Вирішив це оповідання для письменних збочень написати українською, так що вибачайте
мене, люди, за мою французьку. В умовах цього конкурсу Зараза нічого не казала
про те, що не можна розташовувати два
твори - один з літерою «и», а другий оригінал тексту… тому читайте, та ще раз
вибачайте.
Колись дуже давно - чверть століття тому, а то і більш, був в мене добрий
знайомий, звали його Аркаша. Такий собі
дядько похилого віку, як на мене - молодого та моторного парубка, ми разом
працювали і в нас було багато часу на розмови за життя. Годинами він був
здатний розповідати про себе: як він служив, як одружився, та який він був завзятий
спортсмен, а ще він любив казати: «Сало сила – спорт могила» - отака собі кумедна приказка, мені більш подобався ще один його вислів: «
Який справжній татарин не любе сала». Але мова в нас йде не про сало, а про
спорт, тому слухайте далі. Цей чоловік – сивий худорлявий та з інтелігентним обличчям, на той
час дуже полюбляв горілку і ми, тобто молодь, що разом працювали та після роботи ходили до «Зеленого гаю» (такий
собі катран на території школи на шляху з місця роботи), дуже любили
насміхатися з нього, ну як це роблять малі діти.
Так от, одного разу ми набрали
самогону, помідорів та сала до «гаю». Випили, закусили - ну все як треба.
Почались розмови про різні речі: про спорт та фізичні навантаження… як да що…
ось я і кажу: « Аркаха, ты ж спортсмен, а ну изобрази чего на
турнике». То був жарт, хто
б у здоровому глузді зміг подумати, що цей п’яниця покаже нам таке, що я
наприклад і не мріяв… він зробив без ременів безпеки справжнє «сонце» (це оберти
на руках навколо перекладини). Свою щелепу я не міг підібрати ще
півгодини. А надалі, принаймні я, ніколи
більш не жартував з нього.
В тому річ, що не все є так, як ми гадаємо.
Виришив ци ипивидинни дли письминних збичинь ниписити икриинськии, тик щи вибичийти
мини, лиди, зи мии фринцизьки. В имивих цьиги кинкирси Зиризи ничиги ни кизили
при ти, щи ни мижни ризтишививити дви
твири - идин з литирии «и», и дригий иригинил тиксти… тими читийти, ти щи риз
вибичийти.
Кились дижи дивни - чвирть стилитти тими, и ти и бильш, бив в мини дибрий
знийимий, звили йиги Иркиши. Тикий сиби
дидьки пихилиги вики, ик ни мини - милидиги ти митирниги пирибки, ми ризим
прицивили и в нис били бигити чиси ни ризмиви зи житти. Гидиними вин бив
здатний ризпивидити при сиби: ик вин слижив, ик идриживси, ти икий вин був зивзитий
спиртсмин, и щи вин либив кизити: «Сили сили – спирт мигили» - итики сиби кимидни прикизки, мини бильш пидибивси щи идин йиги вислив: «
икий спривжний титирин ни либеи сили». Или миви в нис йди ни при сили, и при
спирт, тиму слихийти дили. Ций чиливик – сивий хидирливий ти з интилигинтним ибличчим, ни тий
чис дижи пилиблив гирилки и ми, тибти милидь, щи ризим прицивили ти писли рибити хидили ди «Зилиниги гии» (тикий
сиби китрин ни тиритирии шкили ни шлихи з мисци рибити), дижи либили
нисмихитися з ньиги, ни ик ци риблить мили дити.
Тик ит, идниги ризи ми нибрили
симигини, пимидирив ти сили ди «гии». Випили, зикисили - ни вси ик триби. Пичились
ризмиви при ризни ричи: при спирт ти физични нивинтижинни… ик ди щи… ись и и
кижи: « Иркихи, ти ж спиртсмин, и ни изибризи чиги ни
тирники». Ти бив жирт, хти
б и здиривими глизди змиг пидимити, щи ций п’иници пикижи ним тики, щи и
ниприклид и ни мриив… вин зрибив биз риминив бизпики спривжни «синци» (ци ибирти
ни риких нивкили пириклидини). Свии щилипи и ни миг пидибрити щи
пивгидини. И нидили, приниймни и, никили
бильш ни жиртивив з нииги.
В тимуи рич, щи ни вси и тик, ик ми гидиими.