Нас з дитинства навчають казати чарівне слово "дякую". Воно виражає зичливість та повагу, а тому це слово вирішили вшанувати та запровадили на його честь свято. Всесвітній День "Дякую" відзначають 11 січня за ініціативою ООН та ЮНЕСКО.

 

Запровадили таку дату аби нагадати людям про можливість гарних манер та вміння висловлювати вдячність. Чернігівці кажуть, що слово "дякую" чи не одне з найбільш уживаних. В тім використовують його зазвичай автоматично, як прояв ввічливості.

Психологи кажуть, що слово "дякую" дійсно чарівне і здатне творити дива. Крім того слова вдячності здатні змінити наше життя на краще, бо вони налаштовують позитив та покращують взаємовідносини. А тому частіше кажіть «дякую» і тоді добрих справ у вашому житті буде більше.

Всім друзям величезна ПОДЯКА за те, що ви є!!!

Минають дні, минає літо,

А Україна, знай, горить;

По селах голі плачуть діти —

Батьків немає. Шелестить

Пожовкле листя по діброві;

Гуляють хмари; сонце спить...

На Великдень вирішив провідати батьків. Давненько вже не святкували такий щирий, теплий празник як Воскресіння Христове в родинному колі. І хоть за теперішньої влади ціни на пальне сягнули захмарних величин, але квитків на потяг катма, тому довелось намити, натерти, наполіролити автівку… і в дорогу. До речі, про ціни на пальне. Як тільки на світових нафтових біржах ціна за барель піднялась на 1$, наші нафтотрейдери тут же підняли ціну на бензин на 5-10-15 коп., але як ціна на нафту впала на 2-3-4-5$, то наші магнати не повірили, що сонце зійшло на сході, що треба скидати ціну. Від цього ж їхні прибутки падають. А доблесний міністр з екранів ТВ заявляє, мовляв, ну і що, що ціни високі..... ви погляньте, машин не поменшало. Це такі урядовці нами командують. Та  я відхилився від теми. Отже, вже 700 км дороги позаду. Радує те, що нігде ДАІшники не нагліли і доводити їм, що я не баран, вибачте за тавтологію,  не доводилось. І ще те, що від самого Житомира і до Львова турки, македонці і хто там ще не знаю таки зробили досить пристойну трасу для поїздок в задоволення. А от від Львова до Івано-Франківська наші дорожні служби борються зі сном за кермом, бо на всій ділянці ями, вибоїни, розмітка здебільшого відсутня і т.п. Але втома дається взнаки. Кава вже не рятує, музика в салоні дратує, цигарки не паляться, жуйки не жуються... Любуюсь прикарпатськими краєвидами. Добре, що рух не дуже інтенсивний. Наближаюсь до населеного пункту з кумедною трошки назвою «РУДА». Обабіч дороги стоять середніх років не молода пара і дідусь. Підняли руки, голосуючи. Без сумнівів зупинився, щоб хоч трошки веселіше було їхати залишок шляху. - Христос Воскрес! - Воістину воскрес! - До Рогатина підкинете? - Звичайно ж. Сідайте. Пара сіла на задні сидіння, а дідусь сів біля мене на перед. На вигляд йому років 70-75. Досить охайно й чистенько одягнений. Лице вкрите глибокими зморшками, але в очах скачуть якісь юнацькі чортики. Хоча по великому рахунку очі світяться добротою. Це я відразу запримітив. В машині тут же відчувся запах стайні, гною, сіна, соломи, корови, коней і ще сотні інших запахів. Одним словом запах села і важкої праці, який неможливо перебити ніякими модними автомобільними "вонючками". Але мова не про це. Дідусь виявився досить балакучим і трішки гуморним. Всю дорогу, а їхали ми разом з пів години, не більше, дідусь безупинно щось розказував і слова, як з кулемета вилітали з його беззубого рота. Він хвалив весну і Бога, він обурювався владою від місцевої до Верховної Ради, президентом, прем'єром, всіма міністрами, називаючи їх прізвища (я ще здивувався, що навіть я всіх їх не знаю), кляв голову сільради і дорожні служби на чому світ стоїть, місцевого панка, який викупив ставок і не дозволяє рибалити нікому у ньому, ворон і шулік, які вже вкрали у нього трьох курчат, митні служби, які встановили дуже величезні митні побори за якісь ветліки коньче потрібні для його старенького коня-годівника. І ще багато всякого я наслухався від нього. А вже коли ми в'їхали в Рогатин дідусь розповів мені страшну таємницю. Пів року тому він написав листа у Верховну Раду зі скаргою на те, що місцеві чиновники щось там урізали з доплатами йому, як дитині війни. Через три місяці та скарга повернулась для розгляду на місці і от ще три місяці вона розглядається десь в чиновничих кругах обласного штибу. Але, як сказав дідусь, терпець усякому може урватись, і вони (маючи на увазі невідомо,.... а може й відомо кого) ще дуже пожаліють, що прийшли до влади. Бо вони гнобителі, а гнобителів у нас на Вкраїні милій завжди карали. «Отож, - каже дідусь, - я вже вили від гною відчистив, нагострив їх добре, навіть держак новий зробив і стоять вони у мене наготові. Сусід теж косу вже відклепав. Ще конячку би мені підлічити трошки. Ох тікатимуть і плакатимуть узурпатори наші. Плакатимуть і тікатимуть. Ось тут зупини мені, синку. Хай Бог помагає! Щасливо!» Дідусь і немолода вже пара, яка мовчки їхала всю дорогу вийшли і пішли кожен своєю дорогою зі своїми роздумами?. А я, заслухавшись дідуся, вже вкотре проїхав мимо пам'ятника славній Роксолані, забувши сфотографувати його. А подальшою дорогою думав... Це ж як треба допекти народ, що вони готові на нову КОЛІЇВЩИНУ? Готові владу топити в крові. І ще не раз чув я, особливо від старшого покоління, що потрібні рішучі зміни.... силові... Отака от маленька історія з моєї подорожі, яка міцно засіла в голові.  А Ваші думи які?

