Я не спеціально, дітки[Приєднана картинка]

"Зійшло гаразд, потяг став на місце. По другій путі летів угору маневровий станціонний паровоз, і його машиніст, кацап, пробігаючи мимо Терещенка, почав висвистувати на паровозному свистку щось таке, що толкувалося буцім-то «ха-хол ду-рак... ха-хол ду-рак», на що Терещенко, теж свистком, відповідав гнучкою трикутньою лайкою".

Хотів би цитатою Вас підтримати, але не маю, не дочитав поки. Так розвивалося то сьо, а потім зарвало мозок. Круто.. Дуже рекомендую до прочитання. Перший твір цього автора. навіть екраінізація є. Совєцька, але тре глянути. А Є.

" - Українці, отче добродію, все були, позвольте собі це сказати. - Прошу дуже. - Тільки не знали, що вони українці, І загалом не знали, хто вони такі. Тут називали себе русинами, а там малоросами, а бо й прямо православними. А я довідався, хто такий, і тепер вважаю своїм обов'язком боронити свого національного імені і освідомлювати других. - А хіба, на вашу гадку, "русин" - то щось обидливого? - Борони Боже! Я того не кажу, але слово "українець&quot...

Читати далі...

Осінній феншуй[Приєднана картинка]

Важка, але важлива читанка про наших хлопців з "Азову" 2014 року. Дуже рекомендую.

"Довбиш і Довбишка слухали, слухали Кайдашиху, аж роти пороззявляли, а Кайдаша брала злість. Він усе ждав, щоб його жінка хутчій стулила рота та щоб хазяїн наливав по чарці. Червоний перець у горілці дражнив його, неначе цяцька малу дитину, а жінка розпустила розмову на всю губу". )))))

Alexander Zaitsev - Nostalgy Release Date 2024-10-04 Label 7th Cloud Catalog 7CLOUD1642

"— Тільки пам’ятай, синку, мою науку: якщо сі доведе мати діло з москалем, ніколи-ніколи йому не вір. Особливо сі стережи його, коли в тебе свято, коли похорон, коли ти найменше очікуєш його нападу. Найдужче пильнуй — коли москаль пропонує замирення. Тоді не дрімай, тоді він нападе неодмінно… ".

"Борис хотів питатися, у чім Босаковський поїде, як каптан продасть, але жаль зробилося добросердного хвалька. — Не журіться, — потішав його, — я гроші маю, — і потелепав гаманцем. Босаковському засвітилися очі: — Золото! Щоб я потурчився, коли це не золото! А ти що? Може де жида зарізав?— Нікого я на совісті не маю. З хати дістав, а гетьманиха теж не скупа... Я не п'ю і не гуляю, гріш не втікає від мене.— Що не п’єш, то ти не журися. Виручу тебе, а загуляти також можу. Ти...

Читати далі...