Ілюзії
- 23.01.13, 07:30
Мої безпосередні попередники – Мойсей, Єзекіїль, св. Павло, Франциск, Чемберлен, Шпенглер і Шухевич – провіщали перед глухими, а мені доводиться – перед простими. Їхня авдиторія не бажала нічого знати, а моя – вважає, що і без мене знає все краще за всіх.Св. Іван гадав, що всього спасеться 144000. Він погарячкував. Але якщо це правда, то 143000 з них – це люди до 1939 року народження. Перед останніми днями антихристу не доведеться нікого обдурювати. Він цілком відповідатиме тим уявленням, які більшість "християн" мають за Христа.Цілком усвідомлюючи марність просвітництва, наважуся зробити кілька зауважень щодо деяких найпопулярніших ілюзій нинішнього політичного сезону.
Ілюзія 1. Нібито Янукович, Азаров, Литвин та інші національні лідери погані.
Це не так: вони нормальні. Такі самі, як ми всі. Їм просто поталанило. Чи має Янукович відмовлятися на нашу користь від того, що саме пливе до рук? От, наприклад, від якої суми, читачу, ви згодилися б відмовитися заради мене?
На Литвина гніваються ті українці, які не захотіли проявляти героїзму, але очікували на героїзм Литвина. Він доволі довго чекав, хотів подивитися на те, що ми з вами зробимо з Ківаловим і Колєсніченком. Ми побоялися. І Литвин побоявся не підписувати далі.
Йому може закидати Віталій Запорожець, який стріляв, можуть «патріотівці», які били, може нещодавно ув‘язнений Віталій Грузинов, який «чинив опір», але яке право сварити Литвина мають всі ці інтернет-файтери?
Якщо вони (януковичі) – це ми, то їх більше, ніж нас. У зв‘язку з цим непогано було б, щоб боротьба проти них супроводжувалася боротьбою з собою. Убий Азарова в серці своєму – висловилася б із цього приводу біблійна людина.
Ілюзія 2. Буцімто головне – це виборчі перегони, тобто те, що ДО виборів, а не те, що ПІСЛЯ.
Насправді, перед українським суспільством 2 завдання: обрання якомога більш демократичної Верховної Ради та якомога швидший її розпуск. Отже, одночасно треба обрати депутатів (Яценюк каже, що нам навіщось потрібні якісь депутати і я чомусь йому вірю) і голів страйкових комітетів. Я хотів би бути головою страйкового комітету бульвару Шевченка. Голосуйте за мене, і коли надійде час скакати на ворога, наші тачанки будуть запряжені волами!
Ілюзія 3. Буцімто прийняття російської мови в якості регіональної – це перемога «Русского міра».
Язик сам по собі – ніщо! Треба впроваджувати російську культуру цілком, а не по частинах! Якщо громадянин вимагає освіти чи діловодства рос.мовою, а сам при цьому у госдепівських джинсах – то він саботажник, а не рускоязичник (бо інакше які в нього причини ускладнювати життя держ.органів?)
Законодавчо впровадити дрескод росіянина! Косоворотка, лапті, або валянки, балалайка, борода, курна ізба. Інакше, яка з них нацменшина! Ортодокси в Ізраїлі за свій особливий статус не миються, тягають талеси і пейси – їх відрізниш одразу. Русскіє в Україні, як завжди хочуть проїхатися на шару. Хай спочатку доведуть свою російськість!
Якщо воно каже, що русскій, а сам без балалайки, сміливо посилайте його туди, звідки він виліз – в Кострому.
Ілюзія 4. Буцімто українцям європеїзуватися не важче, ніж румунам. Нажаль, це не так.
Від часів Солона та Лікурга європейська правова, соціальна традиція не переривалася ніколи. Чемберлен нагадує нам: римська імперія (у своїх правових та організаційних формах) існувала до 6 серпня 1806 року, а найдавніша римська посада, яку посідав уже Нума Помпілій – понтифікс максимус – існує й нині. Це титул римського Папи.
