князь Ярослав Мудрий вмираючи поділив Русь між п»ятьма синами та шостим онуком.З цього часу процес роздроблення Київської держави прискорився і вона розпалась на 15 земель.Так само розпалась інша імперія – держава Карла Великого,поділена між трьома онуками.Занепад Київської держави був зумовлений насамперед розпадом етнічної системи,що відобразилося у тривалому антикиївському союзі володимиро-суздальських князів з половцями.На Заліській землі,як тоді називали Московщину,формувався новий етнос зі своїм окремим політичним та суспільним ладом,зі своїми сепаратистськими,антикиївськими устремліннями.Яскравим представником нового етносу був син половчанки Андрій Боголюбський,який 1169 року зібравши велику армію взяв штурмом Київ.»І грабували вони два дні увесь город?і небуло помилування нікому і нізвідки:церкви горіли,християн убивали,а других в’язали,жінок вели в полон,силоміць розлучаючи із мужами їхніми,діти ридали ,дивлячись на матерів своїх.І взяли вони майна безліч,і церкви оголили од ікон,і книг,і риз,і дзвони познімали- пише літописець” і всі святині було забрано.Запалений навіть був монастир Печерський святої Богородиці поганими,але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди.І був у Києві серед усіх людей стогін і,і туга,і скорбота невтишима,і сльози безперестаннії.Се ж усе вдіялося за гріхи наші».І це робили ті кого деякі виродки,як Н.Вітренко та інші називають братами.Київський погром свідчив про втрату населенням Залісся почуття етнічної та державної єдності з Руссю.Досі так поводилися з чужоземними містами.На руські землі ні при яких міжусобицях подібна практика ніколи не розповсюджувалася.Наказ Андрія Боголюбського показує,що для нього і його дружини 1169 р.Київ був настільки ж чужим,як який небудь німецький або польський замок.Нещодавно архиєрейський  синод Російської православної церкви оголосив А.Боголюбського святим.Ослаблена міжусобною боротьбою із Заліссям Русь зробилася піддатливою на зовнішні агресії.У першій половині ХІІІ ст..вона зазнала катастрофічної монголо-татарської навали.Завойовані татарами руські землі не ввійшли  безпосередньо до складу Улусу Джучі – татарські хани розглядали ці землі ,як васально залежні.Хани стали видавати руським князям «ярлики» - грамоти на князювання залежно від розміру подарунків та хабарів.Усі завойовані татарами народи зобов»язані були платити їм данину.Згідно із законами (яси) Чінгісхана ,від оплати звільнялося тільки духівництво,яке мало право на імунітет.Монгольські хани цінували православну церкву як вагому політичну силу,використовуючи її впливи в своїх інтересах.У церквах відправлялися служби за благополуччя ханів,і це мало сприяти примиренню населення з татарською владоюЩоб надійніше контролювати візантійсько-руську церкву,1261 р.В Сараї організовано спеціальну руську єпископію.Руські митрополити мусили отримувати від хана «ярлик» на право виконувати свої функції.Татарське іго призвело до повного відчуження Заліської землі від етнічної Русі.Політична історія цих двох територій пішла відтоді остаточно відмінними шляхами.Залісся стало Західним улусом.При татарському сприянні продовжувалося політичне роздроблення території на невеликі князівства,які постійно ворогували між собою.Найвідомішими заміськими князівствами були Ростовське,Тверське,Костромське,Ярославське,Білоозерське,Можайське,Дмитровське,Коломенське.Московське належало до найменших,і це сподобалося ханам.Монголи дотримувалися принципу «розділяй і пануй» і тому підтримували найслабші князівства.уцьому причина успіху Івана Калити.Великим величав себе тільки той князь,якому татари дозволили той титул вживати.Жорстокий і підступний,вірнопідданий монгольський васал і ретельний слуга Іван Калита дістає від хана Узбека 1328 року титул великого князя «всія Русі».Іван Калита за наказом татар воював проти Твері,Пскова,Смоленська. «Варто було тверській лінії проявити хоча б найменше домагання національної незалежності,як він поспішав до Орди з доносом,-писав Карл Маркс .- Він поєднував риси татарського ката,блюдолиза і головного раба».З особою Івана калити пов»язаний міф про так звану шапку Мономаха,яку начебто подарував візантійський імператор Констянтин Мономах (1042-1055),що мало символізувати передачу влади візантійських імператорів великому київському князю Володимирові Мономаху і його спадкоємцям.Насправді Івану Калиті її подарували в татарській Орді.Відомо,що шапка Мономаха була виконана середньоазіатськими майстрами і з ХІV ст. зберігається в московській скарбниці.Ота «всія Русь» Івана Калити – то вся Русь татарська,тобто та частина монгольської імперії,де існувала Руська (Православна) Церква,на відміну не підвладної монголам території Русько-Литовської держави до якої входила Білорусь та сучасні українські землі.Таким чином,з ласки Сараю,з»явився на Заліссі термін «всія Русі» у значенні «головний татарський васал»,головний татарський збирач  податків на Заліссі.Так цей термін розуміли сучасники,і ніхто тоді не надавав йому того значення,якого він набув пізніше.Едвард Кінана пише:»Почнімо з проблеми примарного самоусвідомлення Москви ,як безпосередньої спадкоємиці ролі та місця давнього Києва.