Коли мені сумно, то щось не так...Можливо не в мене... Можливо в інших...Це серце моє дає мені знак,Що щось має бути інакше та ліпше.Не вистачить часу все змінити мені,Не все під силу повиправляти…Та знаю я, що думки сумні -Це привід на краще щось помінятиСум – це мотив не псувати світ,Щоб в глибший сум себе не загнати,Бо сум, мов пекучий на серці лід,Котрий теплом можна тільки здолати.

Серед бажань і різних почуттів,Котрі живуть в наших серцях і душах,Є ті, котрі мов шум й такі, мов спів,Є ті, котрі будують і є ті, що рушать.Серед війни, де кожен проти всіхІ всі проти одного ради себе,Щоб кинути весь світ собі до нігЙ ні більшого, ні меншого не треба…Серед зруйнованих розбитих доль,Котрі поклали на поталу жлобству,Де майже кожен зводить свою рольДо себелюбства й іншихфобства…Десь в нетрях цих у людях й між людейЖевріє тихе світло від Творця:Любов, надія, віра і перелік...

Читати далі...

Не нарікаю зовсім на погоду,Хоча надвОрі березень зимовийЗаллє дощем чи заморозить воду,Засипле снігом і насупить хмари-брови.Не поспішають поки розквітати квіти,Чекають вони справжньої весни, Щоби поповній сонцю і теплу радіти...Ще сплять і дивляться весняні сни.Нехай вони ще нікуди не поспішають,Нехай морозом їх не обпече,Хай сили бережуть, а розквітають,Коли підставить теплий день своє плече.Нехай весна - зима... Я поки почекаюПід спраглий за весною спів птахів.Весна вже поруч, на порозі - я ...

Читати далі...

Доросла людина походить з юності, юна - з дитинства, дитя - від батьків, батьки - від їх батьків... Історія настільки давня, що навряд чи хтось зможе впевнено сказати, що людина взялась звідти чи он звідти. Історія людського роду губиться десь в далекому-далекому минулому. Можна придумувати різні версії походження людини, але... Обмежуся періодом від народження. Кожна людина походить зі свого народження. З'являється вона...

Читати далі...

Ми даємо дорогу прогресу:Нам замало лише наших рук,В допомогу ногам є колеса, Крила є і ми швидші за звук… Один одного можем почутиЗ протилежного боку Землі,Тепер можем мобільними бути,Відстань стерлась тепер взагалі.І на лініях автоматичнихЩораз більше можна зробитиРечей різних практичних й незвичних,Без яких вже не можемо жити.Ми вже масово вмієм вбивати Континенти, народи, країни…Й від життя тільки попіл лишати,А від міст залишати руїни.Наш технічний прогрес все росте,А духовний позаду...

Читати далі...

Сніг в повітрі кружляє, Ніби ангелів пухТа собою вкриваєІ дерева, і луг...В білий колір невинний Одяглася земля,Мов завите в пелени Мале немовля.Зі сторінки новОї Хоче світ все почати,Бруд і плями всі свОЇПід снігом сховати.Парк у біле покритий -Тихий ангельський сад.Шкода слід залишити…Все красиво й без вад…

Віра в дива окриляє,Якщо мудра її основа,Коли силу творити маєДобрі справи з доброго слова.Коли на рай собі заробляютьДілами добрими в світі цьому,Не обкрадають і не вбивають,А ближньому помагають свому.Віра в дива окриляєКоли від злого вона рятує,Коли робить світ трохи раєм,Де любов, гармонія й мир панує.Віра в дива окриляє,Коли народжує вона диво,Що світ весь преображаєВ Мудро, Мирно, Добре й Красиво.

Віра в дива заколисує світ,Як алкоголь жертву,Шепочучи їй, що він ліки від бід,Поки не зробить мертвим.Злодій пожертву на церкву дав -Місце в раю купляє...Жертва ж його, що він обікрав,З голоду помирає.Вірить робочий, що вкрадена річПросто не так лежала....Ось в фірмі фінансовий паралічЙ скорочення штату настало.Вірить політик, що завжди народМає його любити.За всеобіцяючий без справ рот -Можуть також побити…Дива від Бога чекають всі,Сіючи вбивство й прокльони...Отримають відповідь у всій красі ...

Читати далі...

Мінус десять, а співають птахи,Дуже тихо, але співають,Серед снігу ці дивакиПерехожим весну провіщають.Хоча січень ще надворІІ навколо все льодом вкритеТа гарячі серця в цій поріСпівом інші серця можуть гріти.На деревах засніжених в паркуЇм тепліше, ніж на Мальдівах -Від любові їм тут жарко,Тому радують всіх співом.

В цьому світі не так все просто,Неузгоджень в ньому багато,Ми усі тут неначе гості,Що зібралися тут на свято.Хтось наїстись ніяк не може,Хтось напитися дуже хоче,Все це дійство на п'янку схоже,Де так рідко тверезі очі.Тут у кожного своє "п'яно"Та у кожного своє "сито",Своє в кожного "пізно" й "рано", Своє "щось ще ближньому залишити".