Секрет Європи – у безперервності традиції. Саме цього нас, українців, позбавили наші історичні вороги. Наша традиція переривалася багатократно.
Вражає те, що в Європі, незважаючи на зусилля англо-американської авіації, зберігається все. На відміну від нас, де не зберігається нічого.
Якось я пережив культурний шок, коли потрапив до арсеналу невеликого австрійського міста Ґрац. Цей арсенал – п‘ять поверхів складів зброї та амуніції – був сформований у шістнадцятому-сімнадцятому століттях. Тисячі шоломів, штабелі алебард, нескінченні завали ґнотових рушниць, обладунків для вершників та піхоти, запаси кременів для пістолів, дерев‘яні кілки для наметів… можна за півдня спорядити полк і відсилати на Османський фронт.
Чому все це не було переплавлене у вісімнадцятому столітті, не розкрадене у дев‘ятнадцятому, не розпродане у двадцятому? Бо це – Європа.
Підіть знайдіть в українських зібраннях десяток гайдамацьких списів. Жалюгідні рештки нашої історичної спадщини – рештки української Європи – донищуються щороку.
Ілюзія 5. Буцімто Україна здатна споживати московські енергоносії не споживаючи московщини.
Якось у невеличкій веселій компанії я мандрував з Кувейту до Іраку. Тривала війна, з першого разу проїхати не вдалося, тож довелося потикатися по різних пропускних пунктах, завдяки чому я мав нагоду добре роздивитися облаштування кордону. Кордон являє собою вал, метрів з десять заввишки, через кожні сто метрів на ньому обладнана позиція крупнокаліберного кулемету, під валом – рів, заповнений солонуватою водою. Позаду валу – ланцюжок поліцейських дільниць (раптом хто прорветься!)
І іракці, і кувейтці – брати, Ірак вважає, що Кувейт – це ісконна іракська частина, Кувейт з цим навіть десь погоджується, саме тому і ставиться до кордону серйозно.
Треба постановити якнайшвидше і раз і назавжди, що Україні окрім братерської любові більше нічого на потрібно від Московії, ні енергоносіїв, ні товарообміну, ні транзиту, нічого. Тому Карпати мають бути пересунуті з західного кордону на східний, і замість кулеметів розставлені гармати. Всіх, хто прагне відвідати Московію, треба вільно випускати, але зворотньо вже не впускати. Тоді у нас з'являється шанс. Саме облаштування східного кордону має бути центровим пунктом програми опозиції. Кажуть, Путін не любить Україну. Справжня біда станеться тоді, коли він нас полюбить.
Я знаю, як можна було б завдати нищівний удар ісламу. Перетворити РПЦ на РМЦ (російську мусульманську церкву), а московський патріархат на московський муфтіят. Гарантую, що в короткий термін чеченці зречуться ісламу й попросяться до калмиків у буддизм, Іранські аятоли стануть равінами, саудіти євангелізуються.
Гадаю, свого часу Золота Орда розвалилася саме тому, що московський улус настільки перейнявся ординськими ідеалами, що вони одразу остогидли монголам. Навіть у мене – православного русича – русскоє православіє зуміло викликати палку любов до католицизму й стійку асоціацію до слова Русь – усрусь.
Ілюзія 6. Буцімто мітинги та інші легальні протестні акції функціонально відрізняються від мастурбації.
Так ось, не існує ефективних легальних способів проявити любов до своєї нації. Ефективний патріот – це анонімний патріот. Націоналізм негайно має взяти на озброєння євангельські принципи, аби "права рука не знала, що робить ліва". Хоча, з другого боку, досвідчені люди кажуть, що мастурбація – найкращий захист від СНІДу, а легальний протест не дратує тих, проти кого спрямований. У цивілізованих країнах вважають, що мета кожної акції – завдання бодай найменших збитків ворогові, а не самореклама. Проте, я не раджу нашій активній молоді вдаватися до будь-яких протизаконних вчинків, адже нам досі не вдалося нормально забезпечити передачами та адвокатами навіть тих небагатьох патріотів, які вже сидять.
