Всіх з п'ятницею!!! Ура!!!

День
19 ноября был провозглашен "Всемирным днем туалета" в 2001 году в ходе
международной конференции в Сингапуре, посвященной проблемам туалетов.
Кстати, место проведения конференции было выбрано не случайно: Сингапур
славится безукоризненной чистотой отхожих мест. Более 200 делегатов из
Азии, Европы и Северной Америки, представлявших 17 национальных
туалетных ассоциаций, встретились, чтобы обсудить насущные проблемы и
рассмотреть новые концепции развития туалетного дела. Результатом
встречи стала Всемирная туалетная организация (ВТО), которая и явилась
инициатором создания праздника. 19 ноября 2002 года прогрессивная
мировая общественность впервые отметила Всемирный день туалета - один из
самых оригинальных и, по сложившейся традиции, веселых праздников.

Усміхніться! Трошки тут наСВИНячу з приводу П'ЯТНИЦІ!

Міжнародний день бухгалтерії (День бухгалтера)



Щорічно 10 листопада фахівці однієї з самих точних професій відмічають професійне свято - Міжнародний день бухгалтерії (International Accounting Day). Це свято часто називають Днем бухгалтера (Accountant's Day). Необхідність створення міжнародного свята обговорювалася неодноразово, незважаючи на те що в багатьох країнах встановлено національне свято бухгалтерів.
Вибору дати свята послужила подія кінця 15 віку - 10 листопада 1494 року у Венеції (Venice) була опублікована книга Луки Пачіолі (Luca Pacioli) "Усе про арифметику, геометрію і пропорцію" (Summa de Arithmetica, Geometria, Proportioni et Proportionalita), в якій автор спробував підсумувати знання про математику того часу.
Одна з глав книги називалася "Про рахунки і інші записи" (Particularis de computis et scripturis) і містила детальний виклад бухгалтерської справи Венеції. Це була перша друкарська праця про метод подвійної бухгалтерії, праця, яка послужила основою створенню деяких широко поширених робіт по комерційній бухгалтерії. У книзі була описана велика частина облікового циклу в тому виді, в якому вона відома нині.

Лука Пачіолі - творець першої книги про бухгалтерію
Пачіолі описав використання журналів-ордерів і регістрів бухгалтерського обліку, також він зробив прогноз відносно того, що службовець не зможе спокійно лягти спати до тих пір, поки дебет не зійдеться з кредитом. Також в книзі було дано багато інших термінів, прикладів, одним словом, книга містила спеціальні знання, що вимагаються для повноцінної роботи бухгалтера.

Луку Пачіолі називають "батьком бухгалтерії", хоча він не був ні винахідником, ні розробником системи бухгалтерії. Він усього лише описав методи, які використовували у своїй роботі венеціанські торговці в період італійського Ренесансу.
Численні подробиці бухгалтерських прийомів того часу, викладені Пачіолі, стали основою, якою упродовж наступних чотирьох століть керувалися в спеціальних текстах і працях по бухгалтерії.
Кращим доказом надзвичайної значущості роботи Пачіолі можна назвати те, що його книга була надрукована 10 листопада 1494 року. Не раніше ніж за 50 років до цього Іоанн Гутенберг (Johannes Gutenberg) винайшов книгодрукування окремими металевими буквами і знаками, і відомо, що друкування книги у той час обходилося ще вкрай дорого.

Варто нагадати, що в Україні День Бухгалтера ми святкуємо 16 липня.

за матеріалами сайту http://www.calend.ru

9 листопада - День української писемності та мови.
Пишімо українською!


В листопаді 1997 р. був виданий указ Президента України "Про День української писемності та мови".

В ньому сказано про те, що за ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства встановлено в Україні День української писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця.

Це робиться для того, щоб привернути увагу до історії української книги і до сучасних її проблем.