Зі  святом  цим    весна  в  серця  приходить,
Природа  прокидається  від  сну,
І  сонечко  тобі  лиш,  Земле,  годить,
Теплом  зігріє  лиш  тебе  одну.

Зігріє  і  обійме,  як  кохану.
Як  жінку  зацілує  в  таїні,
Щоб  народила  квітку  ти  весняну
У  лісовій  чарівній  гущині.

І  я,  частинка  Божого  творіння,
Вдихаю  цю  таємність  і  красу
І  по  Його  Величності  велінню
До  тебе  в  серці  я  любов  несу.


(с) В. Ставчанська





Ввійшовши до неї, ангел сказав:
Радуйся, благодатна, Господь з тобою!
Я оповістити тебе, діво Маріє, мав
І, ось я посланець, перед тобою!
Благословенна, ти між жінками
Благодатна, ти по між віками
І благословенний плід лона твого
Бо світ очікує давно на нього
Вона стривожилась, словом цим
Що могло значити те, привітання?
Як станеться, саме між тим
Я ж бо, ніякого не знаю пізнання?
Ангел сказав їй: Не бійся Марія!
Бо, ти знайшла ласку у Бога
Бо має відбутись пророча подія
І марна велика твоя, же тривога
Ти, зачнеш у лоні й родиш дитя
Йому посвятиш своє все життя!
Як, станеться так – Марія питає:
Я ж не знаю, як такого мужа
Дух святий, зійде на тебе –
Бо сила, Всевишнього дужа!
Тоді Марія сказала: Від нині
Я, Господня, буду слугиня
Якщо так судилось мені….
І ангел відійшовши, покинув її.
(с)Іван Пастернак

Когда ты на машине, при деньгах,
друзья тебя качают на руках.
Когда ты покупаешь им вино,
они с тобой смеются заодно...
Ты делаешь подарки, к ним спешишь,
волнуешься и дружбой дорожишь.
Приходишь, помогаешь им в беде...
Ты плачешь. А друзья сегодня где?
Когда не на машине, а в долгах...
Когда не над землею, а в ногах,
ты присмотрись, кто рядышком с тобой,
вот это друг подаренный судьбой.
А те, кто хохотали в унисон,
и тратили с тобою миллион,
сегодня будут также хохотать,
с твоим врагом тебя же обсуждать...
У радости всегда друзей полно,
но в тот момент, когда в душе темно,
из 10 останется 1,
кто рядышком без выгодных причин,
а потому что в нем душа живет,
которая без слов тебя поймет.
А остальных отшей, ведь их душа...
не стоит, к сожалению, ни гроша.
Не трать себя на всех, а посмотри,
в ком солнце не снаружи, а внутри.
Запомни - не бывает 100 друзей,
но есть один, кто этих ста верней!!!

(С)
автор: Black lady-cat

Що чоловіки не хочуть одержати як новорічний подарунокУсі люди різні, це зрозуміло. І те, що одному принесе радість, іншого образить. І все-таки серед «подарункових» уподобань чоловіків і жінок є свої закономірності. Рідкісну жінку може порадувати, наприклад, пилосос замість новорічного подарунка. Зате ця ж дама може невимовно зрадіти якійсь екзотичній квітці в горщику або річному абонементу в фітнес-зал.

А які новорічні подарунки бояться отримати чоловіки?



Безглуздий новорічний подарунок № 1: квітка на підвіконня.
«Скажи, гарна?! Пам'ятаєш, ми це в супермаркеті бачили. Ти ще сказав, що симпатична».

Безглуздий новорічний подарунок № 2: набір новорічних свічок.
«Дивись, тут і Дід Мороз, і Снігуронька, і Сніговик. Ведмедики якісь, зайчики. Прикольно, правда?»

Безглуздий новорічний подарунок № 3: новорічна шапка-маска оленя.
«А я якось й не подумала про роги!»