Втім, якщо ми не в стані зробити нічого доброго, то, принаймні, можемо не робити відвертих дурниць. Ось приклад таких дурниць.
В Московії відьом, які блюзнірствували біля вівтаря, ментам здала церква. В Україні на ексгібіціоністок, які спиляли хреста, заяву до міліції накатала ОУН.
В Московії це зрозуміло, їхній клір належить до сусіднього з МВС відомства. Натомість в Україні, де за словами тієї ж таки ОУН діє режим внутрішньої окупації, звертатися по допомогу до окупантів є трохи дивним.
Деякі речі, такі як виконання подружнього обов‘язку, помста, виховання дітей, не варто передоручати правоохоронним органам.
Й нарешті:
Ілюзія 7. Буцімто є можливим побороти суспільні ілюзії.
Немає слів…
http://104207.bratst00.web.hosting-test.net/ua/propovidi/4531-ilyuziyi
![Світлина: Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний) про українців:
Моя сотня, зложена тільки з Українців, безумовно мала національну українську свідомість, але боялася виявляти її, бо тоді кождого Українця уважали політичне підозрілим. Між собою жили в згоді. Старшини в сотні були самі Німці (був один Поляк, але я усунув його). Страх Українців перед переслідуванням доходив до того, що деякі признавалися до польської народности. За це я лаяв страшенно і казав їм, що коли я признаюся до українського народу, то і вони можуть це сміло робити. Це помогало і переносилося скоро до сусідніх сотень. Військова і моральна вартість моєї сотні представлялася дуже добре. Я взагалі уважаю Українців найкращими жовнірами. Тільки вони трохи подібні до овець: як мають провід, котрому вірять, то підуть в огонь і в воду, та й виконають навіть річи, які виглядають неможливими до виконання. Мав я одного трубача. Називався Лука Бойко і походив з с.Бучини (Брідщина). Він під час одного бою в Карпатах дістав сильний шрапнельний постріл, який розстріскав йому праву руку. Мимо того Бойко вискочив з окопів і побіг, щоб притягнути раненого товариша, який лежав перед дротами. Я кричу: "Бойку, не йди туди, бо погибнеш". Але він мимо того пішов, притягнув товариша і тоді зімлів з упливу крови. Я зараз вислав його до шпиталю. Там прокинулася йому гангрена. Йому хотіли врізати цілу руку. Тоді він утік зі шпиталю до мене. Здав я його до дівізійного шпиталю, де йому надрізали руку. Він виздоровів. Таких випадків дійсної самопосвяти й геройства золотого українського жовніра міг би я подати безліч. Згадаю тільки з моєї служби при УСС старшого десятника Михайла Атаманюка з Киношова (Рогатинщина), який в ріжних часах був шість разів ранений, Юру Бендейчука, молодого Гуцула з Жабяго, незвичайно відважного хлопця, якого уважаю просто своїм приятелем і и[н.].