Віхами історичного розвитку культури освіти книжкової справи в Україні безумовно є видатні пам'ятки українського народу, такі як "Реймське" Євангеліє, вивезене до Франції дочкою київського князя Ярослава Мудрого Анною, "Остромирове Євагіліє", що вважається найдавнішньою і точно датованою пам'яткою рукописного мистецтва, "Київський Псалтир".

Мова
- це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова - це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна і мислительська діяльність народу. (О.Олесь).

Одна вона у нас така - Уся співуча і дзвінка, Уся плакуча і гримуча Хоч без лаврового вінка. (Т.Шевченко).

Людина, яка втратила свою мову - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови. В неї зовсім відмінніша рефлексія і користується вона, за визначенням І.Франка, "верхньою" свідомістю. Себто її підсвідомість унаслідок асиміляції загальмована, притуплена. (П.Мовчан).

Коли забув ти рідну мову, Яка б та мова не була - Ти втратив корінь і основу Ти обчухрав себе дотла. (А.Білоус).

Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова. Ота жива схованка людського духу. Його багата скарбниця, в яку народ складає і своє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (П.Мирний).

Українська мова

Українська мова - державна мова України. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляє близько 45 мільйонів людей і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року українську мову вважали рідною 67,5% жителів України, що на 2,8% більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник знизився на 3,2%. Частка інших мов, які були вказані в якості рідної, становила 2,9%.

Походження

Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім'ї. Спільно з російською і білоруською мовами вона входить до східнослов'янської підгрупи слов'янської групи мов (до західнослов'янської підгрупи входять словацька, чеська, польська, кашубська, верхньо- і нижньолужицька мови (Німеччина), до південнослов'янської- словенська, македонська, болгарська, сербська, хорватська і старослов'янська мови).
Історію української мови починають від праслов'янської (спільнослов'янської) мовної єдності, яка виділилася з індоєвропейської прамови приблизно в ІІІ тис. до н. е. Праслов'янська доба тривала близько 2000 років.
За традиційною версією походження східнослов'янських мов, яка ще донедавна була офіційною та обов'язковою, вважалося, що після завершення праслов'янської епохи розпочався спільний східнослов'янський період, який тривав понад 500 років та закінчився лише в XI-XII ст. під час феодальної роздрібненості Київської Русі. У цей час нібито сформувалася й спільна для всіх східних слов'ян так звана давньоруська мова, на основі якої з XIII ст. виникають три східнослов'янські мови - українська, російська та білоруська - як мови відповідних народностей. Такий підхід базувався здебільшого на низці ідеологічних настанов спочатку доби царської Росії, а згодом радянської епохи. Сучасний рівень лінгвістичних, археологічних та історичних знань, а також можливість відходу від усталених ідеологічних догм дають змогу внести в цю схему істотні корективи.

Сучасні дослідники, критикуючи теорію єдиної давньоруської (або праруської) мови, вичленовують українську мову безпосередньо з праслов'янської мови без проміжних ланок. Згідно з цим підходом, три східнослов'янські мови, українська, білоруська й російська, зростали незалежно одна від одної як мови самостійні, і так званої "праруської" спільної мови не існувало.

Безперервність історичного розвитку етносу на українських землях від середини І тис. н.е. до нашого часу може свідчити про те, що після розпаду праслов'янської мовної спільності в цьому ареалі почав формуватися український етнос і відповідно - українська мова. Вона перейняла від праслов'янської значний специфічний лексичний фонд і чимало фонетичних та граматичних (насамперед, морфологічних) рис, які в інших слов'янських мовах замінилися новими, а в українській мові вони склали найдавнішу групу мовних особливостей.

Разом з християнством до Київської Русі прийшла старослов'янська (або церковнослов'янська) мова, створена на базі давньоболгарських діалектів Кирилом і Мефодієм (одних з перших слов'янських культурних діячів). Нею писалися релігійні та офіційні тексти. Старослов'янська мова довгий час виконувала функції писемної мови.

