Когда моя остынет кровь,

(Когда-нибудь случится это),

Вы не дарите мне цветов,

Оставьте лучше их планете.

Мне оттого уже не жить,

Да и ругать не станут свыше,

Зачем же мёртвое дарить

Тому, кто сам уже не дышит?

Пусть отражаются в глазах

Сегодня, в будущем, прошедшем,

Цветы, живущие в полях,

Ну чем не памятник ушедшим?

02.05.2016

Слова не блещут золотом,

В них ярок только лёд,

Закройте души – холодом

Из этих душ несёт.

Закройте, да по-быстрому,

Другие будут «за»,

Я ж не прошу вас, льдистые,

Навек закрыть глаза.

Но, если пожелается

Кипящего огня,

В котором день рождается,

Послушайте меня.

02.05.2016

Уснуло небо до рассвета,

Елеем мажет благодать,

Пришла пора ловить кометы

И ноты в музыку сплетать.

Аккорды грусти и печали,

Да вперемешку с тишиной…

Ну, наконец, весь день вас ждали

Слова, измученные мной.

02.05.2016

Малюнок вечора гаряч,

І двір про щось шумить хоробро,

І діти граються у м’яч,

Мала забава, але добра.

Співає небо тихо гімн

Про божевілля і романи,

І я співаю разом з ним,

І то є, ніби, непогано.

01.05.2016

Нет, не возьмут меня,

Таких как я – не надо,

Там полно праведников,

Алчущих молитв,

Вселенского вниманья и парадов –

Свидетельств главных

Выигранных битв.

Там любят тех,

Кто любит бить поклоны,

Да так, что в землю с треском

Лбов пустых,

И громко, покаянно блеять стоны,

Надоедая до смерти святым.

Там нравятся согбенные фигуры,

Желательно, в несчитанном числе,

Таких как я, загадочных и хмурых,

Держать предпочитают на Земле.

01.05.2016

Тобі іти,

Мені іти

В різні сторони.

Як далеко –

Не знає ніхто.

Візьми з собою

Оберег

Із сказаних слів.

І нехай їх у мене

Більше не залишиться,

Я буду спокійний від того,

Що зміг бути

Хоч у чомусь корисний

На цій землі.

01.05.2016

Зірвався вітер з хмарних товщ

І у листках дає виставу,

Давай послухаємо дощ,

Мені самому – не цікаво.

Мені самому все одно,

Чи грім гуде, чи в небі глухо,

Чи день шкребеться у вікно,

Я в самоті тугий на вухо.

Коли ж разом, тоді несе

У забуття нелегкі миті,

Давай послухаємо все,

Що тільки вміє говорити!

Реальним стане дивокрай,

І будуть погляди яскраві,

Давай послухаєм, давай,

Мені самому – не цікаво.

30.04.2016 

Этот сон, этот сон, этот сон,

Что пьянит, как весенний цветок,

Он не прячется в складках времён,

Он парит над неровностью строк.

Он как день непрожитый пригож,

Он как свет на плывущей луне,

Этот сон на твой образ похож,

Что горит не сгорая во мне.

Даже если развеется стон,

Что зовётся душою моей,

Этот сон, этот сон, этот сон

Станет тенью крылатых людей.

30.04.2016

Хвилини стукають ласкаво

В скляний годинника кружечок,

Я вип’ю ночі чорну каву

І місяця вкушу ріжечок.

Пустим подихаю подвір’ям,

Нові бажання загадаю,

І намалюю ті сузір’я,

Яких, нажаль, не вистачає.

30.04.2016

Дорожній куняючий дзен –

Невдала заміна нірвані,

І погляд блукає в тумані,

І глузд відганяє FM.

Монети летять в коробок

Бляшаний і стукають дзвінко,

І час наближає зупинку

Керуючих світом думок.

29.04.2016