Не все має ціну.

Скільки коштує слово,

Що уміє тяжіння

Замінити на невагомість?

Скільки коштує день,

Якщо він одноразовий?

Скільки коштує ніч,

Що уміє приспати свідомість?

Скільки коштує мить

У скажених прихована віршах?

Скільки коштує думка,

Невловима, легка та мінлива?

Скільки коштуєм ми,

Не для себе, насправді, для інших?

Скільки коштує мрія,

До якої дійти неможливо?

03.05.2016

Мене спитали, як це так виходить

Приховувати сенс у рядках?

А я відповів, що не знаю.

Може, там його і нема,

Ви ж самі його чомусь знаходите.

Мені сказали, щоб поділився досвідом,

А я відповів, що не варто,

Бо не всі уміють балансувати

На межі божевілля і здорового глузду.

Та й не буває багато посередників

Між двома світами.

03.05.2016

Ніч мовчить

Зорями,

Ніч мовчить

Тінями,

Полем мовчить

Зораним,

Теплих вітрів

Хвилями.

І не говорить

Поглядом,

Вперто мовчить

Рухами,

Бо під її

Наглядом

Я говорю.

Слухає.

03.05.2016

Когда моя остынет кровь,

(Когда-нибудь случится это),

Вы не дарите мне цветов,

Оставьте лучше их планете.

Мне оттого уже не жить,

Да и ругать не станут свыше,

Зачем же мёртвое дарить

Тому, кто сам уже не дышит?

Пусть отражаются в глазах

Сегодня, в будущем, прошедшем,

Цветы, живущие в полях,

Ну чем не памятник ушедшим?

02.05.2016

Слова не блещут золотом,

В них ярок только лёд,

Закройте души – холодом

Из этих душ несёт.

Закройте, да по-быстрому,

Другие будут «за»,

Я ж не прошу вас, льдистые,

Навек закрыть глаза.

Но, если пожелается

Кипящего огня,

В котором день рождается,

Послушайте меня.

02.05.2016

Уснуло небо до рассвета,

Елеем мажет благодать,

Пришла пора ловить кометы

И ноты в музыку сплетать.

Аккорды грусти и печали,

Да вперемешку с тишиной…

Ну, наконец, весь день вас ждали

Слова, измученные мной.

02.05.2016

Малюнок вечора гаряч,

І двір про щось шумить хоробро,

І діти граються у м’яч,

Мала забава, але добра.

Співає небо тихо гімн

Про божевілля і романи,

І я співаю разом з ним,

І то є, ніби, непогано.

01.05.2016

Нет, не возьмут меня,

Таких как я – не надо,

Там полно праведников,

Алчущих молитв,

Вселенского вниманья и парадов –

Свидетельств главных

Выигранных битв.

Там любят тех,

Кто любит бить поклоны,

Да так, что в землю с треском

Лбов пустых,

И громко, покаянно блеять стоны,

Надоедая до смерти святым.

Там нравятся согбенные фигуры,

Желательно, в несчитанном числе,

Таких как я, загадочных и хмурых,

Держать предпочитают на Земле.

01.05.2016

Тобі іти,

Мені іти

В різні сторони.

Як далеко –

Не знає ніхто.

Візьми з собою

Оберег

Із сказаних слів.

І нехай їх у мене

Більше не залишиться,

Я буду спокійний від того,

Що зміг бути

Хоч у чомусь корисний

На цій землі.

01.05.2016

Зірвався вітер з хмарних товщ

І у листках дає виставу,

Давай послухаємо дощ,

Мені самому – не цікаво.

Мені самому все одно,

Чи грім гуде, чи в небі глухо,

Чи день шкребеться у вікно,

Я в самоті тугий на вухо.

Коли ж разом, тоді несе

У забуття нелегкі миті,

Давай послухаємо все,

Що тільки вміє говорити!

Реальним стане дивокрай,

І будуть погляди яскраві,

Давай послухаєм, давай,

Мені самому – не цікаво.

30.04.2016