З XIV по XVIII ст. на теренах України побутувала староукраїнська мова, яка активно використовувалася як писемна. Поява новоукраїнської мови, яка згодом стала сучасною літературною, датується ХІХ ст. Її зачинателем вважається письменник І.Котляревський, а основоположником - Т.Шевченко. В основі сучасної літературної мови лежить система полтавсько-наддніпрянських говірок.

Писемність

Питання походження слов'янської писемності залишається досі остаточно не з'ясованим. Але однозначно визнано факт її існування ще до Хрещення Русі. Про це маємо декілька свідчень у стародавніх літописах.

Після прийняття християнства (988 рік) на території Київської Русі були відомі два типи письма - кирилиця (від імені Костянтина Філософа, в чернецтві Кирила) і глаголиця (від давньослов'янського "глагол", що означає "слово").
Глаголиця вважається давнішим письмом, але досі не існує єдиної думки щодо її походження. Азбука глаголиці
складалася з 39 літер, які мали дуже складне накреслення у вигляді кружечків і петельок, з'єднаних між собою. Незважаючи на графічну складність літер глаголиці, вона тривалий час вживалася в деяких південнослов'янських країнах.
Кирилиця - цілком оригінальна система слов'янської писемності, яка є складною творчою переробкою грецького алфавіту. Азбука кирилиці складалася з 43 літер, у тому числі з 24 грецьких і 19 оригінальних слов'янських. Графіка кириличної азбуки була близькою грецькому та візантійському алфавітові. Такі накреслення літер у подальшому стали графічною основою сучасної української, російської, білоруської, болгарської, сербської та македонської писемності.

Сучасний український алфавіт складається з 33 літер, які вживаються для позначення на письмі 38 фонем. 21 літера позначає приголосні звуки: б, в, г, ґ, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ; 10 - голосні звуки, з яких а, е, и, і, о, у передають кожна по одному звуку, а літери є, ю, я позначають по одному звуку лише після м'яких приголосних (синє, люди, ряд), а на початку слова, після голосних і після апострофа ( ' ) - по два [ й + е ] , [ й + у ] , [ й + а] - має, юнак, в'янути; літера ї завжди позначає два звуки [ й + і ] - їжа, з'їзд ; літера й перед о позначає приголосний [ j ] - його, а в інших позиціях - нескладовий голосний [ і ] - йду, гай; літера ь звукового значення не має, а вживається для позначення м'якості приголосного звука (кінь, льон). Літера г позначає фарингальний [ h ] (голова), а ґ - задньоязиковий проривний приголосний [ g ] (ґава, ґрунт, ґудзик). Літера щ позначає сполучення звуків [шч] - щука. Літери українського алфавіту за формою бувають великі й малі, а за різновидом - друковані й писані.

Сучасна українська мова

Сучасна українська мова є мовою флективною: для граматичної зв'язності служить закінчення слова, тому мова вирізняється розгалуженою системою закінчень. Функція суфіксів і префіксів - уточнювати зміст кореня, носія основного лексичного значення.
Іменник характеризуються сімома відмінками, один з яких - кличний - відрізняє українське відмінювання від аналогічної системи інших східнослов'янських мов. Дієслово української мови існує в чотирьох часах: окрім минулого, теперішнього та майбутнього, використовується давноминулий час (для вираження дії, яка відбулася в минулому, але раніше від дії, вираженої звичайним минулим часом).

