Ми загубили Слово, наші зміліли ріки, Ми забуваєм мову, псуємо кров навіки, На захід йдем містами, землю свою лишаєм, Чи то на довго з нами радість у чужім краю? А в нашім ріднім краю , біль розриває душу, Я все віддам, що маю, і все зроблю, що мушу. В тім твоя - Слава, і твоє - Прокляття, Чужа держава, Рідне Багаття… Країна в небезпеці! Я вже шмайсера викопав. Це як нашествіє мурашок-паразитів. Є мурахи, які не мають свого мурашника, не будують його, не збирають їжу, не вирощують...
Читати далі...