Хіба московське оточення Івана ІІІ (1462 – 1505) – справжнього засновника Московської Дердави,Його сина Василія ІІІ та онука Івана ІV,перетворюючи своє незграбне князівство на помпезну імперію, справді вірило в те, що відновлює чи імітує славу Києва? Гадаю відповідь очевидна : не вірило,а якщо і вірило,то тримало цю віру при собі. Взагалі дивно,що сучасні дослідники можуть навіть припустити, ніби московіти з воїнської панівної касти з часів Івана ІІІ чи то Івана Грозного уявляли себе спадкоємцями мантії Києва, скажімо Ярослава Мудрого. На це просто немає доказів». Князі Галицько-Волинської держави продовжували іменуватися за традицією королів Романа та Данила,господарями «Руської землі»:duces totis terrae Russiae в 1316 р.,dominus terrae B 1320 p.,dux et dominus Russiae B 1334 p.,а на печатках продовжував фігурувати титул короля Руссії (Rex Russiae).Романа Мстиславовича літописець називає «самодержавцем усея Русі» за те,що він зібрав усі етнічні землі русинів.На вимогу монгольського хана в 1299 р.у Залісся перебирається київський митрополит Максим,за походженням грек. Цей митрополит рукоположений у Константинополі 1283 р.,відразу після прибуття в Русь подався в Орду за «ярликом». Церква ввійшла в союз з Москвою,бо дружба з Москвою означала дружбу з Ордою.Руська православна церква підлягала ієрархічній владі Константинопольського патріарха.На чолі її з 1051 р.стояв митрополит якого висвячував Константинопольський патріарх. Столицею митрополії став Київ,а митрополит мав титул  «Київський і всієї Русі».Сама церква означувалася,як  «руська»,бо були ще грецька,болгарська,сербська та ін..православні церкви.Треба сказати,що аж до ХV ст..майже всі митрополити та більшість єпископі.Були грецького походження.Засилля греків у руській церкві дратувало сучасників,їм докоряли,що вони сильніше дбають про збір коштів для Константинопольського патріарха,ніж про справи  Руської Церкви .Митрополитам-грекам,звичайно,був чуй руський патріотизм.Відірвані від своєї батьківщини Візантії,яка вважалася на той час однією з найбільш цивілізованих країн світу, живучи у варварській, за їх уявленням, Руській державі, вони ставали своєрідними космополітами, піклуючись не про Русь, а лише про інтереси Православної Церкви. Головною причиною,чому візантійські патріархи вибрали на осідок київських митрополитів північ, зокрема суздальсько-московські території, було їх переконання, що там візантійське православ»я має найсильнішу опору та, що київські митрополити полишаться вірними Візантії.Така постава була останнім,смертельним ударом по Києву за його часту опозицію до Візантії,за його самостій ну християнську індивідуальність та його християнську вселенність.Ці прикмети Русі-України хотіли візантійські патріархи знищити і зробити з Русі своїх політичних і релігійних підданих.Ось,як до прикладу,Теодосій-грек  повчав наших князів: «Не прилучайтесь до латинської віри,не держіть їх звичаїв,втікайте від їх причастя та всякого їх учення,бридьтеся їх звичаїв,а доньок бережіть і не давайте за них,а ні не беріть їх;не братайтеся з ними,не кланяйтеся,не поздоровляйте,не їжте з одної з ними посудини,ні не пийте,а ні страв від них не приймайте». Це означало ізолювати Русь від всього культурного світу за заганяти її в повну залежність від Візантії. Наскільки протилежною була політика Риму! Латинські церковники робили все для того аби перейняти звичаї корінного населення, створити для них переклади Святого письма і запровадити писемність. Боротьба Візантії проти  «латинян» і «латинства» перетворилася для московських церковників у боротьбу не стільки проти католицизму, скільки проти всієї європейської культури,що переживала добу блискучого піднесення та відродження.У той час,як у католицькій Європі писалися романи,світські драми і сонети, православ»я продовжувало плекати занудні житія і апокрифи. Живі взаємини Київської Русі з іншими християнським націями мали, попри культурні впливи, і ту користь,що змушували наш народ усвідомлювати себе частиною європейського людства, підтримували в нього почуття всесвітньої солідарності. Для Московської держави замість цих благотворних впливів стали важкі та принизливі відносини з хижацькою монгольською ордою. Переселившись на Залісся, київські митрополити і там продовжують називатися руськими. Одні з них іменують себе митрополитами  «всея Русі», інші – «Київськими і всея Русі».Характерно, що в утворенні окремої митрополичої кафедри в Заліссі (Суздальщині) спільно брали участь як Константинопольський патріарх так і хан Золотої Орди. Серед татар набирав поширення іслам. На початку ХІV ст.монгольський хан Узбек приймає мусульманство. Між іншим, від імені Тайдули – дружини цього видатного хана – походить назва міста Тула. Підкорене не мусульманське населення стали називати «райат» (християни,піддані),а звідси «крестьянє».  Татарин вважав себе вищою расою у порівнянні з християнином, який зробився символом приналежності до чорної кості.Так з»явився а потім втримався у Північно-Східній Русі цей термін, який зберігся у російській мовідо наших днів і означає тепер селянина. Віросповідальний сенс слова перейшов у соціальний.Наприкінці ХІV ст.термін  «крєстьянін» означав весь російськийй народ,на противагу до монгольських загарбників.Із ХV ст. термін «крєстьянін» зробився на території Залісся загальновживаним.І ще довго,аж до початку ХХ ст.,прості московіти продовжували називати свій народ «крєстьянамі».