Основний словниковий фонд української мови містить чотири пласти слов'янських слів: спільноіндоєвропейська лексика (батько, матір, сестра, дім, вовк, бути, жити, їсти тощо); праслов'янські слова (коса, сніп, жито, віл, корова, ловити тощо); власно українські слова, наявні тільки в українській мові (кисень, водень, мрія, зволікати, зайвий, байдуже, примхи, перекотиполе тощо); запозичення з інших слов'янських мов (з білоруської - розкішний, обридати, нащадок, з польської - перешкода, недолугий, дощенту, обіцяти, цікавий, гасло, міць, шлюб, раптом, принаймні тощо; з чеської - брама, огида, ярка, паркан, карк; з сербської - хлопець; з болгарської - храм, глава, владика, сотворити тощо). Решту лексики складають більш пізні запозичення, серед яких найбільше з мертвих класичних мов - давньогрецької, латини і старослов'янської. За радянських часів до лексичного складу ввійшло багато русизмів, які часто вводилися без адаптування до вимог граматичної системи. Останнім часом лексичний склад активно поповнюється запозиченнями з англійської мови. Але загальний розвиток мови відбувається за рахунок внутрішньомовних ресурсів: нові
слова творяться на базі вже існуючих.

День української писеменості і мови — це не тільки державне, але і церковне свято. Першим в сучасній українській мові твором, який відповідає візантійським першоджерелам,
православні назвали акафистом Богородиці Хелмській.


http://www.scnm.gov.ua

Протягом дня людина виговорює близько 7 000 слів, про це свідчить статистика. Люди, які працюють із громадськістю, у сфері обслуговування та інших схожих місцях, промовляють значно більше. Одним із важливих чинників служить приналежність особи до екстравертів чи інтравертів, бо ж одні люди впевнено ведуть розмову, інші — замикаються в собі. Але сьогодні мова піде не про це. Кожне слово, як відомо, викликає своєрідні відчуття та емоції. Отож, пропоную на розгляд свій словничок, який містить 10 слів, які НЕОБХІДНО сказати протягом дня.

Пункт перший: слово “привіт”. Звісно, його можна замінити на “здоров” чи “хай”, в залежності від того, з ким розмовляєш. Якщо розпочнеш день із теплого “привіт”, то будь певен, що день вдався не лише у тебе, а й у людини, якій це слово адресовано.

Пункт другий:

“рятуй”. О, ні, я не вважаю вас безпомічними створіннями, які не здатні вирішити власних проблем. Навпаки, скажу, що лише сильна особистість може попросити про допомогу, оскільки не вважає це приниженням.

Пункт третій: “будь ласка”. Саме від цих слів залежить успішність того, за що взявся. Якщо просити про послугу, то лише так. Не забувай, що ти просиш, а не вимагаєш!

Пункт четвертий:

“дякую”. Спочатку читаємо все, що пише трохи вище. І от, коли ти попросиш когось допомогти тобі, то не забувай, що після цього варто подякувати. І хоч народна мудрість (чи не народна), голосить про те, що “дякую в кишеню не покладеш”, спробуй таки покласти.

Пункт п’ятий: «гарного дня”. Це вже не слово, а ціле сполучення слів, але відіграє важливу роль. Не бійся бажати людям гарного дня, позитивного настрою і т.д. Більше того, говори їм це! І побачиш, так і буде…

Пункт шостий: “бери”. Напевно, найфункціональніше слово за своєю структурою, оскільки знаходить застосування усюди. Не проходь повз жебраків з байдужим виразом обличчя. Не відмовляй друзям у допомозі. Усе, що даєш повертається колись сторицею. З цим словом можна навіть прийти серед ночі до своєї другої половинки…

Пункт сьомий: “заходь”. За рівнем функціональності можна його прирівняти до слова “бери”. Запрошуй людей на прогулянку, у кафе, у власний дім, і найважливіше – у своє серце.

Пункт восьмий: “люблю”. Кажи його усім. Без винятків! А собі в першу чергу. Кажи про любов батькам, друзям, коханим людям. І ще, не забудь про домашніх тваринок. Чи їх ти не любиш?

Пункт дев’ятий: “вибач”. Коли день добіжить кінця, то зрозумієш, що не вдалось уникнути помилок. Зрештою, усі ми — люди, маємо право. Але не вішай носа! Лише мужня людина визнає свою помилку. Слово “вибач” діє, як лікувальний бальзам на хворе серце.