Що до моралі тих людей, то вона, як я сказав, дуже висока. Говорю це на підставі порівняння з жовнірами инших народів. Одну тільки хибу має український жовнір: він занадто добродушний і в тім уступає перед жовнірами инших народів, які знаю. На цю надмірну добродушність українського жовніра, яка доводить його до того, що він, навіть покривжденний, не протестує і не жалується, не міг я спокійно дивитися. Я просто підбурював їх в таких випадках. Не раз прикликав я побитого польським офіцером жовніра, як тільки довідався про це і наказував йому зголоситись до рапорту в тій справі і заявить своєму командантові, що робить це на мій приказ. Опісля, розуміється, пильнував я, щоб справа не загирилася (Загирилася - загубилася.). Це була також одна з причин, із за яких прозивали мене "соціялістом" і т. и[н.]. До характеристики українського жовніра скажу ще одно: він має такі нерви, які Гіндербург (Гінденбург Пауль фон (1847 - 1934) - німецький військовий і державний діяч, генерал-фельдмаршал. Під час Першої світової війни від листопада 1914 р. - командувач військ Східного фронту, від серпня 1916 р. - начальник Генерального штабу, фактично головнокомандувач, У 1925-1934 pp. - президент Веймарської республіки.) уважає необхідними для жовніра першої якости. Про це переконався я багато разів. Наведу один такий випадок: коло села Кадубиськ (повіт Броди) в осени 1917 р. лежали ми в окопах. Було досить спокійно. Нараз почали Москалі стріляти гранатами. Один гранат упав в окопи між двох українських жовнірів, які лежали собі. І не вибух. Мабуть, не багато знайдеться таких людей, які не скочили б на рівні ноги по такім гостинці від ворога. Одначе оба українські жовніри тільки мов на команду крикнули свою відому улюблену лайку і ані ворохнулися. Лежали спокійно дальше. Таких випадків міг би я теж безліч оповісти. Словом, уважаю українського жовніра за першорядний матеріял в світі.
Український жовнір дуже витривалий на голод і нужду, на труди і невигоди. В тім перевисшають Українців тільки одні Серби, більш, мабуть, ніхто. В наступі нема кращих жовнірів, як Українці. Вони рвуться вперед так, що часом аж вимикаються з рук команди. Зате в обороні вони гірші (найтугіще бороняться пруські Німці). Найслабше місце в душі українського жовніра як жовніра - це недостача власної ініціятиви. Але за те на приказ все виконають. Особливо розвинений у них орієнтаційний змисл (Змисл - чуття.). Він - просто казочно сильний у них. Навіть в ночі. Супроти добрих офіцерів, які дбають за своїх людей, український жовнір вірний до смерти.
Українці люблять співати. Я люблю слухати, як вони співають. Обовязково казав я співати "Не пора", "Ще не вмерла Україна", "Верховино" і "Над Прутом у лузі". Я особисто і по товариськи говорив їм про гноблення України Росією, ніколи при тім не підчеркуючи, що в Австрії інакше, бо уважав це не смачним. За таке відношення до Австрії мусів я раз навіть ставати до рапорту. Я при рапорті заявив отверто, що почуваю себе Українцем і інтереси України для мене на першім місці. Мені відповіли, що це противиться моїм обовязкам і на тім скінчилося досить комічно: мене також почали уважати "політично-підозрілим" (з чого я мав сто потіх).](https://sphotos-d.ak.fbcdn.net/hphotos-ak-snc6/c0.0.403.403/p403x403/270144_430661236999771_141787760_n.jpg)
Постійне ваше і вашого охвістя зазіхання на визначальну ознаку нації – українську мову –
свідчить лише про одне: ви агресивні, аморальні чужинці, помножені на
засимільованих хохлів-плебеїв, – ніколи не здолаєте незалежної
Української держави – бо вона вічна, ви ж – тимчасові, як ваша сумнівна
перемога у депресивному регіоні...
, перед тим як він відвідає Вашингтон і
зустрінеться з президентом Бараком Обамою. Інструктор сказав Віктору
Януковичу 
: "Перед тим як Ви потиснете руки з президентом Обамою, будь
ласка скажіть 'how аrе уou' (Як Ви поживаєте). Потім містер Обама скаже
'I аm finе, аnd уou?' (Я в порядку а Ви як? ). І ось тепер Вам потрібно
сказати 'mе too' (Я теж). Після цього ми, перекладачі, зробимо всю
роботу за Вас. Виглядає досить просто 
, але правда ось у чому 
: Коли
Віктор зустрівся з Обамою, він помилково сказав 'who аrе уou? '(ХТО ВИ?)
(Instеаd of' How аrе уou? '. (Замість Як Ви поживаєте)
, але дивлячись на це зумів відповісти з
гумором' Wеll, I'm Michеllе's husbаnd, hа-hа 
- про який в Україні ні слова ... 