Безглуздий новорічний подарунок № 4: блокнот-щоденник.
«То й що, що у тебе вже є корпоративний! Буде два. Зате, дивись, який він зручний!»

Безглуздий новорічний подарунок № 5: набір авторідин: мастило автомобільне, гальмівна рідина, рідина від обледеніння.
«Я зробила щось не те? Але консультант сказав, що для нашої машини все це підійде!»

Безглуздий новорічний подарунок № 6: набір носовичків.
«Дивись, які гарні! Тобі сподобалися? Я теж думаю, що носовичків багато не буває!»

Безглуздий новорічний подарунок № 7: йогуртниця.
«Скажи, класна?! Мене переконували, що дуже смачний йогурт виходить»

Безглуздий новорічний подарунок № 8: відро для шампанського.
«От чорт, про лід я якось не подумала!»

Безглуздий новорічний подарунок № 9. Твоя примха за мої гроші.
«Коханий, я тобі у PLAZA дещо придивилась, але мені грошей забракло! Під'їдеш?»

Безглуздий новорічний подарунок № 10: «Я тут ось що хотіла тобі сказати ... Тільки, будь ласка, спокійно, без нервів. Загалом, я йду до іншого».

Утім, останній «безглуздий новорічний подарунок» цілком може виявитися найкращим і найбільш очікуваним.

За матеріалами http://lady.tochka.net

День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.  В народі ще це свято називають Калита. Він вважається парубочим святом. Напередодні, себто 7 грудня, дівчата вже мали змогу визначати обрядодіями свою покровительку - Катерину. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя.  До прийняття християнства це свято називалося Калитою. Дехто вважає, що воно походить від слова "календи". Очевидно,  ми маємо спарву з молодіжними вечорницькими зібраннями, які започаткувавшись 1 грудня, носили спільну назву Калити й тривали до Різдва - періоду повороту сонця на весну. В цей час найбільше вдавались до заклинань, завбачення майбутньої долі й ритуального кусання "калети".  Натомість первісну назву християнство замінило на святого апостола Андрія Первозванного.  На Андрія жінки не пекли хліба, не шили і не пряли.  В ніч під Андрія хлопці мають найбільші права - єдина ніч у році, коли парубкам за бешкети люди вибачають.  Удосвіта напередодні Андрія дівчата йшли до криниць, щоб набрати води в рот і замісити на ній борошно. За цим стежили хлопці, щоб розсмішити дівчат. Тоді останні зверталися з проханням не заважати, за що парубки вимагали відкупної - макітру вареників, котрі мали обов'язково бути на "андріївській вечері". Давши згоду, дівчата приносили воду, замішували тісто й гуртом випікали по дві кукілки (для себе й судженого). Ввечері, поклавши серед світлиці на невеличкий ослінчик або ж заслінку парну кількість балабушечок, впускали пса, якого цілий день тримали впроголодь. Чию хлібину собака з'їдав першою, та якнайскоріше вийде заміж; коли ж обнюхував і "перескакував" до інших - тій юнці цього року шлюб не світить, а коли забирав їство і біг в закуток - вийде на чужині.  Нерідко робили з клоччя дві свічки й підпалювали, приказуючи : -Андрію-добродію, допоможи мені долю відшукати!  Якщо свічки згоряли рівномірно, прихилившись ода до одної, то це ознака щасливого шлюбу, а коли розхилялися - на неприємну сподіванку. Потім знімали взуття з лівої ноги й від столу почергово міряли доріжку до порога : чий чобіт перший стане на нього - та найскоріше вийде заміж.  Цікавиться дівчина ще й тим, хто буде її чоловік, якої вдачі та якого фаху? Щоб це вгадати, вона посипає на долівку трохи пшениці, наливає в мисочку води і ставить люстерко. Коли все вже готове, впускає півня і слідкує за ним : якщо півень нап'ється води - чоловік буде п'яницею, клюне пшениці - господарем, а як гляне в люстерко -- паничем і ледарем.  Цікаво ще знати, як будуть звати чоловіка? Виходить дівчина на вулицю і питає першого зустрічного чоловіка, як його звати. Так і майбутнього чоловіка зватимуть.  Дівчина бажає бодай у сні побачити, як її мйбутній чоловік виглядатиме. Для цього є інше ворожіння : лягаючи спати, дівчина скидає з себе крайку, робить з неї хрест і кладе під голову, шепочучи такі слова : Живу в Києві на горах, Кладу хрест в головах; З ким вінчатись, з ким заручатись, З тим і за руку держатись.  Якщо вночі їй присниться сон, що до неї підійшов парубок, взяв за руку і повів до вінця, то це буде її суджений. То ж сердечно здоровлю усіх Андріїв  з Днем Ангела! Бажаю здоров’я, щастя і удачі! Нехай ваш Ангел-хранитель завжди буде з вами. Нехай він оберігає вас і вказує вам вірний шлях. Аби калита була солодкою, дівка вашою, а ніс не в сажі!