Пункт десятий: “усмішка”. Насправді, це не слово, але і не жест. Чому вона завершує наш список? Тому, що не потребує жодних зусиль. Та й не важливо чи вимовляєш ти літери “л”, “р” та інші. Усміхнись світові, а він усмхінеться тобі, бо не зможе втриматись…

Правду кажучи, потрбіних слів сотні, а то й тисячі. Люди різні, і в кожного свої засади та принципи. Та й у кожного слова синонім є… Хтось весь день випромінює тепло, а хтось — кидається матюками. Вірю, що ти, шановний читачу, належиш до перших. Бо ж слова — то лише засіб вираження того, що диктує душа…

Автор:   Юлька Гриценко

http://molodi.in.ua/author/sautumn/

За народним календарем у жовтні закінчувалася осінь і тому він був перехідним від осені до зими. Початком зими в українському селі вважалося свято Покрова (14 жовтня) — Покров Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії. Віруючі українці в цей день урочисто ідуть до церкви й благоговійно промовляють слова Богородичного тропаря свята: "Сьогодні ми, православні люди, радісно святкуємо, осяяні Твоїм, Божа Мати, явленням, і, здіймаючи очі до Твого пречистого образа, уклінно просимо: покрий нас чесною Твоєю покровою й визволи нас від усякого зла, благаючи Сина Твого, Христа Бога нашого, щоб спас душі наші".

Божу Матір, яку називали в тому числі і Покровою, вважали своєю покровителькою запорозькі козаки, а значить, вона є покровителькою України. Після Указу Президента України 1999-го року день 14 жовтня відзначається як День українського козацтва.

Прикмети на Покрову: Яка погода на Покрову, такою буде зима. Якщо лелеки не відлетіли на Покрови — на теплу зиму. Якщо на Покрову не випав сніг, то не буде його аж до січня.

   До Покрови всі польові роботи мали бути закінчені, озимина посіяною, на зяб зорано. Через те у народі живе багато прислів'їв.

Прислів’я на Покрову: Хто лежав до Покрови, той продасть усі корови. Прийшов Покров — не нагрієш хату без дров. Прийшла Покрова — сиди, чумаче, вдома. Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем.

Від усього серця ще раз вітаю зі святом.

Бажаю вам, шановні козаки, козачки, здоров'я, завзяття і сили.

Давайте відроджувати Україну разом!

З БОГОМ у майбутнє!

Слава Українському козацтву!

Слава Україні!

У свято Покрову Пресвятої Богородиці ми просимо у Цариці Небесного захисту і допомоги : "Згадай нас в Твоїх молитвах, Пані Діво Богородице, та не загинемо за множення гріхів наших, покрий нас від всякого зла і лютих напастей; на Тебе бо сподіваємося і, Твого Покрову свято чествуюче, Тя величаємо".

Божого благословення усім нам!

 

речь Ч.Чаплина на свое 70-ти летие

Когда я полюбил себя, я понял, что тоска и страдания - это только предупредительные сигналы о том, что я живу против своей собственной истины.

Когда я полюбил себя, я перестал желать другой жизни, и вдруг увидел, что жизнь, которая меня окружает сейчас, предоставляет мне все возможности для роста. 

Когда я полюбил себя, я понял, что при любых обстоятельствах я нахожусь в правильном месте в правильное время, и все происходит исключительно в правильный момент. Я могу быть спокоен всегда.

Когда я полюбил себя, я перестал красть свое собственное время и мечтать о больших будущих проектах. Сегодня я делаю только то,что доставляет мне радость и делает меня счастливым, что я люблю и что заставляет мое сердце улыбаться. Я делаю это так, как хочу и в своем собственном ритме. 

Когда я полюбил себя, я перестал всегда быть правым. И именно тогда я стал все меньше и меньше ошибаться. 

Когда я полюбил себя, я прекратил жить прошлым и беспокоиться о будущем. Сегодня я живу только настоящим моментом. 

