Ольвія ( — щаслива) — найважливіша грецька колонія в Нижньому Побужжі, в дельті Гіпаніса (Бога) та Борисфена (Дніпра), заснована вихідцями з Мілету в 647—646 р. до н. е. Політичним та економічним центром її було однойменне місто, залишки якого розташовані на правому березі Бузького лиману біля с. Парутиного Очаківського району Миколаївської області В період свого розквіту у ІІІ столітті до нашої ери площа міста складала близько 50 гектарів.
Ольвія поділялася на гористу й долинну частини, була оточена міцними мурами й оборонними вежами, мала прямолінійне планування й була забудована критими черепицею кам'яними спорудами громадського, житлового, господарського та виробничого призначення (деякі з мозаїчними подвір'ями). Майдани й центральні вулиці, вимощені кам'яними плитами, були прикрашені статуями богів і героїв, різьбленими в камені портретами заслужених городян та мармуровими плитами з декретами управи міста-держави. В центрі гористої частини Ольвії була головна міська площа — агора, на ній — 7-кімнатний громадський будинок для культових обрядів і купецьких зібрань, стіни якого були вкриті розфарбованою штукатуркою, монументальний вівтар і штучні кам'яні водоймища як частина великої гідротехнічної споруди. Навколо агори містилися будинки державних установ, гімнасій (школа для юнацтва), театр та іподром. З півночі до агори примикав теменос (священне місце), де були храми, святилища, олтарі, жертовники; житлові будинки споруджувалися з каменю і цегли-сирцю, найбагатші оздоблювалися колонами, фресками, мозаїкою. В місті існувала розгалужена система водопроводу з глиняних труб. Навколо міста був некрополь — цвинтар. На півночі і півдні від Ольвії існували десятки городищ і неукріплених селищ грецьких переселенців та місцевого населення.
Ольвія була рабовласницькою республікою. Законодавчі органи (напр. — збори, рада) та виконавча влада (колегії архонтів, стратегів, агораномів та ін.) були в руках рабовласницької частини населення. Значного розвитку набули землеробство, скотарство, рибальство, виноградарство, якими займалися греки та вихідці з місцевих племен, що населяли городище і селища сільськогосподарської округи Ольвії. В самому місті розвивалися ремесла: металообробне, гончарне, деревообробне, каменярське, кісткорізне, прядильно-ткацьке тощо, продукцію яких збували населенню Ольвії, а також скіфам, сарматам та іншим племенам, що населяли тоді значну частину території сучасної України. В обмін на ремісничу продукцію в Ольвію надходили хліб, худоба, вовна, риба, а також раби. Чимало з цього ольвійські купці продавали у державах грецької метрополії, звідки вивозили вино, маслинову олію, високоякісний посуд, тканини, прикраси, твори мистецтва тощо. Для потреб внутрішньої і зовнішньої торгівлі Ольвія випускала свою монету — здебільшого мідну і срібну, рідше золоту. Населення Ольвії підтримувало зв'язки з Афінами, Корінфом, Родосом, Пергамом, Александрією та Малою Азією.
Після встановлення в 40-х рр. 5 ст. до н. е. скіфського протекторату над містом склад населення поповнився за рахунок скіфів. У місті було побудовано палац скіфського царя Скіла. В 5 ст. до н. е. О. мала договір про ісополітію (подвійне громадянство) з Мілетом. Входила до складу Першого Афінського морського союзу. В 331 р. до н. е. місто витримало облогу з боку війська одного з полководців Олександра Македонського Зопіріона. У 2-1 ст. до н. е. Ольвія спіткала глибока економічна і соціальна криза. В той час Ольвія постійно перебувала під загрозою нападів ворожих племен. Деякий час була під зверхністю Скіфської держави, а потім — понтійського царя Мітрідата VI Євпатора. В 48 до н. е. гети на чолі з царем Буребістою захопили і зруйнували місто. В 1 ст. н. е. місто було відбудоване лише на частині його колишньої території. Знову почався розвиток ремесла, торгівлі, сільського господарства, але попереднього розквіту вони не досягли. В І ст. н. е. Ольвія була в залежності від скіфських царів — Фарзоя і Інексімея. В складі населення того періоду значно збільшився скіфський прошарок, заможна частина якого брала участь в управлінні державою. У 2 ст. н. е. була під владою Риму і ще у 251 р. мала римську залогу, розміщену у новозбудованій цитаделі. У 3 ст. її зруйнували готи. На поч.4 ст. напади гунів привели до остаточного знищення Ольвії.
