навіяно http://blog.i.ua/user/6174850/2255995/Зникають порядні робочі, Зникають працедавці порядні, Ніхто порядними бути не хоче - Перші ліниві, а другі жадні. А ще є просто нездари, Усі дуже люблять хитрити, За кимось так плачуть нари І важко в країні цій жити. Бути порядним подвиг, Який не завджи оцінять, В потоці віянь модних Низькі у порядності ціни. Не модно правду казати, Не модно платити податки, А модно когось намахати, Давати і брати взятки. Офшори тепер в...

Читати далі...

Є в світі люди, які щось дискредитують,Хтось несвідомо робить це, а хтось свідомо.Своїми діями щось підривають чи руйнуютьІ роблять добре непотрібним геть нікому.Складає хтось думки в світлі ідеїПро братство, справедливість, допомогу...Як гасло їх підносять фарисеїТа справами своїми зводять на лиху дорогу.Все викривляючи: і зміст, і форму,Бажаючи добро багном облити,Дискредитує хтось моральні норми,Які нормальним мали світ зробити.Дискредитаторів багато є постійноУ сферах всіх: суспільних,...

Читати далі...

сирість - стан недовареної їжі.сирість - сльозлива осінь у природі.сірість - коли туман осінній очі ріже,коли лише безбарвність у сирій погоді.буває в душах, як в природі сирістьі сірість там також часом буває,коли бракує світла розуму, надії й віри,тепла любові... й змін наче немає...не білосніжна ще зима, не золота вже осінь,у міжсезоння ти в очікуванні змін.ти знаєш, що не буде вже, як було досі,чекаєш поступу та мов спинився часу плин.даруйте іншим щирих усмішок тепло,нехай весна завжди у...

Читати далі...

На політичну наволоч увагу не звертаю, Давно вже вивчив суть політиканів: Багато слів та обіцянок, сорому ж немає, Лиш маячня, брехня, душа в важкому стані... Підуть на все, щоб вилізти на гору, По трупах йти - для них нормальний шлях, А на горі нічого крім позору, До чого доторкнуться - всюди крах. Їх боти за них попу підставляють, Доказуючи всім, що чорне - біле. А хто не згідний - брудом обливають. Що з ботів візьмеш, як вони дебіли.Доказують постійно, що потрібно...

Читати далі...

Я пишу безкоштовно вірші І не хочу їх продавати. Це частина моєї душі, Їх продати - це душу за ґрати. Я пишу не на конкурси їх - Вони там будуть задніх пасти. Вони проза - смуток і сміх, Нагороди їм важко нести. Їм за розум бал не поставлять,Помилки в них в розумне вплелись, Вони в поспіху, ніби равлик, На землі вони дивляться ввись... Може з ними щось і не так, Десь глибоко, десь дуже мілко - Їх писав же ж трохи дивак. А йому вони, мов у холод грілка.Хтось вважає, що це...

Читати далі...

Ну як тобі, Єво, діти?Як Каїн тобі, як Авель?Чи плакати, чи радіти,Що маєш родити право?Чи хочеш ти пізнаватиЗло і добро у дітях,Як вміють вони вбивати,Брат брату ставити сіті?Ну як тобі, Єво, війни,Де діти мільйонами гинуть?Хтось зайвий їм є постійноІ ділять щось безупинно.І Сетові з шляху збились,І Ною не всі відрада...Любові чомусь слабо вчились,Ненависть для них не вада.Любити так мало хочуть,А більше чомусь розпинати…Ну як твої, Єво, очі?Чи маєш ще силу ридати?Не легко дітей родити,Ще...

Читати далі...

В білих аркушах записникаПишеш швидко й перегортаєш... Скільки бУде їх ще в руках? Ти не знаєш, а поспішаєш... Щось в чернетку перетворив,Літачком щось пустив на вітер,Щось назавжди від всіх закрив,Щось таке, що й нема де діти... Ну а десь залишається слідВід щасливо прожитого часу,Коли тішать люди і світ -СторінкИ ці життя прикраса.Дні, прожиті, в записникуЗберігаєш... переглядаєш...Скільки бУде їх на віку?Всі твої! А про це ти знаєш?...[Приєднана картинка]

Можливо десь країна є,Де без війни дається мир,Де життя ближніх, мов своє,А сенсу не з’їдає ахінеї вир.Де перемоги – не поразки інших,Одного успіх – перемога всіх,Де поділу нема на кращих й гірших,Де вища цінність - щирість, щастя, сміх…Туди б на вихідні хотілося зганяти,Там тілом та душею відпочити,А може навіть там попрацювати -На благо іншим і собі добро робити.Бо мало сил на власні перемогиЙ зовсім нема бажання воювати,А ще втомили пошуки й дороги,Безглузді суперечки та дебати.Доказувати...

Читати далі...

Відлітають у вирій птахиТа жовтіють дерева й трава,Ледь тихіше стає навкруги,Тільки вітер сумне щось співа...Мов метелик, в останній політ,Відірвавшись від рідних гілок,Робить крок у незвіданий світТа кружляє пожовклий листок....Вітер крила йому дарувавНа короткий політ до землі,Він ніколи ще так не літав,Бачив лиш, як летять журавлі...

Якщо світ душею убогийЧи поможуть йому статки?Чи поможуть лінивому ногиШлях почати новий спочатку?Якщо світ душею хворийЧи поможе здоров’я фізичнеЖити так, щоб без біди і горя?Чи не в душі щастя та муки вічні?Якщо світ душею незрячийЧи поможуть йому очі зрячі Розпізнати від чого хтось плаче:Чи від щастя, чи від невдачі?Якщо світ душею мертвий,То для чого він тіло годуєІ приносить собі все в жертвуЙ піраміди з відходів будує?Чи не краще душею жити,Від недуг її берегти різних,Зрячим бути...

Читати далі...