Когда я полюбил себя, я осознал, что ум мой может мне мешать, что от него можно даже заболеть. Но когда я смог связать его с моим сердцем, он сразу стал моим ценным союзником. 
Мне больше не нужно бояться споров, конфронтаций, проблем с самими собой и с другими людьми. Даже звезды сталкиваются, и из их столкновений рождаются новые миры.
Источник: http://unim.livejournal.com/184140.html

Всесвітній ДЕНЬ ПОСМІШКИ


Всесвітній день посмішки (World Smile Day) відзначається щорічно в першу п'ятницю жовтня. Тим, що це чудове свято існує, світ зобов'язаний художникові Харві Боллу (Harvey Ball). В середині 20 століття він жив в Америці. Нічим примітним його творчість не відрізнялася: критики особливо ним не цікавилися, його картинам навряд чи загрожувало безсмертя.
Але якось до нього звернулися представники страхової компанії State Mutual Life Assurance Company of America з проханням придумати який-небудь яскравий символ - візитну картку компанії, що запам'ятовується.
Харві не довго думав, узяв і запропонував замовникам те, що зараз усі без виключення користувачі інтернету називають "смайликом" - усміхнене жовте личко. Сталося це в 1963 році. Замовники прийняли роботу, заплатили Боллу півсотні доларів виготовили значки з цим личком і роздали усьому персоналу компанії. Успіх такої "візитки" перевершив усі очікування. Клієнти компанії були в захопленні від нововведення - буквально через декілька місяців було випущено більше десяти тисяч значків!
Зовсім скоро миле личко стало з'являтися на футболках, бейсболках, конвертах, листівках, сірникових коробках. Навіть поштове відомство США випустило марку з цим символом.

Болла буквально розпирало від гордості. "Ніколи ще в історії людства і мистецтва не було жодної роботи, яка б, поширившись так широко, приносила стільки щастя, радості і задоволення. Не було нічого, зробленого так просто, але що стало зрозумілим усім", - сказав він в одному зі своїх численних інтерв'ю.
Всесвітній день посмішки перший раз відзначався в 1999 році. Художник вважав, що цей день має бути присвячений гарному настрою, девізом Дня є слова: Do an act of kindness. Help one person smile (Зробіть добро. Допоможіть посміхнутись хоча б одній людині).





ВІТАЮ ВСІХ З ЦИМ ЧУДОВИМ СВЯТОМ!!!

До речі сам День народження смайлика щорічно відзначають 19 вересня

30 вересня церква вшановує пам'ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії.

За правління імператора Адріана жила в Римі вдова Софія з трьома доньками. Побожна мати назвала своїх дочок іменами трьох богословських чеснот: Віра, Надія і Любов. Вона дбайливо виховувала своїх доньок, даючи їм приклад мужності та витривалості у святій вірі.

Під час переслідування християн у 137 році матір з доньками ув'язнили та відправили на суд до імператора. Після безуспішного намагання схилити дівчат до відступництва від святої віри, розлючений імператор наказав замучити невинних дівчат, а матір відпустити на волю. Софія поховала тіла своїх доньок, а сама провела у молитві три дні біля їхнього гробу. Третього дня Бог забрав її святу душу до Себе.

Незважаючи на таку страшну історію, це свято завжди сприймалося радісно. Три дівчини і їхня мати показали, що для людей, зміцнених благодаттю Святого Духа, недоліки тілесних сил аніскільки не перешкоджають прояву сил духу та мужності.

Сьогодні всіх жінок, які носять ці імена вітають з Днем янгола. З давніх часів було прийнято кожній Вірі, Надії, Любові і Софії дарувати букети квітів і шоколадні цукерки. За традицією іменинниці відправлялися на вранішню службу в храм, щоб вшанувати своїх батьків. Цього дня жінкам дозволялося не працювати, навіть не поратися по дому.

Я щиро вітаю всіх жінок з іменем Віра, Надія, Любов, Софія з Днем янгола.