальовою ми намагаємося зрозуміти, яким є життя закритих ЛГБТ-людей, чому вони мовчать і не наважуються зробити камінг-аут?









З ФБ Громадське

Орієнтація не вибирається як шоколадка чи релігія, це не мода чи хвороба, воно набагато глибше.  Хтось зразу розуміє, що виділяється цим, хтось усвідомлює в якийсь момент, виховання тут не діє, або живеш для себе, або з забобонами і упередженістю інших

Політичні шедеври

  • 07.04.21, 21:00
Найкращі афоризми Спікера ВР 2000-2002 Івана Плюща.

"Хлопці, ну, дайте їй [Тимошенко] якогось шарфа, а то вона вже посиніла вся"

"Я за життя стiльки сала з'їв, що соромно свиням в очi дивитися".

"Депутат Скорик, кончайте быстрее".

"З дитинства і по сьогодні від трудових ста грамів не відмовляюсь".

"Перші двадцять років життя мене мучила одна думка: як наїстися"
.
"Вони хочуть впихнути невпихуєме. Ну то чого ж його пхати, як воно не лізе".

"Депутат Хмара, не висіть над головою!"

"Увімкіть мікрохвон у задньому проході!"

"Депутат! Депутат! Не помню хвамілії - той, шо у піджаку! Відійдіть від мікрохвона і займіть своє місто".

"Депутате Заєць! Не стрибайте по залі! Ви ж не в лісі!" - Одна з найвідоміших фраз, кинута з президії в залу на адресу народного депутата Івана Зайця.
Пізніше, коли той став міністром екології, Іван Плющ пожартував: "Які Зайці, така й екологія"

Одного разу, коли нардепи висували кандидатів у судді Конституційного суду, терпіння Івана Плюща урвалося: "Зачекайте! Так це ж силу-силенну кандидатів зможуть висунути. А що робити з вже висунутими членами?"