Археологічні розкопки проводилися з поч. 19 ст. З 1901 до 1915 їх очолював Б.Фармаковський. З 1971 Ольвійська експедиція ІА АН УРСР проводила систематичні дослідження (наук. керівн. — С. Крижицький).
Джерело - українська Вікіпедія.
Основателями украинского национализма можно назвать троих великих людей - харьковчанина Михновского, донеччанина Донцова и галичанина Бандеру.
Михновский впервые высвободил идею единой, национальной Украины - от Волги до Карпат.
Донцов основал саму идеологию, вдохнул силу в идеи которые живут и поныне. Сам Донцов был свидетелем реализации планов Михновского - свободная Украина, объединение Востока и Запада, воссоединение украинской Кубани с Великой Украиной. Но к сожалению после реализации национального проекта прошли считанные дни к его краху. Донцов сделал национализм не просто пустой мыслью - он наполнил её смыслом, он сделал его наукой с конкретными цифрами и аксиомами.
Бандера стал первым кто попробовал реализовать идею на практике - и ему это удалось. Нет, не стоит утверждать что он сделал что-то великое тогда, он не мог ничего сделать, сидя в концлагере. Он просто стал легендой - легендой, которая на самом деле реализовывает идею сегодня, он стал бандерой (двухцветный флаг) победы украинского национализма на украинской земле, он стал символом.
На сегодняшний момент население 5 восточных областей, которые являются главными опонентами украинского национализма (хотя Днепропетровская область весьма условно, но давайте придерживатся шаблона) составляет чуть менее 15 млн, население 7 Западных областей составляет около 10 млн.
Но если взять вразрез по возрастным группам население, то получим интересную картину:
Восток: Работоспособное население - 9млн 40 тысяч. До 18-ти лет - 1 млн 979 тыс. Пенсионеры - 3 млн 752 тыс.
Итого на Востоке количество молодёжи в 2 раза меньше от количества пенсионеров.
Запад: Работоспособное - 5млн 845 тыс. Молодёжь - 1 млн 829 тыс. Пенсионеры - 2 млн. 143 тыс.
Итого количество молодежи равно количеству молодёжи Востока, а количество пенсионеров на 40% меньше, нежели на Востоке.
В Украине всего три региона показывают позитивную демографию - Киев, Закарпатье, Ровненская область. 2 из 3-х растущих по населению региона находятся на Западе.
За период с 2006-го по 2009-й годы население пяти Восточных областей упало на 490 тысяч, а население семи Западных упало на 108 тысяч. Итого в Украине стаёт ежегодно на 35 тысяч меньше людей, которые поддерживаби идею украинского национализма и на 160 тысяч меньше поддерживающих идеи интернационализма (или просто напросто русского фашизма). Конечно всё весьма условно - но всё-таки я придерживаюсь шаблонов и стереотипов.
Восток всё больше депрессирует - чего только стоят заброшенные города Донбасса, угорающие предприятия с продукцией, которая всё меньше и меньше востребована в мире, постоянное ухудшение экологии, запах гари в воздухе городов Востока, красный асфальт на улицах металлургических городов, повальная бедность и пьянство. И всё это в контрасте с ситуацией на Западе страны. Да там нет всеобщео процветания (как нет и повального пьянства), но там есть идея способная сделать эту страну сильной и процветающей и имя идее - украинский национализм.
Четверг, вечер, жара. Вырвался на футбол поболеть за Днепр на Еврокубке. Начинается матч и в накале страстей на игровом поле над стадионом раздаётся крик "Слава Україні!", который гулом катится по огромной чаше спортивного сооружения и находит отклик в тысячах голосах поддерживающих этот оклик, этот отклик повторяется несколько раз и я смотрю кто на него откликается - это молодёжь, именно те кто завтра будет строить Украину. И я понимаю - национализм непобедим.
Слава Україні!
КОМУ ПРАВДА РЕЖЕТ ГЛАЗА?